В Гошівському монастирі висадили алею пам'яті Героїв Небесної сотні

Перебуваючи з робочою поїздкою у Долинському районі, голова обласної державної адміністрації Олег Гончарук взяв участь у закладанні алеї пам'яті Героїв Небесної сотні та загиблих в АТО.

Згадуючи про людей, які ціною власного життя прагнули відстояти гідність, захистити свободу і зберегти цілісність держави, священнослужителі, представники влади, працівники обласного управління лісового і мисливського господарства, учасники подій на Майдані та бойових дій в АТО посадили на території Гошівського монастиря 15 сакур, 15 слив та 100 лип.

Перед висаджуванням дерев благородне починання поблагословив отець Дам'ян Кастран, ігумен Гошівського монастиря.

 «Добре, що таку справу організували на рівні області, нехай це стане прикладом для інших, − зауважив, спілкуючись з представниками ЗМІ священнослужитель, − щоб у кожному місті, кожному селі створювалися якісь пам'ятні видимі знаки на вшанування наших воїнів, не лише Героїв Небесної сотні, а й тисяч інших людей, які стали жертвами боротьби за правду, суверенність і незалежність своєї країни».

На переконання голови обласної державної адміністрації Олега Гончарука, алея стане символічною даниною пам'яті загиблим українським героям, як для місцевої громади, так і для тисяч прочан, які щороку приїжджають до Гошівського монастиря.

«Дякую Богу, що у мене сьогодні є можливість взяти участь у заході, який відбувається в такому святому місці, − зазначив Олег Гончарук. − Дерева символізують життя і мир, до якого ми всі так прагнемо, вшановуючи тих, кого більше немає».

Очільник області висловив сподівання, що з першим листям і квітами, які вже незабаром з’являться на молодих деревцях, в Україні й у душах наших громадян знову пануватиме мир та спокій.

Свої думки щодо участі у спільній добрій справі висловили також учасники Революції Гідності. Юрій Довжанський зізнався, що садив свою сакуру і згадував про ще зовсім юного хлопчину, який загинув на вулиці Інститутській у Києві просто на його очах. Михайло Микитин, беручи до рук саджанець, складав мрії про те, щоб швидше закінчилася жорстока війна, а Руслан Фіголь уявляв, як з гордістю показуватиме алею пам'яті своїм дітям.