Цікава історія палацу барона Ромашкана

Зведений дідичем с. Крихівців Ю. Дошоттом. На поч. 19 ст. криховецькі орні землі межували з цим парком. У середині століття власником парку й особняка називається вже барон А. Ромашкан.

Очевидно, він став зятем попереднього господаря. У просторіччі будівля, як і парк, іменувалась «Звіринцем», пише ЗПІК ІФ.

Власник особняка Ромашкан Антон (1796–1863) – землевласник у Крихівцях, меценат. Належав до родини вірменського походження, яка єдина у Станиславові мала баронський титул. На час заснування міського парку (1896) будинок і приватний парк перейшли до його сина Францішека Ромашкана – відомої в місті особи, мецената, меломана, голови філії музичного товариства ім. Монюшка.

На все життя Ф. Ромашкан залишився неодруженим і, відповідно, не мав дітей. Є глухі згадки, що сталося це через те, що родина заборонила йому одружитися з його першою щирою любов’ю. Ось, наприклад, у 1900 році в палаці проживав він сам, його лакей Броніслав Рихліцький, кухарка Гафія Зубаль та сторож Іван Рошкевич.

Останньою власницею палацу в парку перед Другою світовою війною була графиня Єва Лясоцька (1908 – 1992) – внучата племінниця Францішка Ромашкана, внучка його брата Якуба. На неї випали жорстокі випробування. Як учасницю Руху опору нацисти ув’язнили її в тарнувській тюрмі, а потім в жіночому концтаборі Равенсбрюк. Лише важка хвороба і заступництво впливових осіб дало їй змогу вирватися на волю до закінчення війни. Графиня поселилася в Кракові, жила в однокімнатній квартирі. Останнім місцем роботи було одне з видавництв, де вона завідувала відділом зайнятості і надходжень. Була постійно під наглядом польської комуністичної влади.

Станиславівський палац ще у Першій світовій війні був сильно пошкоджений, потім відновлений. Під час Другої світової війни, за словами Є. Лясоцької, теж горів, з непоправною втратою фамільних документів та сімейних фотографій.

У 1948 році парк Ромашкана і міський парк радянські господарі міста об’єднали під назвою міський парк культури  відпочинку ім. Т. Шевченка. В колишньому палаці розмістилася дирекція парку. 1949 року проведена масштабна реконструкція, яка торкнулася і будинку. У 22 кімнатах розмістилися бібліотеки для дорослих і дітей, читальний зал, ресторан, більярдна. Згодом більшість закладів закрилась, але більярдна довго тішила своїх прихильників і додавала турбот міліції.

У радянський час в особняку містилася дирекція парку ім. Т. Шевченка, від 1990-х рр. – офіс орендаря паркових споруд приватного підприємства «Лис Микита». Тоді ж проведена реконструкція будинку, зміцнені стіни і підвал. Зовнішній вигляд кам’яниці збережений.