Чиновники Прикарпаття стурбовані повільним розвитком кооперації в селах
Стурбованість в обласної влади викликає доволі слабке розгортання кооперативного руху на селі. Як «Галичина» вже повідомляла, згідно з урядовою програмою «Рідне село» й відповідними регіональними накресленнями на території кожної сільської ради Івано-Франківщини, яких понад 400, має діяти як мінімум один сільськогосподарський обслуговувальний кооператив (СГОК).
Та попри всі організаційні потуги керівників АПК в районах і області останніми роками на Прикарпатті створено тільки 74 такі структури, тоді як, за попередніми прогнозами, їх мало б бути не менше 200.
Навіть попри те, що Верховна Рада, пішовши нарешті назустріч побажанням аграріїв, ще навесні цього року узаконила статус СГОК як неприбуткових організацій, відповідних зрушень на селі не спостерігається. і це при тому, що, на думку багатьох експертів, такий крок найвищого законодавчого органу в країні мав неабияк пожвавити розвиток сільгоспкооперації. Однак цього не сталося.
«У чому ж проблема?» — допитувався недавно в учасників наради в департаменті агропромислового розвитку ОДА заступник голови облдержадміністрації Василь Брус. Як з’ясувалося, причина банальна — у профільних структурах Міністерства доходів і зборів й досі попри те доленосне для вітчизняної сільгоспкооперації рішення парламенту ці кооперативи не вважають неприбутковими.
Адже в Податковому кодексі, який регламентує діяльність збирачів податків, яким керуються ті структури, чорним по білому занотовано, що такий статус мають наразі лише гаражні кооперативи. Щоб визнати такими і СГОК, потрібно внести відповідні зміни до ПК.
Але хто мав би це зробити відразу ж після появи ухвали ВР? Схоже, такими речами, як доведення до логічного завершення народних ініціатив, нагорі займатися нікому. Бо ж ні в Міністерстві аграрної політики і продовольства, яке, до речі, виходило з тією пропозицією на засідання Кабміну, а той, своєю чергою, вносив проект рішення на розгляд ВР, ні в самому Міндоходів не зреагували на появу законодавчої новації. Й не ініціювали, як належало б, потрібні зміни до ПК. Зрештою, й тих змін не аж так багато — на відповідній сторінці кодексу потрібно лише «дописати» до гаражних кооперативів і сільськогосподарські обслуговувальні. Але ні, не зробили й такої простенької поправки. Не додумалися? Не догледіли? Забули? Хай як, а саме через такий чиновницький недогляд кооперативний рух на селі досі пробуксовує.
Ганьба, звичайно, такій владі за таку бюрократію в її стінах. Але що далі? Сільським громадам, хліборобському загалові пропонують знову волати до владного олімпу, писати петиції, бити чолом і т. д. з тим, аби необхідні зміни до ПК таки внесли. Своє плече під цю нову селянську «кампанію», звісно, підкладе й ОДА.
Але що се за держава така! — чортихається вже не один галичанин. Чому лише крик знизу може викликати в інертних «верхах» ті зрушення, які там мають рухати згідно зі своїми функціональними обов’язками самі, без жодних окриків з долини чи згори?
