Без сварок не обходиться: Як Прикарпаття позбувається радянських рудиментів

Після початку повномаштабного вторгнення росії, в Україні почали активно зносити пам'ятники радянського періоду.

І якщо після Майдану 2014 року зносили здебільшого пам'ятники Леніну, то цього разу зносять всі пам'ятники, що мають зв'язок з окупантом - монументи радянським солдатам, воєначальникам, діячам компартії, культурним діячам, демонтовують меморіальні танки, літаки й гармати.

Загалом від 24 лютого на Прикарпатті вже демонтували декілька радянських пам’ятників, інформує Бліц-Інфо. Зокрема, це:

- Лисець - знесли пам'ятник радянському політичному діячу Володимиру Затонському

- Делятинська громада - знесли пам'ятники Олександру Пушкіну та керівнику партизанського руху Семену Руднєву, меморіальну дошку радянським солдатам

- Яблуниця - знесли пам'ятник радянським солдатам

- Верховина - знесли пам'ятник радянському солдату

- Ільці, Красник, Верхній Ясенів - знесли пам'ятники радянським солдатам

Також виконком вже прийняв рішення про демонтаж меморіального комплексу «Вічний вогонь» з барельєфами "героїв радянського союзу В. Лаврищева і Д. Пилипченка" в середмісті Долини.

Днями активісти звернули увагу на такий рудимент радянської епохи, як пам'ятна стела трудящим на стіні будинку на площі Міцкевича в Івано-Франківську. Франківці одразу ж підтримали ідею про демонтаж. Хоча є й такі, що проти його знищення. Мовляв, можна перемалювати на українські мотиви, нащо все нищити. Дискусії з цього приводу розгорнулися під дописом історика Ярослава Коретчука, який роками не втомлюється нагадувати місцевій владі про потребу позбутися інструментів совєтської пропаганди. 

Як зауважив у розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. С.Бандери Ярослав Коретчук, позбутися цих радянських творінь потрібно було набагато раніше.

«Сьогоднішні події загострили думку суспільства, щоб позбуватися таких рудиментів радянської епохи, які успішно використовує російська пропаганда. Щоб росія не мала можливості говорити, що ми близькі народи, що у нас спільне минуле, цього треба позбутися»,- вважає Коретчук.

Та буває, що громада, чи певні особи з громади вперто відмовляються демонтувати радянські символи. Зокрема нещодавно скандал навколо такого монумента був в селі Незвисько на Городенківщині, коли частина людей почала захищати радянську гармату, встановлену при в’їзді в село.

«Інколи на місцях є спротив місцевих чиновників, чи деяких активістів, навіть не цілої громади. Вони кричать, що це наша історія. В тій же Городенці мені довелося доводити, що саме з таких гармат село було знищене радянською армією. А вона далі стоїть при в’їзді в село і ви її підфарбовуєте щороку»,- пригадує директор музею.

Втім, Ярослав Коретчук наголошує, що в порівнянні з іншими регіонами, роботи на Франківщині набагато менше. Адже на початку 90-х років значна частина наших громад позбулися таких рудиментів. Хоча роботи над цим все ж вистачає. 

«Зараз особливо активно триває робота на території Верховинської та Поляницької територіальних громад, які демонтували декілька таких знаків. Загалом цей процес в області триває. Найбільше тримаються за такі рудименти в Яремчанській територіальній громаді. Там їх є напевне найбільше по області: пам’ятник ковпаківцям, гармата в середмісті і ряд інших, не перейменовані вулиці. В цій громаді найбільше роботи з декомунізації, але чомусь є великий спротив»,- каже Коретчук.

Директор музею каже, ці пам’ятники не є пам’ятками місцевого значення. Закон «Про охорону культурної спадщини» на них не поширюється. Вони часто навіть не перебувають на балансі й нікому не належать. Тому для їх демонтажу потрібно тільки воля місцевої влади чи людей.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!