Покинуті, але не забуті

Чи готові ми робити добрі справи? Чимало з нас не можуть одразу відповісти на це, здавалось би, просте і водночас складне запитання. Саме у виявах доброти і благодійності кожен із нас бачить щось своє, що відповідає його власним поглядам, світогляду та щирості…

Чим керується яремчанка Оксана Соловчук, яка щодня годує безпритульних собак, відповісти складно, але те, що ця жінка любить тварин і життя, - беззаперечний факт, пише ГК

Уже понад п’ять років пані Оксана щодня приходить до напіврозвалених бараків обабіч дороги, яка веде до Яремчанського лісництва - там на неї чекають голодні тварини. Спочатку вона просто приносила їжу собакам, згодом це стало традицією, а дещо пізніше - особистим обов’язком.

Собаки свою годувальницю впізнають здалеку… І чимдуж наввипередки біжать до неї. Окрім поживи, тварини чекають ласки й тепла, яких дворняжкам бракує не менше, ніж їжі. Яремчанка купує їм хліб, молоко та крупи. Інколи дає поласувати кісточками та курячими шийками. Особливо дворняжки люблять печиво «Марія». Скільки витрачає власних коштів на підгодівлю собак і кішок, жінка не зізнається, але каже, що на це йде левова частина заробітної плати.

Собака Джуля - праматір цього вуличного «прайду», яка й тримає дисципліну серед своїх. Молодші з повагою ставляться до неї, дотримуючись чітких ієрархічних правил поведінки. Чужих тут не люблять. Якщо «немісцевий» собака наблизиться до їхніх територій, то йому доведеться добряче попрацювати лапами, щоби вчасно втекти від охоронців, які гуртом відганяють непроханих гостей.

Любов до тварин Оксані Соловчук прищепили батьки, і зараз можна сказати, що вона перевершила їх у цьому. Вдома на господарці у неї понад двадцять собак і стільки ж кішок. Подвір’я жінки поділене на секції, де розміщені будки та вольєри, у яких і мешкає основна частина домашніх улюбленців. Менші собачки живуть у коридорі, а «особливо наближені» - у кімнаті з господинею.  Всі собаки підібрані з вулиці. Жінка бере хворих та немічних дворняжок, щоби підлікувати і віддати в хороші руки.

Піклування та любов до тварин інколи творить справжнє чудо. Одного морозного вечора пані Оксана разом з небайдужими людьми врятувала маленьке цуценятко з крижаного полону. Собака вижив, але після цього у нього почалися проблеми з фізіологічним розвитком. Одна з яремчанських  сімей взялася виходжувати нещасного цуцика... І сталося чудо! Собака віджив, виріс і став вірним другом та помічником своїх господарів. Зважаючи на те, що його господарі займаються туристичним бізнесом, у собаки виробилася чітка диференціація людей: впізнає тільки господарів і відпочивальників, всіх інших на обійстя не впускає.

Оксана Соловчук мріє, щоби в Яремчі або десь поруч функціонував притулок, де б у відповідних умовах утримували безпритульних тварин. Інакше дворняжок будуть і далі знищувати. Таких випадків у Яремче вона пам’ятає чимало. Зокрема, жінка пригадує, як 2010 року, напередодні травневих свят, у місті пройшов рейд очищення вулиць від бродячих тварин. Борці за «чистоту вулиць», яких Оксана зневажливо називає «гицлями»,  на очах у дітей одного із санаторіїв вбили собаку.

Розповідає пані Оксана й іншу історію кількарічної давності. У Яремче поховали жінку, і її собака не захотіла повертатися додому, залишившись жити біля церкви. Певний час собака мешкала під церквою, де її підгодовували люди, а згодом вона народила цуценят. Тоді й вирішили переселити собаку із виводком, але так і не судилося цього зробити, не встигли… Хтось нагодував собак отрутою.

Жінка й надалі планує піклуватися про безпритульних собак, паралельно шукаючи їм власників. Окрім того, у соцмережах пані Оксана розгорнула цілу кампанію, де розміщує світлини тварин і пропонує передати їх у добрі руки.  Вона навіть готова з власної кишені оплатити стерилізацію собак, лиш би хтось погодився їх забрати додому.