Гальмівний шлях

Досить несподівано у багатодітній сім’ї Лейб’юків з Яремчанщини трапилося лихо. Їхню найстаршу донечку, 13-річну Мар’янку, збив автомобіль, коли вона їхала велосипедом в магазин. Машина протягнула дівчинку понад 30 метрів, допоки не стрималася у кюветі, а дитину не витягнули з-під коліс. Понад два роки дівчинка живе у лікарняних палатах, одна нога у неї коротша від іншої на 3,5 сантиметра, а суду по цьому ДТП немає і досі.

Моторошна аварія

22 липня 2013 р. в селі Микуличині, що належить до Яремчанської міськради, трапилася ДТП. 26-річний водій автомобіля «Opel Vivaro» збив 13-річну велосипедистку. Пройшло більше двох років з моменту аварії, та до сих пір триває досудове розслідування цього випадку, пише Галицький кореспондент.

У той злощасний день Мар’янка їхала велосипедом у магазин. Проте встигла проїхати тільки половину шляху. Автомобіль, що рухався у тому ж напрямку, зачепив її, разом з нею перетнув дорогу та зупинився аж у рові, протягнувши дівчинку під колесами близько 32-х метрів. З-під коліс дівчинку витягнув її рідний дядько. Водій, щоправда, не розгубився в ситуації: викликав швидку і свого дядька, який на той час працював у правоохоронних органах.

«Аварія сталася за кілометр від будинку. Вона їхала велосипедом до тітки, моєї рідної сестри, у Микуличин в магазин. Я була тоді на сінокосі в Яремчі. До мене подзвонив мій рідний брат і каже: «Їдь швидко сюди, бо Мар’яну збив бус». Швидка відвезла її в Яремче, і я там була постійно з нею, тому не знаю, що відбувалося на місці аварії. Це можуть сказати тільки свідки», – розповідає мама дівчинки Іванна Лейб’юк.

Спершу Мар’янку привезли в Яремчанську лікарню. Але, зважаючи на те, що вона неповнолітня і мала серйозні травми, реанімаційна машина з Івано-Франківська перевезла її в обласну дитячу лікарню. Там вона тиждень пробула в реанімації, поки її стан не нормалізувався. З невеликими перервами на відпочинок Мар’яна чотири місяці провела у лікарняних палатах Івано-Франківська. Згодом її повезли на лікування до Дніпропетровська.

«З 12 по 24 лютого ми були у лікарні в Дніпропетровську. Там їй робили операції на пальці. Потім з 5 по 26 березня ми знову були у Дніпропетровську. Згодом нас відправили на гарячі води, я там місяць був з нею», – згадує батько дівчинки Михайло Лейб’юк.

На ножах чи в мирі?

Вже два роки Мар’яна намагається повернутися до звичного життя, проте попереду чергова операція у Дніпропетровську. На лікування дочки батьки витратили вже десятки тисяч гривень, їм довелося навіть взяти два кредити. А водій надав постраждалій допомогу в розмірі 7500 гривень і більше не цікавиться станом її здоров’я.

«За цей час люди активно допомагали нам грішми, бо дуже багато грошей пішло на операції. Нам довелось взяти два кредити, оскільки не вистачало на лікування. Також школа нам дуже багато допомогла, церкви, знайомі, та й просто небайдужі люди. А з його сторони тільки 7 тисяч 500 гривень. Навіть його мама за два роки до нас не подзвонила й не запитала, що накоїв її син та як почуває себе Мар’янка. Всім завідує його дядько», – бідкається мама дівчинки.

Горе-водій навіть не спілкується з сім’єю постраждалої. З ними контактує його дядько, який на момент скоєння ДТП працював у міліції. Проте й він тільки два рази говорив з батьками дівчинки. Сам водій родом з Тернопільської області, офіційно ніде не працює. Проте доходи таки є – разом з дядьком він переганяє з-за кордону автомобілі. Тому, напевно, має змогу допомогти ліквідовувати наслідки ним же скоєного.

«Другий раз його дядько прийшов, коли дитину перевели з реанімації у звичайну палату. Прийшов і каже мені: «Ми на ножах чи ми в мирі?» Я відповідаю: «Ви приїхали запитати, як дитина себе почуває, чи ви приїхали мене питати, чи ми на ножах?» А він так подивився на мене, махнув  рукою і сказав, що зі мною нема про що говорити. Потім пішов на вулицю говорити з чоловіком», – пригадує мати потерпілої.

«Я йому сказав: вилікуйте мені дитину і я претензій ніяких не буду мати. Він каже: «Добре, будемо помагати», – додає батько. Проте допомога була лише на словах.

Лейб’юки вже втратили лік грошам, які вони витратили на лікування найстаршої донечки. А попереду ще одна складна операція у Дніпропетровську, яка мала би бути вже останньою. Мар’яні мають ламати ногу та оперувати. Батьки нарікають на франківського лікаря, який не зробив їхній доньці вчасно операцію. «Нам сказали у Дніпропетровську, що таку операцію слід було зробити ще на другий-третій день після аварії. А лікар її поставив на витяжку замість того, щоб розрізати стегно і покласти пластину. Тому зараз, через два роки, їй будуть ламати ногу та правильно складати», – розповідають батьки.

Дівчинка росте, зараз їй уже 15 років, однак права її нога перестала рости після тієї трагедії. Як наслідок, одна нога у неї коротша від іншої на 3,5 сантиметра. Але є шанс, що після цієї операції Мар’янка заживе повноцінним життям. Та на операцію, знову ж таки, потрібні гроші. Батьки кажуть, що треба приблизно 30 тис.  гривень, але у них наразі цієї суми немає.

По закону

Понад два роки тягнеться розслідування цієї ДТП. У технічній експертизі, яка робилася в Івано-Франківську, зазначено, що водій їхав зі швидкістю 60 км/год і не мав можливості уникнути зіткнення. Проте свідки стверджують, що автомобіль рухався зі значно більшою швидкістю та міг уникнути ДТП.

Лейб’юки, не згідні з результатами цієї експертизи, подали документи на експертизу до Львова. Звідти прийшов такий же висновок, як і з Івано-Франківська. Тоді вони вирішили зробити повторну експертизу в Києві, але зі столиці відповіли, що у західному регіоні такі експертизи можна робити тільки у Львові. Тому зараз батьки Мар’яни чекають на результати третьої технічної експертизи, які вже от-от мають бути, та надіються, що хоч вони будуть справедливими.

«Все так, ніби зв’язано. Коли робили експертизу, то водій приїжджав на місце аварії, а нам нічого не сказали. Напевне, вони зробили так, як їм треба було. Ми питаємо слідчого, чому нас не викликали, коли робили експертизу, а він каже, що ми б побилися там. Але мені здається, що ми також мали бачити, що вони там міряють і роблять», – зазначає Іванна Лейб’юк.

У висновках судмедекспертизи вказано, що «у гр. Лейб’юк М. М. виявлені такі тілесні ушкодження: закрита травма правого стегна у вигляді уламкового перелому стегнової кістки, яка в подальшому ускладнилась неправильно консолідованим переломом з вальгусною деформацією стегнової кістки та укороченням правої нижньої кінцівки на 3,5 см, закрита травма лівого передпліччя у вигляді перелому променевої кістки, відкритий травматичний перелом четвертого пальця правої ступні з розривом сухожилків розгиначів другого, третього та четвертого пальців, а також садна обличчя, грудної клітки, рук та ніг». За результатами судмедекспертизи, перелічені травми, які Мар’яна отримала після ДТП, віднесли до середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень. Батьки не згідні з цим висновком. Вони кажуть, що такі травми мали б віднести до тяжкого ступеня. Адже дівчинці навіть дали до 18-ти років групу інвалідності.

У пошуках правди сім’я зверталася у вищі інстанції. Неодноразово Лейб’юки писали скарги у прокуратуру Івано-Франківської області, слідче управління обласного УМВС, до уповноваженого Верховної Ради з прав людини, у головне слідче управління МВС України, Генеральну прокуратуру тощо. Проте звідусіль приходила незмінна відповідь: у цій справі мають розбиратися на місці. Але батьки переконують, що на місці у цій справі розібратися не можуть. «До них прийдеш щось запитати, а вони ще й кричать», – зітхає Іванна Лейб’юк.

За словами батька потерпілої, Сергій Шевчук, той самий горе-водій, запевнив,  що міліція його виправдала. «Я кажу: як виправдала, якщо ще суду не було? А він каже, що нічого не знає. Якщо вони з нами навіть не спілкуються, то, мабуть, відчувають, що можуть триматися у цій ситуації», – припускає він.

«Ми вже більше року не спілкувалися з водієм. Спершу дзвонили, казали, що має бути операція і щоб чимось допоміг. А зараз навіть не хочемо з ним зв’язуватись, щоб не казав, що вимагаємо у нього гроші. Нам його дядько тоді сказав: «Ви хочете по закону? Давайте по закону!» У результаті ще не було ні одного засідання суду за два роки», – каже Михайло Лейб’юк.

Батьків обурює й те, що автомобіль віддали власнику приблизно через півроку після скоєння ДТП, хоча до суду він мав би перебувати на штрафмайданчику.

Сім’я Лейб’юків вже стомилася чекати на хоч якесь судове засідання. Вони не розуміють, чому так довго тягнеться слідство. Хоча припускають, що на цей процес міг якось вплинути дядько горе-водія, який працював у правоохоронних органах. «Це вже неможливо, вже нема сили чекати. Якщо він винний, то мав би хоч трохи нам допомогти з лікуванням доньки. Скільки я вже можу збирати у людей гроші?» – зітхає мама постраждалої Мар’янки.

Небезпечний поворот

Журналіст «Галицького кореспондента» звернувся за коментарями до водія,  обласної прокуратури та УМВС в Івано-Франківській області.

Сергій Шевчук відмовився давати будь-які коментарі з цього приводу.

У прокуратурі нам повідомили, що «на даний час у вказаному кримінальному провадженні проведено судово-медичну експертизу потерпілої, призначено автотехнічну та транспортно–трасологічну експертизи. З метою забезпечення повноти об’єктивності проведення досудового розслідування та прийняття процесуальних рішень хід розслідування кримінального провадження взято на контроль прокуратурою області».

Але найцікавішою виявилася відповідь з прес-служби міліції: «У матеріалах кримінального провадження немає достатніх доказів для оголошення про підозру водієві Шевчуку Сергію Володимировичу та направлення даного кримінального провадження до суду, оскільки неповнолітня потерпіла 10.06.2000 р.н., Лейб’юк Мар’яна Михайлівна, порушила Правила дорожнього руху п. 6.1, рухаючись по автомобільній дорозі велосипедом, не досягнувши 14-річного віку. Крім того, при обгоні водієм Шевчуком С.В. велосипедистки Лейб’юк Мар’яни Михайлівни остання різко повернула у ліву сторону, не подаючи ніякого сигналу про свій маневр, що і стало причиною виникнення ДТП. Водій у цій дорожній ситуації не мав можливості уникнути зіткнення з велосипедисткою».

Виявляється, що водія, який збив юну велосипедистку, навіть не вважають підозрюваним. Тому й машину віддали, бо «накласти арешт на майно немає законних підстав». Він може безкарно гуляти вулицями, їздити автомобілем та знову скоювати ДТП… Цікаво, а якби дівчинка, не дай Боже, загинула під колесами автомобіля, водієві також не оголосили б про підозру у скоєнні злочину, оскільки вона формально порушила пункт ПДР? То виходить, що водіям тепер можна безкарно збивати на автодорогах велосипедистів, молодших 14-ти років, і навіть не задумуватись про наслідки?!