У Івано-Франківську продадуть єдину комунальну лазню, яка вже давно не діє

«Ванна у кожній квартирі – це правильно. Це зручно. Це цивілізація. Але сам процес миття, який у лазні виглядає як урочистий обряд, у ванній – просто змивання бруду», – говорив один з героїв фільму «Іронія долі, або З легкою парою». «Лазня – очищує», – додавав інший.

Так само думають й чимало мешканців міста, особливо літнього віку, які звикли ходити у лазню саме на отой урочистий обряд, який очищує. Але їм не пощастило, бо різні приватні лазні і сауни зі своїми розцінками для них не по кишені. Кілька років тому місцеві шанувальники «легкої пари» звернулися до міської влади з проханням пришвидшити ремонт і відновити роботу єдиної комунальної лазні на вул. Стефаника, яка не діє ще з початку двохтисячних років. Натомість міська влада вирішила «не паритися» з її ремонтом і внесла приміщення цієї лазні до переліку об’єктів приватизації на 2015 рік, пише ЗК

Будівля лазні на вул. Стефаника, 31 зведена у 1963 році. З 2003 року вона не діє. Колись ця лазня належала до державного підприємства «Освіжувач», яке збанкрутувало. Наприкінці 2005 року Івано-Франківська міська рада вирішила його ліквідувати, а майно і приміщення лазні передати на баланс комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром». Ринкову вартість цього об’єкта експерти тоді оцінили у 745 тисяч 900 гривень. Комунальники одразу ж розробили проект реконструкції лазні. За словами заступника генерального директора «Івано-Франківськводоекотехпрому» Миколи Калайди, у цінах 2005 року кошторис реконструкції склав 7,5 млн. грн. Приміщення встигли надбудувати, накрити, здійснили його перепланування, замінили мережі, вставили нові вікна. Загалом з того часу у нього вклали один мільйон 600 тисяч гривень, але роботи довелося припинити, бо «Водоекотехпром» не міг їх фінансувати, а місто на продовження реконструкції грошей теж не давало.

«Івано-Франківськводоекотехпром» здійснює водопостачання і водовідведення, – пояснює М.Калайда. – Коли міська рада вирішила передати нам лазню в оперативне управління, то депутати, мабуть, керувалися тим, що для її роботи потрібна вода. Але наше підприємство не надає банних послуг. Національний регулятор у сфері енергетики і  комунального господарства не включив нам її до переліку послуг і до тарифу. Оскільки лазня – майно громади, то гроші на її ремонт мали б виділити з міського бюджету. Але, наскільки я знаю, міська рада вирішила включити це приміщення у перелік об’єктів приватизації. І ми будемо просити повернути нам уже вкладені в цей об’єкт гроші, провівши відповідну їх індексацію».

Слова заступника гендиректора «Водоекотехпрому» підтвердив т.в.о. голови Фонду комунальної власності Івано-Франківська Ігор Гриненько. Каже, що не знає, чим керувалися депутати міської ради, коли вирішили внести будівлю цієї лазні до переліку об’єктів приватизації, але Фонд комунальної власності, як виконавець цього рішення, готує її до продажу і виносить проект відповідного рішення на липневу сесію міськради. За словами І.Гриненька,  лазню на вул. Стефаника, 31 продаватимуть як об’єкт незавершеного будівництва. На яких умовах – визначатимуть депутати міськради. Саме від них залежить, чи буде збережена спеціалізація цього об’єкта приватизації. На запитання, скільки розраховують отримати від продажу приміщення недіючої лазні, що майже у центрі міста, позаду кінотеатру «Космос», І.Гриненько відповів: «не менше десяти мільйонів». Саме такою, за його словами, є стартова ціна цього об’єкта приватизації, визначена незалежними оцінювачами.

«Є три методи оцінювання майна, – пояснює І.Гриненько. – Витратний, порівняльний і дохідний. По кожному з них оцінювачі обґрунтовують цифру і та, яка є найбільш реалістичною, зазвичай і визначається стартовою ціною продажу об’єкта. Далі відбувається рецензія оцінки. Якщо до неї є зауваження, то її переробляють, а якщо нема, то ми готуємо і виносимо проект рішення з такою стартовою ціною продажу об’єкта приватизації на розгляд депутатів міської ради. На ціну, визначену оцінювачами, вони уже вплинути не можуть, але саме міська рада визначає умови продажу об’єкта приватизації».