Дорога доплата, хоч і мізерна

Перші дні осені подарували нам дві новини – добру і погану. Почнемо з хорошої. Напередодні початку нового політичного сезону та старту виборчої кампанії уряд вирішив достроково підняти розмір мінімальних зарплат, пенсій, стипендій та виплат бюджетникам.

Погана (сумна) –  з 1 вересня на 23% зросли тарифи на електроенергію для населення. І це ще не фінальний стрибок тарифів. Яких сюрпризів від влади чекати дальше – годі догадатись. Тим паче, що ціни на товари вже розправили крила у передчутті чергового злету, пише Західний кур'єр

Купівельно неспроможні

Трохи більше п’ять кіло гречки. Саме стільки можна придбати за запропоновану українцям доплату до пенсій та соціальних виплат.  Мінімальна, задекларована Арсенієм Яценюком, зарплата зросте трохи більше, ніж на 150 грн. – з 1218 до 1378 гривень, стипендії студентам – на 100 грн. Але що вартує нині ця мізерна подача? 100 кіловат світла або 28 кубів газу? Кілограм масла або чотири пари шкарпеток?

Знайшла у гаманці список продуктів, з яким йшла на ринок минулого року.  Від цін, які записала навпроти кожного пункту, стало навіть смішно. Кілограм макаронів коштував тоді 8 грн., нині вже 16 грн., кава подорожчала з 32 грн. за 250-грамову упаковку до 95 грн., кілограм масла обійшовся тоді у 58 грн., нині вже 100 грн. Твердий сир коштував 50 грн. за кіло, а зараз за нього просять мінімум 85 грн. Та найбільше «скочили» ціни на м'ясо та м’ясні вироби. Так, куряче філе з 35 грн. піднялось до 60 грн., свинина була по 55 грн., тепер сягає вже мінімум 85 грн. за кіло.

І головне, що ціни і далі тягнуться вгору. І нема кому зупинити їх амбітність. Адже цінову політику формують не економічні реалії, а кожен підприємець на власний розсуд. Наприклад, та сама ковбаса на франківському ринку може коштувати 70 грн. за кіло, у супермаркеті – 80, а вже у сільській крамничці доросте до сотні. І ніхто не покарає цього продавця, навіть не посварить. Закони ринку паралізовані.

Та торговці й не приховують, за новими цінами продають не лише новий, але й торішній товар. Адже у закупці долар рахують по 26 грн. «Вже 10 років торгую на ринку взуттям. Спершу возила із Туреччини, а останніх 5 років закуповую у Польщі. Нових сезонних закупів ще не робила, продаю осіннє взуття із залишків. Та навіть на цей товар змушена ставити ціни відповідно до нинішнього курсу долара, бо в іншому разі не матиму за що привезти вже новий, – розповідає продавчиня взуття Олександра. – Наприклад, чоботи, які торік коштували 1700 грн., сьогодні вже продаю мінімум по 2500—3000 грн. Євро і долар поповзли вгору, мій товар подорожчав у закупці. Ті самі туфлі, які минулої осені продавала по 600-700 грн., зараз змушена ставити ціну 1000 грн».

«Виторгу немає взагалі, – розповідає продавець верхнього одягу Людмила. – Півринку контейнерів стоять закриті. Новий товар навіть ніхто не закуповує, бо дуже дорого. Якщо ще восени продавала куртки по 500 грн., то нині ця ж куртка у закупці коштує 600 грн., а продавати її доведеться ще дорожче. Та її і за 500 грн. не дуже купували, а зараз і поготів. Люди одяг майже не купують, хіба що дітям».

А з такими тарифами на комуналку люди взагалі стануть купівельно неспроможними. Кількість продуктів у нашому споживчому кошику постійно меншає, хоча витрачена сума тільки збільшується.

«Розмір чека за останніх півроку зріс приблизно на 10%, хоча рівень фактичних продажів  впав майже на 25%. Люди майже на чверть менше купують продуктів, економлячи на їжі. Натомість покупці почали переходити на недорогі продукти вітчизняного виробника. Більшість клієнтів дотримуються тенденції – купувати тільки найнеобхідніше. Зникли з корзин заморські фрукти, поменшало заокеанської риби та інших іноземних продуктів – кава, чай, соуси, спеції, солодощі, напитки тощо», – розповідає Віталій Хімчак, менеджер одного з найбільших супермаркетів в місті.

А зарплати – як 10 років тому

Проте основним показником добробуту населення є наші зарплати. Ми звикли перераховувати їх у долари за актуальним курсом і таким чином оцінювати свій рівень доходів. Зважаючи на актуальний курс, ситуація невесела. Збільшення «мінімалки» та пенсій на 154 грн. ніяк не врятує бюджет українців. Якщо перевести нинішні зарплати у долари за актуальним курсом, матимемо те, що отримували українці близько 10 років тому. Мінімальна платня становить лише 66 доларів.

Згідно з інформацією Головного управління статистики, найбільше у Івано-Франківській області заробляють працівники промисловості (добувна промисловість та розроблення кар’єрів – середня номінальна зарплата у липні 2015 року становила 7387 грн.), фінансової та страхової діяльності  (5461 грн.), державних управлінь (4250 грн.). Найнижча заробітна плата у рибальстві та рибництві, сільському господарстві, мисливстві, мистецтві, спорті, сфері послуг та розваг. В освіті середня платня становить 3154 грн., в охороні здоров’я – 2529 грн. Проте реально ж більшість робочих зараз животіють на «мінімалках», одержуючи по 9-11 грн. за годину. Дві години – за один долар! До речі, навіть у сусідній Молдові середня зарплата становить 190 євро на місяць.

Якщо порівняти із попередніми роками, то такою низькою середня зарплата не була останніх десять років. 2004 року пересічний українець заробляв близько 500 гривень на місяць (це майже 100 доларів за курсом 5 грн. за долар), у 2005 році цей показник виріс до 800 грн. (майже 150 доларів за курсом 5,5 грн.).

Ціни – вільні як птахи

Що зараз відбувається на ринку? Хто встановлює, регулює, контролює ціни? Які чинники впливають на формування ціни та чи можна прогнозувати їх подальшу поведінку?
«На складову ціни впливають багато чинників. Це і курс валюти, вартість енергоносіїв, газу, палива тощо. Водночас органи виконавчої влади на місцях мають обмежені функції впливу на цінову політику. Ми можемо лише моніторити та вивчати і прогнозувати цінову ситуацію. Лише присоромити, але не покарати, – каже начальник департаменту економіки Івано-Франківської ОДА Володимир Попович. – Нині ціни на більшість споживчих товарів відпущені, вільні. Їх формує ринок, конкуренція між виробниками, які борються за споживача. Контроль за порушеннями з питань ціноутворення здійснює Антимонопольний комітет по структурах, які займають монопольне становище на ринку України. Зрозуміло, що ціну диктує монополіст, але, попри те, вона повинна бути економічно обґрунтованою».

Тобто включати в себе собівартість товару, наприклад, хліба, – це борошно, вода, дріжджі, газ, світло, плюс супутні витрати на виробництво – зарплата працівникам, оренда приміщень, транспортні витрати тощо. Додаємо 5-8% рентабельності, плюс 20% ПДВ і маємо економічно обґрунтовану ціну виробника. І вже дотримання цієї ціни на певні види продовольства є завданням Антимонопольного комітету.

Обласна адміністрація має частковий вплив на ціноутворення на продукти першої необхідності. Згідно з постановою Кабінету Міністрів 1548, видано розпорядження від 15.10.2009 року № 615, де зазначені повноваження органів виконавчої влади щодо цінової політики області. «Для всіх суб’єктів господарювання граничний рівень рентабельності на борошно та хліб (крім хліба з борошна вищого ґатунку) повинен складати не вище 5%. На хліб з борошна вищого ґатунку – не вище 8%. При реалізації хліба у торгівельній мережі націнка не повинна перевищувати 10% від відпускної ціни виробника. На такі товари, як борошно, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичина, свинина, м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметана, масло вершкове, олія соняшникова, яйця курячі встановлена гранична торговельна надбавка 15%», – говорить Володимир Васильович.

Щодо інших видів товарів, то владні структури на місцях можуть лише наглядати, спостерігати, моніторити ситуацію з цінами. Але якось вплинути на них не мають права. Нині існує проблема і з контролем виробника. Адже будь-які перевірки заборонені, державна інспекція контролю за цінами розформована і її функції поки нікому не передані.

«Зрозуміло, що восени на фоні збільшення тарифів зростуть і ціни. Фактично ми дотепер споживали минулорічний урожай. Але Аграрний фонд ще навесні підняв ціну на хліб на 30%, враховуючи нові реалії жнив та посіву 2015 року. Міністерство фінансів на цей рік заклало курс 22,5 грн. за долар. Як економіст можу сказати, що подорожчання продовольства буде, але не на одну третю, а в межах 10-14%», – впевнений Володимир Васильович.

Останній стрибок цін на хліб та інші споживчі товари у Івано-Франківську був у березні 2015 року. Володимир Попович запевняє, що тут зіграв злий жарт людський фактор. На фоні паніки люди просто спустошували полиці магазинів, на чому ті тільки нагріли руки. «За купівельною спроможністю населення Івано-Франківщини входить у першу десятку міст України. За останніми даними, у відділеннях банків на Прикарпатті 6 мільярдів 7 мільйонів гривень знаходиться на депозитах. Ця цифра говорить, що у наших людей кошти є. За вартістю споживчого кошика (рис, хліб, яловичина, свинина, птиця, сало, борошно, макарони, крупи, гречка, ковбаси, масло, молоко, сметана, сир, цукор, олія, яйця, картопля, капуста, буряк, цибуля ріпчаста) ми займаємо четверте місце в Україні», – зазначає головний економіст області.

Коли ж нарешті ціни досягнуть того міфічного «економічно обґрунтованого» підґрунтя? Та чому чиновники скромно мовчать про «економічно обґрунтовану» заробітну плату? Адже, як бачимо, її адаптація до адекватного рівня відбудеться не скоро.