Прикарпатський стронгмен Назар Павлів: «Рідні й медики не в захваті від моїх рекордів»

В останню неділю вересня 29-річний іванофранківець Назар Павлів потішив своїх земляків черговим досягненням. На Вічевому майдані він менш ніж за хвилину протягнув три пожежні авто, наповнені водою, на відстань понад три метри. Це вже одинадцятий рекорд в біографії спортсмена. Одних його надприродні можливості дивують, інших - лякають.

Кореспондент «ЗК» вирішив довідатися, що при цьому відчуває сам рекордсмен. Та спершу - про чергове досягнення.    

- Назаре, чи все було гладко?
- Скільки маю справу з колісною технікою, постійно стикаюся з якимись несподіванками. Не передбачав, що вода, якою заповнені пожежні авто, буде розгойдуватися під час руху. Тільки-но я збирався робити наступний крок, як невидима хвиля тягнула мене назад. Втім, такі нюанси трапляються мало не щоразу. Приміром, плануючи попередній рекорд з тролейбусами, не врахував, що в них відсутня нейтральна передача. Довелося долати не тільки силу тертя, але й прокручувати карданні вали машин.   

- Ти розпочинав спортивну кар’єру в легкій атлетиці. Мав певні успіхи. Що змусило змінити кваліфікацію?
- Справді, я досить довго займався штовханням ядра. Зі своїм майбутнім тренером Іваном Шарим познайомився у дворі житлового будинку. Ми саме переїхали у нову квартиру, я нікого не знав і вештався без діла. Ніж так марнувати час, краще піти у спортзал, - зауважив Іван Григорович. Я почав їздити на тренування у манеж коледжу фізвиховання. Перепробувавши різні снаряди, вибрав ядро. Хочу зауважити, що тренер готував до навантажень поступово. Приміром, на перших порах й близько не підпускав до штанги. Тепер я розумію, наскільки це важливо… 

- Ти не перший, хто залишив ядро і перекваліфікувався на стронгмена. Таким шляхом свого часу пішов інший вихованець Шарого - Василь Вірастюк. Тренер на вас не ображається?
- Не знаю… Хочу зазначити, що Іван Григорович найперше вчив нас бути людьми, а вже потім - чемпіонами та рекордсменами. Як він казав, на першому місці мають бути християнські цінності, а вже потім - олімпійська хартія. 
Щодо Василя Вірастюка, то саме він вперше запросив мене на «Богатирські ігри». Це було дуже доречно, оскільки через безгрошів’я ми практично не виїздили на легкоатлетичні змагання. Тоді без будь-якої спеціальної підготовки я посів п’яте місце серед 12-ти учасників (змагання проходили у Хмельницькому). На такий пристойний результат навіть не розраховував.

- Як народився твій перший рекорд?
- До певної міри, випадково. Влітку 2010 року у парі з Романом Шмигельським перемогли на «Козацьких забавах» у Чернігові. Сюжет вийшов на обласному телебаченні. Після його перегляду командування місцевого авіаполку запросило нас на святкування 70-річчя частини. Під час обговорення програми виступу з’явилася ідея протягти злітною смугою літак. 

- Наступні рекорди ти вже встановлював самотужки. І розпочав з «Карпатського трамвая»…
- І цей рекорд вийшов дещо спонтанним. Ми довго готувалися до відповідальних легкоатлетичних стартів, але в останній момент у спорткомітеті знову заявили, що грошей на поїздку немає. На душі було гірко. Щоб якось розвіятися, вирішив помандрувати у гори. В інтернеті натрапив на Карпатський трамвай. Після цього думки завертілися в іншому напрямку.  

- У переліку твоїх досягнень саме Карпатський трамвай є найбільшим за тоннажем? А який рекорд дався найважче?
- Найскладніше довелося з БТРами на шоу «Україна має талант». На першому етапі я, якщо пригадуєте, тягнув два автобуси з пасажирами. Перед фіналом режисер поцікавився, чим я ще можу здивувати публіку. Запропонований варіант з вантажівками захоплення не викликав. Оскільки прямий ефір планувався на 12 травня, через кілька днів після святкування Дня Перемоги, я згадав про військову техніку. Як же я потім жалкував…

Так склалося, що у 2012 році військову техніку на парад не виводили. Проте на СТБ проявили наполегливість і таки відшукали для мене три БТРи. У знімальний павільйон їх доставили в супроводі військових та міліції (річ у тім, що пересування військової техніки столицею категорично заборонено). За два дні до ефіру я її протестував. Взявши на буксир один БТР, відчув, щось не так. Техніка піддавалася з великими потугами. Я вже почав сумніватися щодо власного здоров’я.

Втім, досить швидко з’ясувалося, що БТРи за прямим призначенням вже давно не використовувалися. Просто кажучи, техніка «застоялася». На черговій нараді з організаторами я відверто сказав про це. Однак міняти вже щось було пізно. Мене заспокоїли. Сказали, що не варто тягнути техніку якнайдалі. Достатньо невеликої відстані.
Треба сказати, що на телеканалі дуже серйозно працювали з усіма фіналістами. Мені підшукали спортклуб для тренувань, хоча це також виявилося справою не простою, адже на завершальному етапі я працюю зі штангою у майже 300 кг. В звичайних клубах її немає…

- На твоїй сторінці у соцмережі розміщені два фото, датовані 2000 і 2012 роками. Не всі вірять, що худорлявий хлопчина на першому з них - майбутній рекордсмен Назар Павлів. Скільки ти важив тоді, і скільки важила штанга, яку ти тримаєш?
- У 16 років я важив 86 кг, штанга - мабуть, кілограмів 90. Зараз моя вага становить 135 кг. Про вагу штанги ви вже знаєте. Зауважу, що підготовку до рекорду розпочинаю з меншої ваги, але з більшою кількістю підходів. Потім вага зростає, кількість підходів зменшується. Підготовка до чергового рекорду триває три місяці. 

- Як довго ти відчуваєш їх наслідки?
- З моменту останнього рекорду минуло вже більше тижня, а я досі відчуваю дискомфорт у всьому тілі. З досвіду знаю, що так триватиме майже місяць. Напруження в момент встановлення рекорду справді неймовірне: фізично чую, як стискаються диски у хребті, мушу закривати очі, котрі, здається, готові вискочити з орбіт. Після останнього досягнення заснув тільки під ранок…

 
- Назаре, не всі сприймають твої рекорди позитивно. Дехто вважає, що ти занадто ризикуєш. Що кажуть тобі лікарі, близькі? Дружина, приміром…
- Коли справа йде до чергового рекорду, то дружина мене звісно підтримує. Але поза тим, і вона, і батьки, і бабуся з дідусем відраджують мене від наступних кроків. Лікарі, а я регулярно проходжу медкомісії, водночас і дивуються, і застерігають. Чудово усвідомлюю, що ризикую здоров’ям. Водночас, після тривалих років підготовки мій організм має певний потенціал, який шкода не використати.

- Тож ти ще не готовий зупинитися? 
- Стверджувати щось напевно не стану. Я вже мав справу з автомобілями, літаком, потягом. Хотілося б спробувати щось на воді. Та не знаю, чи в нашій області таке можливо. 

- Під час своїх виступів ти, зокрема, розігріваєш публіку тим, що силою своїх легенів рвеш на шматки гумові грілки. Де підгледів таку вправу і де вперше випробував?
- Де підгледів, вже й не згадаю. Випробував у бабусі в селі. Стара грілка не витримала, за що мені згодом дісталося на горіхи. Рекорд встановив минулого року у Брошневі, коли менш як за дві хвилини напомпував до повного розриву сім грілок. Між іншим, розриваючись, грілка боляче б’є по обличчю. Так що вправа не дуже безпечна…

- В останні тижні обласний центр заполонили біг-борди, де ти вітаєш «сильних духом і тілом» під логотипом однієї з політичних сил. Назар Павлів йде в політику?
- З ВО «Свобода» ми спільно організували богатирське свято, в якому могли взяти участь усі бажаючі. Хочеться, щоб й інші політичні сили звернули увагу на наш спорт. Напевно, не тільки в мене були скрутні часи, коли доводилося ходити пішки на тренування, щоб зекономити на маршрутці. Коли тренувався у порваних кросівках, бо не було коштів на нові... Добові 30 гривень, які нам виплачували, особисто мені не вистачало навіть на сніданок. Хотілося б, щоб держава до своїх спортсменів ставилась краще - з більшою повагою, адже саме завдяки їх перемогам про Україну дізнаються у світі, у різних куточках планети звучить наш Гімн і підіймається синьо-жовтий прапор.

Довідково.
- 25 вересня 2010 р. на Івано-Франківському летовищі разом з колегою протягнув 15-тонний військовий винищувач МіГ-29 на 35 метрів за 1 хв. 21 с;
- 16 липня 2011 р. у селищі Вигода протягнув Карпатський трамвай (тепловоз і 3 вагони) з пасажирами загальною вагою 45 тонн на 12,87 м за 1 хв. 1 с;
- 7 жовтня 2011 р. на території Івано-Франківського облавтодору перетягував різноманітну спецтехніку, зокрема, асфальтоукладач на тягачі-платформі МАЗ (загальна маса 41,1 т), які протягнув на 8, 67 м за 49,56 с;
- 16 жовтня 2011 р. у Львові протягнув 11 позашляховиків у зв'язці загальною вагою 25 тонн на 25 метрів за 45 с;
- 28 серпня 2011 р. на горі Говерла (2 061 м) штовхнув ядро на 17,5 м;
- у березені 2012 р. на телешоу каналу СТБ «Україна має талант» протягнув 2 автобуси «Еталон» з пасажирами загальною вагою майже 21 тонна на відстань 10 м за 40 с;
- 12 травня 2012 р. у фіналі програми «Україна має талант», котра транслювалася у прямому ефірі, протягнув 3 БТРи загальною вагою 25 тонн 250 кг на 2,67 м за 1 хв. 13 с;
- 16 вересня 2012 р. у селищі Брошнів встановив ще 2 рекорди України: надув до повного розривання 7 грілок за 1 хв. 43 с і протягнув 24-тонний лісовоз «Урал», завантажений деревиною на 7 м за 53 с;
- 20 травня 2013 р. в Івано-Франківську протягнув 3 тролейбуси ЛАЗ загальною вагою 33,6 т на відстань 7,5 м за 39 с;
- 29 вересня 2013 р. в Івано-Франківську протягнув 3 пожежні машини з водою вагою понад 29 т на 3,16 м за 48,74 c;