«Бойові звірята» для військових: франківка Наталія Дідух створює патріотичні листівки
«Бойові звірята» для військових. Письменниця та ілюстраторка Наталія Дідух з Івано-Франківська спільно із композитором та письменником з Одеси Юрієм Сабельніковим вже близько місяця створюють патріотичні листівки із антивоєнним підтекстом. Усі кошти автори відправляють на допомогу ЗСУ.
Наталія Дідух створила уже 5 “бойових звірят”, які увійшли до 15 ілюстрацій. А Юрій Сабельніков вміло творить дизайн майбутніх листівок. Частину готових поштівок автори відправляють на фронт, щоб підтримати наших захисників, а іншу – продають в соціальних мережах, пише ВЕЖА.
Про листівки, які допомагають ЗСУ говоримо із їх співавторкою Наталею Дідух.
– Як у вас виникла ідея створювати саме патріотичні листівки?
– Коли почалася війна, ми, як і інші свідомі українці, зрозуміли, що важливо допомагати своїй країні усіма можливими способами. Ідея створювати патріотичні листівки з «бойовими звірятами» виникла спонтанно. Коли почалася війна, усе навколо видавалося ірреальним, було важко усвідомити і прийняти дійсність. Кілька тижнів я ходила, мов у воду опущена. І просто жила страшними новинами, які щоденно шокували і ранили. І цікаво було усвідомити, що в цей час мені дуже важко щось сказати чи написати. В якийсь момент я вирішила зазирнути до свого життя, яке було до початку війни, якось отямитися і взяти себе в руки. До 24 лютого я почала проходити курс знаменитого ілюстратора Адольфо Серри, присвячений дитячій ілюстрації. Першим завданням для студентів було намалювати свій автопортрет і представитися одногрупникам. І саме тоді я намалювала бойове слоненя з бандерівським смузі у лапках, яке бореться з російською чорнотою, що суне на нього. Але слоненяті допомагає світла добра сила, закладена в українському прапорі. Я дуже люблю слоників, це так би мовити моя «тотемна» тваринка, тому я зобразила саму себе саме в такий спосіб.
Потім ми з Юрієм Сабельніковим побачили певний потенціал слоненяти, добра, яке воно здатне приносити людям, а тому вирішили зробити цикл бойових звірят, які могли б підтримати українських воїнів. Так ми придумали ще песика, який полює на російські ракети, котика, що рве російські танки з пацючими хвостиками, бджілку на «бджовеліні» та зайчика, що несе у лапках прапор нашої перемоги. Наші звірята символізують одвічну ідею перемоги добра над злом. Саме тому маленькі милі персонажі виявляються сильнішими, аніж смертоносна зброя.
– Чому Ваші малюнки не стали картинами, а саме листівками?
– Листівки легше поширювати, вони у нашій справі більш дієві. Бо якщо просто продати оригінали картин, їх матиме одна людина, а так наші звірята поселилися в багатьох українських домівках і навіть поїхали за кордон. Вони допомагають людям бути причетними до значної справи – допомоги воїнам. А тому кожне звірятко, так би мовити, приносить у лапках якусь часточку допомоги, яка буде докладена до купівлі медикаментів, спорядження чи транспорту. Тобто листівки прекрасно справляються зі своїм завданням і організовують суспільство.
– Скільки часу ви вже створюєте листівки?
– «Бойових звірят» ми створювали близько місяця, а 27 квітня ми їх уже видрукували в Івано-Франківській друкарні «Фоліант».
– Скільки зображень для листівок вже є у вас?
– У нас є 5 «бойових звірят», але є і інші листівки, які ми розробили. Усього наразі ми створили 15 зображень, які охочі можуть придбати.
– Кожна листівка – ексклюзивна чи малюнки повторюються?
– Усі 15 малюнків різні, але видані певним тиражем. Деяких листівок у нас було по 270 штук кожне зображення, інші – по 100 штук.
– Ціна листівки дуже символічна. Чому саме таку суму поставили?
– Ми хочемо дати можливість людям долучитися до допомоги воїнам навіть символічною сумою. Кожен сам вирішує купувати листівки за оголошеною вартістю, чи давати більшу суму. Бувало, мої друзі купували листівки та книги за значно більшою ціною, бо хотіли зробити свій внесок у допомогу військовим. Але навіть якщо у людини у домі десь на книжковій поличці абощо стоятиме листівочка з бойовими звірятами, це вже свідчитиме про те, що людина не байдужа, що вона допомогла нашій спільній справі. Людина колись через багато років гляне на неї, згадає страшне випробування, яке проживала Україна у 2022 році, і втішиться, що вона також допомагала здобути перемогу. А перемога буде за нами, я в цьому не сумніваюся.
– Чи активно купують ваші листівки? Як їх можна придбати?
– Так, мої друзі активно купують листівки, але, звичайно, було б добре, щоб більша аудиторія знала про існування цих листівок, бо наразі майже всі мої друзі уже долучилися до допомоги.
Листівки наразі можна придбати на моїх сторінках в соціальних мережах.
– Усі кошти підуть на ЗСУ чи якусь частину залишаєте на матеріали?
– Ми з паном Юрієм вирішили повністю усю суму віддавати на ЗСУ. Якщо ми закликаємо інших людей допомагати та організовуємо їх, то звичайно правильно і самим показати хороший приклад та зробити такий внесок, друкуючи листівки власним коштом.
– Який тираж листівок плануєте створити?
– Про це наразі рано говорити. Знаємо, що «бойових звірят» ми додруковувати не будемо, тобто хто встигне їх вхопити, той і матиме. Зате плануємо видавати інші листівки після того, як розповсюдимо увесь тираж зі звірятами.
– Як відбувається процес створення листівки?
– Спершу ми з Юрієм Сабельніковим детально обговорюємо, що хочемо зобразити. Це наша модель співпраці, вироблена за багато років. Потім я створюю зображення від руки. Важливо зазначити, що я опановую різні техніки малювання. «Бойові звірята» намальовані аквареллю та лайнерами, цикл ілюстрацій до пісень – створюється технікою аплікації тощо.
Потім готове зображення мій співавтор обробляє у графічних редакторах, різноманітними фільтрами та ефектами, додаючи своє бачення, необхідні деталі і трохи чарівності картинці. Зазвичай, пан Юрій пропонує кілька варіантів зображень і ми обираємо той, який нам обом найбільше до вподоби. А уже потім ми замовляємо потрібний тираж листівок у друкарні.
– Звідки Ви черпаєте натхнення?
– Не секрет, що ідеї витають навколо нас. Усе на світі може подарувати натхнення, якщо подивитися на нього очима, повними цікавості і бажання пізнати. Наші звірята дуже світлі. Це при тому, що я люблю горрор, мені подобаються книги і фільми, які лоскочуть нерви. Але сьогодні оце добро листівок якраз покликано трохи врівноважувати дійсність, бо якщо навколо буде тільки жах, ми втратимо силу боротися, виснажимося психічно і морально. Світлі і добрі речі дають позитивну візію нашого майбутнього, бо ж очевидно, що в кожній нашій листівці зараз закладено добро і перемога.
– Як у Вашій уяві виникають майбутні картинки?
– Образи самі приходять, при чому їх дуже і дуже багато – встигай ловити. Ми обираємо саме ті, які найбільше відгукуються у нас і з якими хочемо працювати.
– Як ви відправляєте листівки на фронт?
– Листівки на фронт ми передаємо або просто в руки бійцям, які на день-два приїжджають з передової, якщо є така можливість, або волонтерам. Ми підписуємо кілька десятків листівок і передаємо в надії, що кожна з них зігріє комусь серце добрим словом.
У підписуванні листівок бере участь уся моя родина та друзі. Люди пишуть нам з мамою повідомлення, що саме вони б хотіли побажати бійцям, зокрема, це люди з християнських молитовних спільнот, які щоденно моляться за Україну та воїнів. Тому, враховуючи скільки найщиріших благословень вкладено в ці листівки, які відправляються, я схильна вірити в те, що кожна людина, яка матиме цю листівку, повернеться додому живою та здоровою. Мої братик і сестричка відбивають свої долоньки на листівках. Тобто навіть вони, ще зовсім маленькі, підтримують наших захисників.
– У вас є серія ілюстрацій до українських пісень. Як обираєте пісні і які вже є листівки із цієї серії?
– Насправді, над серією пісенних листівок ми ще працюємо. Ми плануємо створити низку ілюстрацій до найвідоміших та найулюбленіших українських народних та авторських пісень. Ми хочемо метафорично переосмислити та по-новому відкрити пісенні образи. На нашу думку, одягнення музики у візуальні образи – дуже гарна і цікава затія, що відкриває простір для творчої діяльності. А також – це спосіб розвитку та поглиблення нашої культури. Адже чим більше питомо українських ідей витатиме в просторі – тим сильнішою буде Україна.
І взагалі війна є результатом того, що все українське зумисно витіснялося на периферію з року в рік. Тому українським мистцям сьогодні є над чим працювати.
– Яку суму ви плануєте перерахувати на ЗСУ завдяки продажу листівок?
– Завдяки листівкам з «бойовими звірятами» і книгам плануємо передати ЗСУ щонайменше 30 000 грн. Це мінімальна позначка, якої ми прагнемо, але все говорить про те, що якщо люди й надалі підтримуватимуть нашу ініціативу, допомога потенційно може бути більшою.
– Що Ви відчуваєте, коли створюєте листівки?
– Беззаперечно, створення листівок є для мене дуже радісним і важливим дійством. Це гарно бачити, як з-під твоєї руки виходить щось живе в тому сенсі, що кожне зображення випромінює певні почуття та ідеї. Також є значна відмінність між створенням книг та зображень. Звісно, написання книги – це складний процес, якому присвячуєш місяці або й роки життя. Відгук читача приходить не скоро, бо спершу потрібно того читача знайти, потім він мусить книгу прочитати і дати зворотний зв’язок. Через пандемію ми не мали можливості якось презентувати наші книги, які ми видали у 2021 році, в Україні, а тому наше коло читачів відносно вузьке. Із зображенням все працює інакше. Людині достатньо кількох секунд, щоб оцінити, чи подобається та чи та листівка і чим саме подобається. Тобто механізм взаємодії з людьми значно простіший.
– Як розпочалась Ваша співпраця із Юрієм Сабельніковим?
– Ми з Юрієм Сабельніковим знайомі з 2016 року. Він композитор, письменник і графічний дизайнер. За ці роки нашої дружби та співпраці я досі ніяк не можу надивуватися багажу знань та вмінь пана Юрія, адже для мене він є беззаперечно найбільшим Вчителем у житті, який впродовж років підтягував мене до свого рівня. Часто усвідомлюю, що в однієї людини я перейняла і навчилася навіть більше, ніж у двох чудових університетах.
Оскільки я зі шкільних років виразно знала, що у житті прагну писати, Доля, певно, відповіла мені на мій «запит», подарувавши таку талановиту та розумну людину у житті.
Образотворче мистецтво прийшло, як я казала, згодом у моє життя, але і тут Юрій Сабельніков працює разом зі мною, враховуючи його навички у графічному дизайні.
– Як Ви із паном Юрієм працюєте на відстані?
– Сьогоднішні можливості Інтернету стирають відчуття роботи на відстані. Наприклад, коли ми писали разом книгу «Мартина корчма», я жила в Одесі і ми ледь не щодня зустрічалися з паном Юрієм і за чашкою чаю працювали над книгою, обговорюючи кожен епізод.
Тепер же ми обговорюємо усе у Skype, одразу бачимо результати роботи один одного. Коли потрібно – корегуємо і вносимо нові пропозиції тощо.
Наталія Дідух та Юрій Сабельніков
– Розкажіть про те, коли і як Ви почали малювати? А також розкажіть детальніше про свою письменницьку діяльність.
– Ми з Юрієм Сабельніковим працюємо на мистецькій ниві, передусім разом ми співпрацюємо у літературній площині. Спільно ми видали уже дві книги, а саме збірку містичних оповідань «Очі в спадок» і повість «Мартина корчма», яку зараз реалізуємо для ЗСУ. Пан Юрій – одеський композитор та письменник, також самотужки він опанував графічний дизайн і багато працював в царині поліграфії. А я усе життя мріяла вміти малювати. В дитинстві просто подобалося малювати без далекоглядних перспектив. З часом я зрозуміла, що тяга до образотворчого мистецтва живе в мені разом з найбільшою мрією – бути українською письменницею. Але завжди на заваді стояло розуміння, що у мене немає фахової художньої освіти. Однак уже майже рік я реалізую давнє прагнення і вчуся малювати, навчаюся у прекрасних ілюстраторів з різних куточків світу, завдяки можливостям інтернету. Впродовж року я малювала, створювала маленькі творчі проєкти та вчилася. І саме тепер, у час війни, я зрозуміла, що хочу уже створити зображення не в шухляду чи на сторінку в Instagram, а які справді можуть бути корисними людям.
Хоча мій процес навчання триває. Зрештою, людина і повинна усе життя вчитися, бо коли перестає навчатися – це стає початком кінця її особистості. Я тішуся, що мої роботи можуть працювати і бути важливими для когось.
– Коли Ви зрозуміли, що можете своєю творчістю допомагати ЗСУ?
– Це усвідомлення прийшло спонтанно. Гостра необхідність кожному взяти себе в руки і боротися саме на своєму фронті для української перемоги стала поштовхом до більшої віри в себе: мовляв, досить безкінечно вчитися, потрібно, щоб мої роботи уже тепер допомагали воїнам. Бо це необхідно. Бо йдеться про чиєсь врятоване здоров’я чи життя, а це найбільша з можливих мотивація для людини.
– Які у Вас були думки і переживання 24 лютого?
– Спершу було відчуття німого шоку та нереальності. Я, звісно, не перебувала в інформаційному вакуумі і розуміла потенційну загрозу початку повномасштабної війни, але все-таки я тривожні думки перебивала, слухаючи міркування серйозних аналітиків з приводу того, що ця повномасштабна війна не мала б початися, адже в росії, попри все, недостатньо ресурсу.
Звісно, я розумію, що війна у нас з 2014 року. Але є все-таки відмінність, коли йдеться про те, що росія нападає на частину території, яку Україна виборює і не відпускає на поталу ворогові, і коли йдеться про бажання завоювати та знищити цілу державу, увесь народ, усе українське. Це вже щось абсолютно немислиме, але разом цією абсолютною загроженістю, незлостиві українці, яких зло загнало в кут, починають відкривати в собі предковічні потужності і захищаються так віддано і люто, що нас неможливо здолати.
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!
