Хто стане головою Івано-Франківської обласної ради?

Поки ТВК дораховує результати виборів, лідери партій вже намагаються ділити шкуру не вбитого ведмедя. А ділити схоже є що, бо в даному випадку цією «шкурою» слугують важелі впливу, які дозволять керувати політико-економічними процесами в Івано-Франківській області.

В столиці Прикарпаття вже точиться гостра дискусія (котра ще не видима загалу) про те, хто ж очолить Івано-Франківську обласну раду. Цікавим є той факт, що в минулі роки ця посада мало цікавила політичні сили, бо статуси обласної ради та її очільника був занижені настільки, що вся ця структура (разом з головою) швидше була бутафорським утворенням, яке імітувало місцеве самоврядування, пишуть Версії.

Характерною ознакою цьогорічних виборів стала зацікавленість регіональних політичних сил в обласних радах і, звичайно ж, бажання не лише отримати найбільше депутатських місць в раді, але й поставити «свою людину» на її чолі.

Все це, без сумніву, пов’язано з адміністративно-територіальною реформою, яка проходить в державі. Внаслідок реформування, збільшується роль територіальних громад і вагомо підвищується роль обласних рад. А це значне збільшення обласних бюджетів, а отже збільшення впливу на процеси, які відбуватимуться в області. Мова може йти про лобіювання бізнес-інтересів, вирішення земельних питань, вагомі політичні впливи. Всі ці бонуси отримує та політична сила, котра контролюватиме обласну раду.

Наразі ситуація наступна – за результатами, які є на час написання цих рядків, найбільшу кількість мандатів до Івано-Франківської обласної ради отримує політична партія Блок Петра Порошенка «Солідарність» – 23 депутати. Щоб керувати процесами в обласній раді «Солідарність» цілком може об’єднатися з «Батьківщиною» (18 депутатів) та «Самопоміччю» (8 депутатів). Якщо так станеться, то, згідно неписаних правил, саме це об’єднання (як найбільша фракція) претендуватиме на крісло голови обласної ради.

Вже зараз в провладній партії розгорнулася кулуарна боротьба за ту, чи іншу, кандидатуру. За інформацією «Версій» є три імовірні кандидати на цю посаду:

Сергій Басараб, який на даний час обіймає посаду першого заступника голови ІФОДА і, у разі відсутності голови обласної державної адміністрації, виконує його обов’язки.

Депутат Івано-Франківської міської ради від «Фронту змін», підприємець, колишній директор будівельної компанії «Франківськміськбуд», яку заснував разом із Русланом Гусаком – екс-заступником голови ОДА за каденції Михайла Вишиванюка. Разом з Олегом Гончаруком у міській раді Басараб був членом фракції «За зміни». Призначити Сергія Басараба своєю правою рукою побажав особисто Олег Гончарук, таким чином заповнивши цю вакансію за своєю квотою.

Тому без усякого сумніву можна стверджувати, що Сергій Басараб – це вертикаль голови ІФОДА. Тому, якщо він стане головою обласної ради, все буде монополізовано Олегом Гончаруком. Зважаючи на хороші стосунки останнього з представником «Уропу» Олександром Шевченком, який за підтримки Гончарука отримав тендер на ремонт дороги Івано-Франківськ – Львів, кулуарні впливи на процеси в області матиме також група «Приват», виразником інтересів якої на Прикарпатті якраз і виступає Олександр Шевченко.

Друга імовірна кандидатура – Дмитро Дзвінчук (висувався кандидатом за квотою УДАРу), котрий не так давно очолив Офіс реформ в Івано-Франківській області. Ця структура займається реформою місцевого самоврядування. Тож, оскільки в цій каденції облради саме згаданому питанню буде приділена значна увага, не виключено, що ставку у зроблять саме на досвідченого та авторитетного фахівця в цій галузі. Дмитро Дзвінчук є кандидатом наук з державного управління, доцентом, доктором філософських наук, професором. Він автор трьох монографій, автор двох та співавтор п’ятьох навчальних посібників для вищої школи, опублікував більше ста наукових статей з проблем філософії освіти, правового забезпечення управління освітою, підвищення кваліфікації управлінців освітньої сфери, місця і ролі управління освіти у формуванні системи національного виховання, підвищення ефективності роботи регіонального управління освіти.

До того ж на цих виборах Дмитро Дзвінчук упевнено переміг на окрузі та є депутатом Івано-Франківської обласної ради чотирьох останніх скликань.

Третьою імовірною кандидатурою називають Андрія Левковича, який нещодавно був обраний керівником торгово-промислової палати. Свого часу він працював Головою правління ПАТ «Промприлад» (2007 – 2012) і з цим періодом пов’язуть не найкращі часи підприємства – розпродаж майна заводу, земельних площ, обладнання тощо.

Андрія Левковича називають людиною народного депутата Анатолія Матвієнка, який в свою чергу теж зіграв чималу роль в підтримці вже згаданого Олександра Шевченка в питанні тендерів на ремонт доріг в Івано-Франківській області. Тож, при прямому відношення Левковича до Матвієнка, не важко здогадатися, чиї інтереси він представлятиме в обласній раді.

Але, зазначимо, висунення цих кандидатур можливе лише у випадку об’єднання згаданих політичних сил. Якщо цього не станеться, то можлива поява ще двох претендентів на посаду голови Івано-франківської обласної ради. Ними можуть стати – Василь Гладій від «Батьківщини» та Олександр Сич від «Свободи».

Василь Гладій, котрий програв на минулорічних парламенських виборах Юрію Солов’ю в одномандатному виборчому округу №89 (Верховина-Косів-Снятин) в першу чергу відомий тим, що за час своєї попередньої депутатської каденції у Верховній раді, за оцінками виборців, дуже мало доклався до розвитку інфраструктури округу – за 2012-214 роки не було залучено жодних коштів на ремонт доріг регіону. Василя Гладія називають людиною іншого бютівця – Дмитра Шлемка.

Олександр Сич не потребує особливого представлення. З 1991 року є членом Національної скаутської організації України «Пласт». Член ВО «Свобода» з 2006 року, особистий друг голови партії Олега Тягнибока, колишній віце-прем’єр в постреволюційному уряді.

Олександр Сич вже обіймав посаду голови Івано-Франківської обласної ради й нещодавно зробив заяву, що не проти знову зайняти це крісло. Втім, розклад політичних сил в облраді не дає йому надто багато шансів здійснити свій намір.

Зрештою, якби не дискутували та якби не домовлялися політичні сили столиці Прикарпаття, все ж таки, поки що, остаточне рішення по кадрових призначеннях (в даному випадку йдеться про висунення кандидатури на голову обласної ради) все ж прийматимуть в іншій столиці – в Києві. Тому невідомо, чи вдасться регіональним політсилам «проштовхнути» свої кандидатури через «столичне сито».