Ціна «особливого статусу»

Продан, який на вибори не йде і в рейтингах не зацікавлений, безапеляційно заявив: «Бюджетні кошти на території, непідконтрольні українській владі, не підуть». Це, напевно, правильно. Але тоді виходить, що так звані «особливі території» — це вже не Україна?

ДОНБАС МАЄ БУТИ МОДЕРНІЗОВАНО ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

Утім, голові Держагентства з відновлення Донбасу Андрію Ніколаєнку, який раніше працював першим заступником губернатора Донецької області, говорити таке абсолютно неприпустимо. Він навіть розповідає про роботу над проектами з відновлення цього краю й уточнює, що все доводиться робити з коліс. Він упевнений, що поза Україною Донецький край ще може якось вижити, а стати незалежним і при цьому економічно успішним — ні. І тим більше це стосується, за його словами, території так званих ДНР і ЛНР, де підприємства перетворились на об’єкти для потенційного мародерства. Їх ріжуть на металобрухт, а продукцію часто крадуть. Як приклад Ніколаєнко називає Краматорський феросплавний завод, який спробував відправити її замовникам. Але потяг у дорозі зупинили бойовики, розвантажили декілька вагонів і потім продавали їх вміст за третину вартості.

Голова агентства говорить про стратегію відновлення. Зараз на першому плані, за його словами, короткострокові заходи, спрямовані на те, щоб забезпечити людям виживання, особливо в зимовий період. Головне — подати теплоносії. Зараз для цього вживають усіх можливих заходів. Якщо перемир’я втримається, то, впевнений Ніколаєнко, зможемо відновити теплопостачання і, отже, вистояти й вижити. У цьому, на його думку, може допомогти малий і середній бізнес, який через окупацію міст і сіл бойовиками сильно постраждав — «схлопнувся», але після звільнення першим відроджується у всіх населених пунктах і вже відкриває свої підприємства.

Попереду в Агентства створення стратегічної програми відновлення Донбасу. Ніколаєнко вважає, що він має бути не просто відремонтований, а модернізований, і всі його інфраструктурні об’єкти відтворені за європейськими стандартами. За це вже беруться ентузіасти, які починають створювати робочі місця, виробляти продукцію і навіть намагаються домовлятися з бойовиками про її вивезення замовникам. Великі надії в Агентства на конференцію донорів, яку планується провести найближчим часом. Уже є попередня домовленість із Європейським інвестиційним банком, який готовий виділити кредити донецьким підприємствам під дуже хороші умови. Ніколаєнко стверджує, що кредитні ставки для Донбасу будуть десь на рівні 2% річних.

ЗАМОРОЗИТЬ НЕ ЗИМА, А БЮРОКРАТІЯ

Поки що не до оптимізму генеральному директору компанії ДТЕК, голові антикризового штабу енергохолдингу Дмитру Сахаруку. За його словами, щоб підтримати енергосистему України, компанія імпортує антрацитне вугілля за рахунок власних коштів, але вже майже вичерпала свої можливості. Річ у тім, що вугілля відвантажується лише за передплатою, а державний регулювальник — Національна комісія регулювання ринку енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) винна ДТЕК два мільярди гривень. «Ці кошти могли б покрити витрати на імпортне вугілля», — говорить Сахарук.

«Нас заморозить не зима, а бюрократія, — вважає він. — Завтра (9 жовтня) буде засідання регулятора, але я сумніваюсь, що необхідні рішення щодо заборгованості буде прийнято». Генеральний директор критикує енергогенеруючі компанії за те, що не платять за так зване газове вугілля, що видобувається на територіях, підконтрольних Україні, і Міністерство інфраструктури, яке побоюється виділяти ДТЕК пересувний склад для транспортування вугілля на теплоелектростанції. «Необхідно 10 тепловозів і 100 вагонів на добу, і ДТЕК зможе привезти достатньо вугілля, щоб пройти зиму», — говорить він. Невдоволений він і темпами, якими ремонтуються лінії електропередач (половину з них зруйновано) компанією «Укренерго», хоча ДТЕК намагається їй допомагати.

Головний економіст компанії Dragon Capital Олена Бєлан побачила в тому, що зараз відбувається на Донбасі (якщо, звісно, не враховувати втрату людських життів), навіть деякі позитиви. Якщо скоротити неефективне субсидування вугільної галузі, то це, на її думку, позитивно позначиться на бюджетній системі. Тому вона закликає концентруватися не лише на короткострокових завданнях, хоча і їх необхідно вирішувати, а на стратегічних планах, на тому, з чого можна отримати вигоду і, зокрема, оздоровити бюджет країни, а також Донецької і Луганської областей.

ПОТРІБЕН ЗАКОН ПРО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ

Про людський чинник Донбасу і проблеми, пов’язані з вимушеною міграцією його населення, говорить економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. «Цієї зими на Донбасі можуть бути тисячі і навіть десятки тисяч смертей, але не через бойові дії, а через те, що буде низька температура, і людям нічим і ніде буде зігрітися, — говорить він. — Із їжею теж є велика проблема, але ще гірше, що людям не створено жодних умов для життя. Якщо ми не можемо цього зробити за рахунок внутрішніх джерел, то треба звернутися по зовнішню допомогу. Є низка організацій системи ООН, які згодні і можуть нам допомогти».

«Проте перешкоди цьому створює сама українська сторона, тому що закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб не ухвалено, — продовжує експерт. — А без нього до України не зможе завезти допомогу жоден благодійний фонд». Під час завезення допомоги, нагадує Жолудь, він повинен сплатити ПДВ і мито. І навіть українське підприємство, яке виробляє, наприклад, ковдри, має сплатити ПДВ ще до того, як вони потраплять до адресатів допомоги. Те ж саме і з грошовою допомогою. «Ці проблеми критично впливають на нинішню ситуацію, — впевнений економіст. — Ідуть вибори, і деякі партії ще не забули, що цей регіон був ніби вотчиною Партії регіонів, а тому йому, мовляв, і допомагати не треба. Якщо ми не вирішимо проблему з цим законом найближчим часом, то можемо втратити і міжнародну допомогу, і життя людей. Якоїсь значної подальшої міграції з цього регіону чекати не варто».

ДОНБАСУ НЕ БУТИ КВАЗІДЕРЖАВОЮ

Доволі несподівану інформацію щодо довготривалих перспектив самопроголошених республік повідомив професор Київської школи економіки Том Купе. За його словами, аналіз ситуації в містах і країнах, що піддались руйнуванню під час воєн (В’єтнам, Японія, Німеччина), показує, що вже через 20 років їх неможливо відрізнити від країн, у яких війни не було. Але це лише в тому випадку, якщо вдається відновити стабільний мир. В Україні сьогоднішня ситуація більше нагадує професору обставини замороженого конфлікту або ту, яка спостерігається у квазідержавах.

Це Придністров’я, Абхазія, Південна Осетія, уточнює вчений. Щодо них загальний висновок полягає в тому, що вони не зуміли добитися стабільного економічного розвитку. Туди не йдуть іноземні інвестори. Але там є всі можливості для корупції і незаконних оборудок. Утім, зазначає Купе, не можна стверджувати, що економіка цих регіонів повністю згорнулася. Придністров’я навіть примудряється частково, через Молдову, експортувати свою продукцію в ЄС. Посилаючись на організацію Freedom Hous, професор зазначає, що у Придністров’ї набагато гірше, ніж у Молдові працюють державні структури, відповідальні за розвиток економіки. Те ж саме можна говорити про Абхазію і Південну Осетію, порівнюючи їх із Грузією.

При цьому Купе говорить також про дослідження, проведене університетом Колорадо. Воно свідчить про те, що люди, які живуть на територіях із замороженими конфліктами, не почуваються пригнобленими або бідними. Офіційна статистика свідчить, що рівень життя у Молдові набагато вищий, ніж у Придністров’ї. Коли їм поставили ідентичні запитання, то виявилось, що придністровці вважають, що на свої доходи можуть купувати більше, ніж Молдова. У Придністров’ї більше людей вважає, що їм живеться краще, ніж жителям Молдови. А останні, відповідаючи на те саме запитання, показали гірший результат — там менше задоволених своїм життям. Таке саме дослідження проводилось і в Абхазії. Там теж вважають, що їм живеться краще, ніж грузинам у Грузії. Професор робить висновок, що точка зору про стратегічну витримку, яка змусить Абхазію і Придністров’я повернутися відповідно до Грузії і Молдови, поки себе не виправдовує.

Професору категорично заперечив голова Держагентства з відновлення Донбасу. Він визнав, що місцеві жителі не дуже прихильно ставляться до української влади. Але зазначив, що рівень запитів у людей може бути різним. «На Донбасі, — за його словами, — багато негативних речей сприймалися спокійно, як належне. Хоча, скажімо, в Києві або в центральній Україні проти них активно протестували б». «Та у нас ніколи не було гарячої води, — ілюструє він менталітет земляків їхніми ж висловами, — навіщо ви нам її обіцяєте?».