Руїни галицьких твердинь
Унікальні пам’ятки фортифікації часів Австро-Угорщини залишилися без опіки держави і тепер їх руйнують вандали.
За півтора десятка кілометрів від Івано-Франківська, між селами Єзупільта Дубівці обабіч залізничного моста через Дністер, розташовані єдині на території України фортифікаційні укріплення часів Першої світової війни – так звані оборонні блокгаузи. На жаль, досі ці унікальні об’єкти, призначені для оборони підступів до мосту, не набули статусу пам’яток історії. Ба більше, відколи з моста зняли воєнізовану охорону, про історичні блокгаузи зовсім забули і тепер неможливо навіть встановити, кому саме належать ці будівлі та хто повинен ними опікуватися. Такою безгосподарністю не могли не скористатися "мисливці" за металом – якісь вандали поруйнували неприступні колись твердині, зірвавши металеву броню із фортифікаційних споруд.
Як розповів старший спеціаліст відділу охорони культурної спадщини управління культури Івано-Франківської ОДА Андрій Чемеринський, який проводив фахове дослідження оборонних блокгаузів біля Єзупільського мосту, на території України на сьогодні вже немає аналогів таких фортифікаційних споруд.
"На початку XX століття схожі блокгаузи зазвичай будували для захисту комунікацій, вони були пристосовані для ведення кругового вогню, у них міг перебувати невеликий гарнізон, - розповідав дослідник. – Такі ізольовані опорні пункти могли самостійно чинити опір достатньо довгий час. Міцні стіни і перекриття споруд були здатні витримувати вогонь артилерії. Бійниці для гвинтівок і амбразури для кулеметів прорубувалися так, щоб перед блокгаузом не було «мертвих кутів» (просторів, що не обстрілюються). При кордонному розташуванні блокгаузів кожен із них повинен був обстрілювати підступи до сусідніх. Основним завданням блокгаузів у період Першої світової війни могла бути охорона мостів від диверсійних загонів російської кавалерії, яка не мала на озброєнні артилерії та кулеметів".
У праці „Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914-1918”, яка була видана в 1931 році, сказано, що схожих фортифікаційних споруд на Галичині (враховуючи і Західну Галичину – на теренах Польщі) було 24, кожна з яких "була в середньому розрахована на 25 осіб залоги". Всі ці будівлі були досить подібними, відрізнялися лише розмірами та оформленням. Відомо, що на початку минулого століття ідентичні споруди охороняли мости у Нижневі Тлумацького району та у Яремчі, але їх було знищено. На території Польщі дотепер збереглися лише дві споруди такого типу – поблизу Тринча (не охороняється) та Тарнова (діючий).
За даними Андрія Чемеринського, оборонні блокгаузи Єзупільського моста після Першої світової війни були реконструйовані та перебудовані у 1930-х роках польською владою. "За формою і способом будівництва уцілілих споруд можна припустити, що північний блокгауз на лівому березі Дністра зберіг найбільшу оригінальність і є більш характерним для військової архітектури австро-угорського періоду, - зауважив дослідник. – Натомість, блокгауз на правому березі річки є зразком типового польського військового будівництва – очевидно, його найбільше було перебудовано. Обидві споруди є цінними зразками фортифікаційного будівництва і мають велику історико-архітектурну цінність".
Розташований з лівого боку залізничного полотна (від села Дубівці) блокгауз є одноповерховою спорудою, яка складається з 5 казематів та 1 капоніру. Товщина його залізобетонних стін сягає 60 см, а цегляні стіни казематів ще товстіші – 79 см. До блокгаузу вели два входи – з північного та східного боку. Загальна кількість амбразур – 21 (17 у блокгаузі; 4 – на вежі), з яких 5 – кулеметні. На даху блокгаузу було споруджено залізобетонний каземат, який разом із долішнім приміщенням утворив суцільну залізобетонну башту, накриту броньованим ковпаком товщиною 70 мм. Деякі польські дослідники припускають, що цей ковпак міг бути знятим з бронепотягу. У бронековпаку свого часу було сидіння для спостерігача (тепер – відсутнє, від нього залишився тільки поворотній кронштейн), а його дах має отвір, можливо, призначений для встановлення перископа.
Також на даху споруди облаштовані два залізобетонні барбети для відкритої оборони, кожен з яких має залишки металевої труби, призначення якої не досліджене. Можливо, це залишки основи для монтування прожекторів або кулеметів. Кожен барбет обладнаний власним люком для входу та виходу залоги. Первинно блокгауз мав напівкругле в плані сховище для озброєння – з нього могли викочувати кулемет на лафеті або маленьку гармату. Це приміщення пізніше було перебудоване, всередині облаштовано маленьку кімнатку, сховище обладнане кулеметною амбразурою.
Для тривалого перебування залоги в цій оборонній споруді блокгауз був оснащений кухнею, від якої дотепер збереглися залишки печі та колодязя. У крайньому казематі з південно-західної сторони був влаштований туалет на двох осіб, під підлогою якого – яма для нечистот зі скидом за межі приміщення. До речі, в одній із стін туалету також міститься амбразура для ведення вогню.
Блокгауз на правому березі Дністра – бетонний, двоповерховий, має 4 амбразури для кулеметів та 4 стрілецькі бійниці. У підвалі – вікно, яке закривається броньованою ставнею. Зверху – позиція для відкритої оборони з суцільним залізобетонним бруствером. Увінчує будівлю броньований ковпак – такий самий, як і на лівобережному блокгаузі. Дістатися з поверху на поверх можна було трапом у вигляді скоб, яким з’єднані всі приміщення – від підвалу до башти броньованого ковпака.
"Висота казематів першого і другого поверху складає 2 метри, а найвищим є підвальне приміщення, висота стін якого становить не менше 2,75 м, - розповідав Андрій Чемеринський. – Точніше не вдалося виміряти, оскільки підлога вкрита шаром намулу, який мабуть, нанесений Дністром при затопленні підвалу. Підвальне приміщення, очевидно, виконувало якесь технічне призначення, оскільки сюди сходяться різні труби, тут є рештки фундаментів для пристроїв невідомого призначення".
На жаль, останнім часом обидва блокгаузи були сильно понищені шукачами металобрухту. За словами Андрія Чемеринського, побачити об’єкт фортифікації у первинному вигляді тепер уже не можливо. "Мисливці" за металом завдали непоправної шкоди спорудам, зрізавши броньований ковпак, кронштейни сидіння стрільця-спостерігача, останні уцілілі металеві стулки амбразур каземату першого поверху та технічного підвального приміщення.
Хто ж не вберіг такі унікальні пам’ятки військової історії від вандалів? Спроба з’ясувати, кому належать блокгаузи і хто би мав за ними пильнувати, виявилася безрезультатною. Перший заступник начальника Львівської залізниці О.Єфіменко у відповіді на запит лише повідомив, що блокгаузи "знаходяться в смузі відведення ДТГО "Львівська залізниця". Але ці фортифікаційні споруди не перебувають на балансі ні в Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, ні у Служби воєнізованої охорони. В Управлінні МВС України на Львівській залізниці не змогли пригадати, з якого часу знята охорона з блокгаузів. У відповіді на запит начальник УМВСУ на Львівській залізниці О.Костенко лише повідомив. що у 1997 році було ліквідовано "об’єкт дозвільної системи, де на обліку знаходилось табельне озброєння підрозділу з охорони мосту на перегоні Дубівці-Єзупіль". Очевидно, мова йде про казарму, розташовану на відстані 570 метрів від мосту, на правому березі Дністра. З природного підвищення добре проглядається залізничний міст та блокгаузи. Саме звідси вирушала і сюди поверталася залога охорони мосту.
На думку Андрія Чемеринського, блокгаузи ще можна зберегти – адже вони досить віддалені від населених пунктів, до них ускладнений доїзд, вони малознані. Але для цього потрібно насамперед з’ясувати їхню відомчу приналежність, підготувати облікову документацію з метою надання укріпленням статусу пам’ятки науки і техніки і законсервувати укріплення, щоб призупинити процес руйнування споруд. Наразі для відлякування вандалів вдалося тільки розмістити на зовнішніх сторонах блокгаузів та їхніх внутрішніх приміщеннях трафаретні написи "Пам'ятка історії. Охороняється державою". А ще для збереження пам’яті про цей непересічний об’єкт маґістр історії та член НСКУ А.Чемеринський підготував до друку книгу про історію будівництва у 1865-1958 рр. залізничного мосту на ріці Дністер поруч села Єзупіль та історію спорудження фортифікаційних споруд у період між Першою та Другою світовими війнами. "Майбутнє видання, - зауважив пан Чемеринський, - базується на польських і німецьких джерелах, в ньому наявні світлини мосту та його фортифікацій воєнного періоду".
"За згоди власника укріплень можна планувати створення з цих будівель музейного комплексу військової історії, - розмірковує пан Чемеринський. – Зрозуміло, що з огляду на важкодоступність, музей міг би функціонувати сезонно – у весняно-літній період. Тут можна було б проводити, скажімо, різноманітні акії історичних реконструкторів. Найідеальнішим виходом з ситуації була б опіка над блокгаузами з боку Національного заповідника «Давній Галич».
