Як на початку 70-х курсував дизель-поїзд «Червона рута»

24 липня 1972 року з івано-франківського вокзалу вирушив у путь перший дизель-поїзд, який у народі назвали «Червоною рутою» через відповідний колір вагонів і за аналогією з надзвичайно популярною піснею Володимира Івасюка.

Комфортабельні потяги розпочали курсувати між Івано-Франківськом і Коломиєю   з одного боку, і Болеховом –   з іншого, пише ЗК

Серія дизель-поїздів Д1 складалася угорським заводом Ганц-МАВАГ  у Будапешті на замовлення Міністерства шляхів сполучення та залізниць СРСР. Вони були покликані замінити потяги на паровій тязі у приміському сполученні на ділянках, де не планувалася електрифікація.

Перші «дизелі» надійшли до СРСР у 1964 році і були скеровані у Прибалтику. На Івано-Франківщині вони з’явилися вісім років по тому. Потяг складався з чотирьох вагонів – двох моторних і двох причіпних. В моторному вагоні передбачалося 72 місця для сидіння, у причіпному – 128. Таким чином загальна кількість місць сягала 400. Втім, у пікові моменти в потяг втискувалося, як мінімум, удвічі більше пасажирів.
Нові поїзди трудилися цілодобово. Пасажирські лінії були продовжені за межі області – до Стрия і Ходорова на Львівщині, а також до Ясині на Закарпатті. З розвитком Хриплинського промвузла став курсувати «робітничий» поїзд до однойменного приміського села. Він перебував у дорозі менше десяти хвилин! Втім, все це в минулому…

Чотири десятиліття по тому «Червоні рути», хоч і не без втрат, продовжують курсувати коліями нашого краю. Щоправда, від їх кур’єрської швидкості (120 км/год.) нині не залишилося й сліду. Дається взнаки вік і стан дорожнього полотна. Після чергового капремонту «дизелі» змінили свій колір на блакитний. Однак ми й далі за звичкою називаємо їх «червоними».

Нині в розкладі руху приміських потягів зі станції Івано-Франківськ передбачено чотири рейси денно на Коломию, по три – на Стрий і Ходорів, два – до Яремчого і один – до Рахова.