Діжка з порохом

Хтось у Кремлі спостерігає за веселим карнавалом розподілу місць в українському парламенті та продовжує працювати в напрямку дестабілізації

Що ще треба було зробити, щоб звернути увагу держави на 32-й блокпост? Як і чиїми горлянками треба було ще волати, щоб влада в час виборів нарешті звернула увагу на біду? Не панікувати, не розповсюджувати чуток, не драматизувати. Ок! У такому випадку, де реальні дії з рятування солдат, які фактично самостійно вийшли із оточення при «контрольованій ситуації»? Знову забудеться, затреться, заговориться. Софіти і спалахи фотокамер у студіях легко відвертають увагу від нагальних катастроф, які повторюються, не дивлячись на зміну персон на посадах. Хибна системність, яка дістала всіх.

Інтернетом з літа ходило знамените фото «уряду ЛНР». Багато хто пам’ятає товсті пики в камуфляжах і з автоматами, що сиділи за великим губернаторським столом. Дивно й огидно було дивитися на це фото, але той факт, що за цим столом колись сидів пан Єфремов, а тепер майже з ногами розвалилися бандюки, навіть тішив. Картина, яка натякала на те, що почався якійсь незворотній процес. І на першому етапі контрольовані бандити вже стали окремою силою, яка змете всіх, навіть тих, хто її породив, щоб згодом самій канути в небуття. Користувачі Інтернету не полінувалися і дізналися долю учасників того групового фото. Абсолютна більшість з них виїхала в Росію, а деяких було просто вбито. Прокладка, перехідник. Вони виконали свою функцію першого етапу інтервенції, перетворивши Донбас на пекло. Тепер вони ретирувались, як відстріляні набої, а луганчани залишились вірити в «світле майбутнє ЛНР». Кривава авантюра, трагічний сюжет, який наштовхує на багато запитань.

Чи можна було все ж таки уникнути цієї біди, якщо б завчасно дати відсіч цим бандитам? Є ж приклад Харкова, Одеси і зрештою — Дніпропетровська. Хтось зазначає, що якби Ахметов — на той час ще власник регіону — замість того, щоб гратись у власні батальйони і сепаратизм, дав рішучу відсіч проросійській навалі, то ворог так би себе не вів. І Дніпропетровськ з Коломойським натякає на це. «Татарин», як частенько називають Ахметова в народі, на цей раз перехитрив сам себе. Але ці нюанси провокують робити поверхневі висновки. І результати виборів у розрізі регіонів натякають нам на те, що не все так просто. Схід, південь і навіть той же Дніпропетровськ віддав голоси за Опозиційний блок, а це вже дуже тривожний момент, який свідчить про потенційну, але дещо приховану небезпеку. Можна було очікувати таких результатів від Донбасу з його совковою лихоманкою, але Харків, Дніпропетровськ і Одеса, які стрімко стали начебто проукраїнськими, натякнули, що патріотизмом там і не пахне. Патріотизм цих міст пов’язаний виключно з усвідомленням небезпеки війни. Це інстинкт самозбереження, а не патріотизм. І про це треба пам’ятати. Цю хвилю треба ловити для культивування справжнього патріотизму. По всьому ж видно (і це довела низька явка виборців), що народ не довіряє владі, не відчуває об’єднуючого вектору. Народ полишений і наданий самому собі.

Нагадаю, що саме в такому стані знаходився Луганськ рік назад. Відчуття полишеності, злидні, криза, що нагнітала злість, тотальне розчарування. Якщо хтось гадає, що розплатився з колишніми регіоналами, дозволивши собі намалювати вибори на сході і півдні, і на тому проблему знято, то він помиляється. Хтось в Кремлі спостерігає за веселим карнавалом розподілу місць в українському парламенті і продовжує працювати у напрямку дестабілізації для того, щоб в зручний момент підпалити діжку з порохом.

Дискусійне питання: що стратегічно впливає на ситуацію — кулуарні домовленості чи бойовий дух солдатів? Хитрощі чи бунт? Питання здається наївним. Існує принцип — нагорі ідіотів немає. Ми знизу просто не завжди можемо зрозуміти магію пересування фігурок на дошці, що у нас перед носом. Ми лише здогадуємось, домислюємо невідомі складові. Теорія контрольованого хаосу дає можливість зрозуміти нам, що бунт може бути частиною абсолютно керованих процесів. Зрештою і Майдан, який показав торжество духа і волі, став для декого лише інструментом.

Україна начебто рухатиметься в європейському напрямку. На сході військові стримуватимуть розповсюдження бандитського гною, поступово самі перетворюючись в таких же бандитів, бо автомат — річ чарівна і легко може перетворити людину на звіра. Путіну ніхто не нагадає про Крим і залишать донбаську гнилу кістку. Як сказала героїня фільму «Незакінчена п’єса для механічного піаніно»: «Все будет хорошо, все будет по-старому. Cофья будет с тобой, Платонов со мной, Cаша с Платоновым». Та тільки карета в тому фільмі без коней, і майбутнього у неї немає. Герої цієї п’єси вже сьогодні стали минулим, бо забули про головне — про діжку з порохом. І вже зараз в повітрі відчутно небезпечний запах диму, який вмить вирішить всі дилеми. Щоправда за наш рахунок.

Валентин Торба, День