Прикарпатські «довічники» дивилися кіно про права людини

У рамках створеної мережі постійно діючих кіноклубів медіапросвіти з прав людини Docudays UA в установах пенітенціарної системи Прикарпаття, координатором якої є Івано-Франківська обласна організація «Молода Просвіта», відбувся показ фільму для осіб, котрі відбувають покарання у секторі максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі, в Івано-Франківській установі виконання покарань.

Аудиторії було запропоновано переглянути стрічку про життя в'язнів у шотландській тюрмі «Перукарська воля», яка розповідає, зокрема, про здобуті за ґратами навики перукарської справи, завдяки чому деякі в’язнів переосмислюють свої вчинки й готуються до життя поза місцем несвободи.

В обговоренні взяли участь заступник начальника установи виконання покарань № 12 Іван Гурик та юрист Української Гельсинської спілки з прав людини в Івано-Франківську Юрій Вацик. Присутні адресували правнику ряд актуальних для них запитань: чи законне нововведене обмеження телефонних розмов до 15 хвилин на день, чому особи, рішення суду про засудження яких до довічного позбавлення волі не набрало законної сили (так звані «незатверджені»), утримуються у тих самих умовах, що й особи, засуджені до довічного позбавлення волі (так звані «затверджені»), однак не користуються тими права, що і «затверджені» (телефонні розмови, довгострокові побачення), чи може бути змінене покарання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком на 15 років для осіб, які були засуджені до смертної кари відповідно до вироку, що ухвалений до моменту прийняття рішення Конституційним судом України про скасування смертної кари. Також виникали питання, чому в українських в'язницях умови перебування суттєво нижчі, ніж в їхніх ситуативних іноземних колег. Деякі теми одразу обговорили, інші – залишились до наступного засідання кіноклубу, яке засуджені з нетерпінням чекатимуть, адже це дещо урізноманітнює тюремні будні.

Регіональна координаторка Докуклубів  Євгенія Бардяк поділилася враженнями: «Незвичним здавався намір зустрітися з особами, засудженими за скоєння тяжких злочинів, але під час спілкування руйнуються певні стереотипи, і в'язні сприймаються як звичайні люди».