Фотограф Михайло Мигович: «Українській армії потрібен добрий піар»
6 грудня в Україні відзначають День Збройних сил. Фотограф Михайло Мигович, який живе і працює в Івано-Франківську, свого часу їздив на передову, а тепер створив чудовий календар з українськими військовими.
Він певен – без пропаганди армії у держави немає майбутнього, пише Репортер.
– Михайле, як ставились солдати і військове керівництво до фотографа на передовій?
– Було всяке. Вперше у зону АТО я поїхав ще до Іловайського котла. Багатьох солдатів, яких я фотографував, уже нема з нами. Інколи були конфлікті ситуації, доходило до кулачних боїв. Але то таке. Я працюю для того, аби показувати людям позитивного бійця, аби ніхто не казав: «Та що там та армія?».
– Тобто це твоя ідея пропаганди?
– Я дивлюсь і аналізую документальну пропагандистську фото- та відеозйомку інших країн. І я розумію, що для цивілізованої країни армія – це дуже важливо. Якщо Україна не збудує армію, то перестане існувати. Зараз наша армія у стані «Гуляй-поля», а так бути не має. Українські бійці мають високий моральний дух. І навіть тоді, коли голодні і мерзнуть в окопах. Надалі є два шляхи розвитку – ми можемо розвивати цей дух до безконечності, але можемо і махнути рукою.
– Але, насправді, не все так райдужно?
– Так. Збройні сили України вистояні у радянській системі. Коли солдат не може підійти до генерала – то це хіба не приниження? Я от фотографував в «Азові», там солдат знає, де його командир, і може прийти до нього в будь-який час.
Радянщина ще є і її треба викорінювати, але разом з тим я побачив, що Україна має професійних воїнів. Звісно, в армії є негативи. І на цьому часто «спекулюють» волонтери. Навіщо? Аби зібрати допомогу. Українці помагають лиш тоді, коли все дуже погано. І це проблема нашої ментальності.
Є небезпека, всі скинулись – і все. А що далі? Грубо кажучи, люди не купують автомобіль, аби один раз його заправити, а постійно вкладають у нього гроші. Нам треба будувати військові традиції. Якщо цього не відбудеться, то будемо жити, сподіваючись, що нас захистить чи то Польща, чи то Америка.
– На твоїх фотографіях військові у хорошій екіпіровці, з новою зброєю. Наскільки це відповідає дійсності?
– На 100 %. Це те, що є в «Азові», те, що я бачив. Це те, до чого мають прийти інші військові підрозділи. Командир полку «Азов» Андрій Білецький живе серед бійців. Це дуже позитивна модель.
– Ти знайомий з героями своїх світлин?
– Так, ми інколи зустрічаємось і говоримо. Я не знаю усіх бійців досконало, але знаю позивний кожного, хто є на фото, й коротеньку історію.
– Де фотографував хлопців?
– На полігоні. «Азов» тоді зняли з позицій і ми працювали у полі.
– Будеш продовжувати працю?
– Це не є одноразовий проект. Я планую набрати команду людей, які будуть працювати над створенням позитивного іміджу української армії. Не кожен боєць може поїхати у Велику Британію. Але ми можемо приїхати у військову частину і показати відеоролик, який розповість про чужий досвід і військові традиції.
– Як це може спрацювати на практиці?
– Багато хто показує пальцем на закордон і каже: «О, як там люди добре живуть». А той, хто був там, вертається додому і намагається використати той досвід тут. Жителі Івано-Франківщини часто їздять до Європи. Коли повертаються, усе те добре намагаються посіяти…
Українцям треба показати, як живуть бійці на передовій. Але показати позитивні образи. Що солдат не має ходити у калошах, а його форма має виглядати естетично.
– Щодо твого календаря, де б ти хотів його бачити?
– Найперше, він має бути в освітніх закладах. Можна поширити його і серед підприємців. Розповсюджуючи календар, ми хочемо зібрати кошти для продовження проекту. Маємо хороші фотографії і хочемо, аби їх бачило багато людей.
– А куди підуть виручені гроші?
– Дорога, публікації, витратні матеріали – усе не безкоштовне. Я хочу купити хорошу техніку. Мій напрямок – пропагандистська і документальна фотографії. У багатьох хлопців є цікаві історії, які варто розказати. Хочу продовжити фотозйомку у Збройних силах.
І ще необхідно повезти ці світлини за кордон й показати їх українським емігрантам. Ми маємо показати, що саме так виглядає Україна, саме так виглядає український вояка. Російська пропаганда намагається показати наших солдатів якимись недолугими. Ми ж показуємо, що наш солдат – це людина привабливої зовнішності з нормальним забезпеченням. Іноземні партнери більше довірятимуть Україні. Тож давайте разом нести позитивні меседжі для Європи!
