В Івано-Франківську презентували другий том збірника праць Степана Ленкавського

У вівторок, 11 жовтня в Івано-Франківську презентували другий том книги «Український націоналізм Степана Ленкавського». Збірник є перевиданням та матиме п'ять томів.

Як відзначив упорядник книжки, історик, голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич, до другого тому збірника праць відомого ідеолога та Провідника ОУН Степана Ленкавського ввійшли роботи, що становлять ідеологічну та філософську частину його творчої спадщини. Як і перший том перевиданого збірника, другий містить інформацію, якої немає у «старому» виданні.

«Коли роками вивчаєш, структуруєш матеріали у багатотомник, то завжди знайдеш щось таке, що варто було додати до вже виданого. Відповідно, коли маєш нагоду структурувати книжку по-новому, то користаєшся цим і змінюєш порядок тої інформації. Тому до другого тому ввійшли праці як і з першого, так і третього тому», - зазначає Олександр Сич.

Пропонована підбірка творів Степана Ленкавського пронизана ідеєю нації, її незбагненним ірраціональним гоном до життя і самоствердження, інструментальною роллю націоналізму в реалізації її призначення. Автор звертається до теми національної революції, обґрунтовує засадничий націоналістичний принцип опертя на сили власного народу, вдається до роздумів про призначення національної еліти, політичну консолідацію українського суспільства, тяглість і спадкоємність національно-визвольної боротьби. Його думки актуальні при осмисленні ряду проблем сучасного українського суспільно-політичного життя.

Відтак, Олександр Сич переконаний, що праці Ленкавського варто читати кожному. Особливо у час, коли він став таким популярним. Адже переконаний, що дуже малий відсоток тих, хто вважає себе націоналістом, справді розуміє - що ж таке український націоналіст.

«Він не такий, як про нього думають. Бо його сприймають скрізь призму міфів, легенд та власних візій. Ті, що його сповідують насправді говорять про нього з легенд, міфів, власних уподобань не читаючи тих, хто його творив. Його вороги з іншого боку вішають на нього ярлики не читаючи, який він є насправді. Щоб знати ОУН треба почитати провідників: Ленкавського, Бандеру, Стецька, Полтаву та інших…

Все геніальне - лаконічне. Декалог українського націоналіста дуже лаконічний. Степан Ленкавський уклав його виходячи з історії боротьби, своєї сучасності і прогнозуючи на майбутнє. Якщо перший пункт Декалогу говорить: Здобудеш українську державу, або помреш в боротьбі за неї, то останній - змагатимеш до поширення сили, слави, багатства української держави. Тобто, це - візія на майбутнє. Сьогоднішня боротьба – це фактично візія тієї боротьби, яка велась на західній Україні в 40-х до початку 60-х років. Ворог і ціль ті самі. Той факт, що боротьба перемістилась на східні кордони України є дуже позитивний. Адже наступний етап буде вже на території противника», - відзначає Олександр Сич.

Історик переконаний, що якби очільники України хоча б трішки читали спадщину українського націоналізму, то могли б уникнути багатьох помилок. Адже ті, хто залишив по собі письмові пам’ятки - Бандера, Стецько, Ленкавський та інші - вони зуби з’їли на боротьбі проти московського агресора. І знали його краще ніж самих себе.

«Якщо вони попереджали, що ніколи московити не зупиняться в намаганні знищити українську націю і не дати їй можливість будувати свою власну українську державу, то вони знали, що говорять. Якщо хтось в 91 році думав, що вони помилялися, то 2014, а особливо 2022 підтвердив, як вони глибоко і далеко мислили. Якщо вчора по національних каналах ми не могли і слова почути про Бандеру, націоналістичну історію, то сьогодні ідуть сюжети про націоналістичне підпілля на східній Україні, згадують українську державу у Львові, згадують брата Степана Бандери, який імовірно загинув у Херсоні. Сьогодні президент України говорить деякі речі, які можна майже слово в слово цитувати з доктрини українського націоналізму. Сьогодні ті, хто найбільше критикував націоналізм найголосніше кричать «Слава Україні!» Я в порівнянні з ними виглядаю, як ліберал. Бо якщо я помірковано і об’єктивно ставився до українського націоналізму протягом всього свого життя, то моя поміркованість вчора – це був радикалізм, а сьогодні - це вже лібералізм. Але війна закінчиться і попутники відійдуть від націоналізму. Такі праці, яку я презентую сьогодні дадуть можливість кристалізувати його, дадуть можливість тим хто сьогодні попав до прихильників націоналізму відділити зерно від полови. Дадуть зрозуміти, який він справжній український націоналізм», - переконаний свободівець.

Директор ГО "Інститут наукових студій націоналізму", депутат обласної ради Ігор Дебенко відзначає, що книжка дасть відповіді на багато актуальних запитань.

"Прочитавши збірник можна зрозуміти, чому російська нація хвора і чому вона хоче нас знищити. Російська нація не захворіла сьогодні чи вчора. Вона як була хвора 70 років тому, так і залишилась. В її мізки вкладають те, що хочуть. Ленкавський ще тоді писав, що посереднього вибору немає і ніколи не було -  або москва, або Київ. В книжці дуже багато описано про московські інструменти методи поневолення. Вони не змінилися й досі. Хотів би також виокремити кілька цитат з книги, які дуже влучні для сьогодення. Перша – «боронячи кожного дня збройною рукою своє право втриматися на своїй землі Україна стала першим бастіоном захисту Європи, християнської культури перед кочовиками і є таким по сьогодні стосовно московського деспотизму». Це людина писала не вчора, не сьогодні, а в минулому столітті. Ще одна - «в нації непомітно виростають крила і вона не знає коли і яке покоління її відірве і піднесе на вищий щабель розвитку. При цьому це покоління навіть не помічає цього піднесення, як і не помічає людина свого щоденного росту». Сьогоднішніми крилами нашої нації є наші ЗСУ і вони нас піднесуть. Ця тонка візія прослідковується. Тож переконаний, що книжка корисна для читання і нашому поколінню, і наступним", - відзначив Ігор Дебенко.

Як розповів видавець книжки Василь Іваночко, цей том - другий із майбутнього п'ятикнижжя. Каже, такі праці не мають високих продажів і не стають бестселерами. Втім, видавати їх потрібно. 

"В мене немає варіантів. Якщо я цього не зроблю, то хто зробить? Запит є і робити такі книжки треба. Не скажу, що ця книжка продається надуспішно, адже це не художня література. Коли почалися активні бойові дії, приїхало багато переселенці. Був такий період, що продажі зросли втричі. Люди, які приїжджають зі сходу не знають, що є стільки цікавої української літератури. Для них це приємна несподіванка. Адже до війни люди шукали чогось відпочинкового, а зараз шукають відповіді на поставлені запитання і знаходять їх в таких книжках",- каже Василь Іваночко.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!