Географія Верховної Ради

Проукраїнський парламент в обмін на Крим та Донбас

Вперше в історії незалежної України парламентські вибори відбулися без участі жителів Криму та великої частини Донбасу, і таке волевиявлення явно сподобалося громадянам. Не було брудної передвиборчої кампанії з поділом країни на сорти та бурлінням чорного піару. Майже стерлася лінія ментального розколу на Схід-Захід. Прорадянські партії провалилися і не мають тепер у парламенті істотної ваги, а партії європейської орієнтації вперше в історії України посіли у Верховній Раді конституційну більшість.

Ще рік тому прихильники євроінтеграції не могли і мріяти про такий результат. Він здавався нам можливим лише в далекому майбутньому, коли суспільство зміниться і архаїчні ідеї самі собою відімруть.

Ціна вибору

Домогтися такого результату вдалося лише ціною територіальних та людських втрат. Україна стала нарешті Україною, лише втративши половину Донбасу та Крим. Зрозуміло, якби ці регіони голосували на виборах, кінцеві результати були б зовсім іншими і, швидше за все, мало відрізнялися б від результатів 2012 року. Особливо якщо врахувати, що створена Януковичем під себе мажоритарна система так і не була скасована. Чи варто було воно того? З цього приводу є різні думки.

Донбас де-факто викреслив себе зі складу України, виніс за дужки виборчого процесу, і ця ситуація раптом виявилася прийнятною для обох сторін. Тепер Україна зрозуміла, як голосувати без Донбасу. Збагнула, що таке вибирати між різними, хорошими і поганими, але українськими партіями. А українофоби, вороги держави та ставленики Кремля, нарешті посіли належне їм маргінальне місце.

Багато хто в Україні натомість залишився незадоволений четвертим місцем Опозиційного блоку, який вже стали позаочі називати кремлівським. Мовляв, 9,5% – це все одно забагато для проросійської партії після всього, що сталося. Партія Януковича виграла перегони у п’яти українських областях. Зокрема в Дніпропетровську та Запоріжжі, де сепаратизму з перших днів дали рішучу відсіч. Крім того, російські ЗМІ наполягають на тому, що населення Південного Сходу України здебільшого проігнорувало українські вибори.

Чи так це насправді? Явка на парламентських виборах у 2012-му становила 56,7%, у 2014-му – 52,4%. Результат нинішнього року – антирекорд. В історії України ніколи ще на дільниці не приходило так мало людей. Разом із тим очевидно, що зниження явки на 4% не є критичним показником, який свідчить про бойкот голосування. Показник 2012 року також дуже низький, хоча у той час політична ситуація в Україні була стабільною.

Як голосувала Південно-Східна Україна

Якщо порівнювати офіційні цифри в тих областях, цього року справді спостерігалося суттєве зниження явки виборців на дільниці порівняно з показниками 2012-го. У деяких регіонах вона впала майже на 10%.

В Одеській області два роки тому на вибори прийшло 49,6%, тепер – 39,5%. У Миколаївській 2012-го проголосувало 52,2%, а 2014-го – лише 42,8%. У Запорізькій в 2012 році на дільницях з’явилося 56%, натомість у 2014-му – 47,2%. У Харківській області два роки тому засвідчено 53% виборців, а тепер – 45,3%. У Донецькій і Луганській явка взагалі зменшилась майже удвічі, але результати там навряд чи можна брати до уваги, враховуючи військову обстановку і велику кількість біженців.

Цифри і справді демонструють падіння інтересу до українських виборів серед південно-східного електорату. Але наскільки можна їм довіряти? По-перше, як бачимо, явка на Сході й раніше була нижчою ніж загальноукраїнський показник. Тож нових тенденцій не виникло. По-друге, сьогодні вже не є таємницею, що вибори 2012 року відбувалися з масовими фальсифікаціями. Вкидання бюлетенів, каруселі, підробка протоколів мали місце практично в усіх областях Південного Сходу, базових для Партії регіонів. Численні факти таких махінацій фіксували журналісти та спостерігачі, зокрема й автор цієї статті.

Очевидно, що явка в 2012 році на Сході була істотно завищена, а її реальний рівень насправді мало відрізняється від показників 2014-го. Цікаво, що у 2012-го експерти писали якраз про 10–15% голосів, які «домалювали» на Півдні та Сході і в підсумку віддали Партії регіонів. Якщо відняти від показників явки 2012-го ті цифри, то отримаємо результат нинішнього року.

На цьому тлі особливо добре видно провал проросійських партій. Після 30% ПР і 13% КПУ в 2012 році, у 2014-му три найбільші проросійські партії набрали в сукупності лише 16%, при цьому 7% голосів просто пропали через неузгодженість комуністів і колишніх регіоналів з Опозиційним блоком та «Сильною Україною».

Вирішальну роль у їхній поразці відіграли окупація та анексія проросійських регіонів, які раніше надійною прив'яззю, що утримувала Україну від європейських перспектив. Якщо у 2012 році Партія регіонів і КПУ дістали разом 8,8 млн голосів проти 10,1 млн у «Батьківщини», УДАРу та «Свободи», то в 2014-му партії Майдану (включно зі «Свободою», «Громадянською позицією» і «Правим сектором») здобули понад 11 млн голосів, а залишки регіоналів та комуністи – лише 2,5 млн. Таке радикальне зменшення чисельності співчуваючих сталося здебільшого за рахунок відокремлення понад 4 млн виборців Криму та Донбасу.

Багато хто просто розчарувався. Навіть у тих областях, які Росія називає «Новоросією», проросійські сили зазнали нищівної поразки. Без адмінресурсу і фальсифікацій колишні соратники Януковича не змогли перемогти в Одесі, Миколаєві та Херсоні, а в Дніпропетровській і Запорізькій областях втратили 7–12% підтримки на різних округах.

Ще більше помітний провал КПУ. Приміром, в окрузі № 36 на Дніпропетровщині комуністи дістали майже вчетверо менше голосів, ніж два роки тому. Якщо в 2012-му партія Симоненка була другою в області з результатом 19%, то тепер відкотилася на шосту позицію – 5,6%. Стільки само здобула «Самопоміч».

Ціною територіальних втрат Україна вперше за свою історію позбулася горезвісної «лінії розлому», яка ділила країну практично на дві рівні частини майже на всіх виборах. Цього разу проросійські партії перемогли тільки у трьох східних областях, що межують із Росією, а також у деяких районах Запорізької та Дніпропетровської областей. Сукупний результат партій Майдану був вищим майже по всій країні.

Несподіванки перегонів

Політологи вже відзначили досить високі результати «Самопомочі» та «Народного фронту» і водночас істотне падіння рейтингів Блоку Петра Порошенка. Останнє пояснюється в цілому незграбною і малозрозумілою політикою президента на Сході, а також ефемерністю його партії, яка загалом видається ситуативним збіговиськом випадкових і цілковито різних людей.

Наявність у партійних списках таких персонажів, як, наприклад, Артур Герасимов, який нахабно підкуповував виборців у Горлівці у 2012 році, а також співпрацював із горезвісним тепер Ігорем Безлером, явно не додало Блоку популярності. Куди більш цілісною та ідеологічно вихолощеною бачилася перед виборами партія Яценюка, якій у підсумку і віддали перевагу в західноукраїнських регіонах. Ті, у кого існував принциповий запит на нові обличчя в політиці, вибрали «Самопоміч».

Ще складніше, ймовірно, доведеться БПП на майбутніх місцевих виборах. Після того як виявилося, що на частині мажоритарних округів вибори були просто злиті владою під соратників Януковича, недовіра проєвропейського електорату до президента помітно збільшилася.

Якби не мажоритарка, в українському парламенті взагалі не існувало б сьогодні бодай якоїсь прокремлівської лінії. Лише з незрозумілих причин збережена, шахрайська за своєю суттю, система Януковича знову дала змогу екс-регіоналам обзавестися у Верховній Раді серйозним представництвом.

Не секрет, що проводити вибори за змішаним принципом вигадали вмираючі регіонали в надії зберегти владу, що вислизає. Саме мажоритарка стала воротами до раю для грішників, які не мали б шансів проскочити в Раду за жодним партійним списком на перегонах 2014 року. Слід визнати, що збереження тієї шахрайської схеми стало зрадою національних інтересів України, і це українцям варто осмислити.

Мажоритарка істотно спотворила результати народного волевиявлення, залишивши антиукраїнським силам шанс на реставрацію режиму, якого у них не повинно було бути після всього, що трапилося. І залишається лише сподіватися, що цією помилкою вороги України не зуміють скористатися. Адже другого повернення Януковича Україна вже не переживе.

Денис Казанський, Тиждень.ua