Гуцул до гуцула або Румунія відкриває кордон

А про піший перехід до Румунії, який конче мусить бути у Верховинському районі, «предметно, конкретно й безспосередньо» заговорили ще з 2008 року. Тепер, виглядає, чекати лишилось недовго, і верховинські гуцули зможуть без віз ходити до гуцулів румунських, пише Репортер

Проект на 66 мільйонів євро

У п’ятницю, 12 лютого, у Верховині відбулася робоча зустріч керівництва району та обласної ради з генеральним консулом посольства Румунії в Чернівцях Елеонорою Молдаван.

«Зараз в Європі ставиться акцент на збереження традицій, звичаїв, фольклору, національних і народних цінностей, які закладені від народження людства і передаються з покоління в покоління через генетичний код, – каже голова Верховинської райради Іван Шкіндюк. – Ми теж повинні це зберігати. Є дуже багато спільного між нашим і румунським народом. Нам треба з’єднатися й показати все спільне, обмінятися цінностями».

За словами Елеонори Молдаван, місцевим мешканцям бракує інформації про те, що означає малий прикордонних рух (МПР), а також про реалізацію проекту, на який Європейський союз виділив 66 млн євро. Вона теж говорила про зв’язки, історичну, культурну спадщину і те, що відкриття пішохідного переходу через кордон здатне об’єднати родини.

А науковці стверджують, що об’єднуватися таки є кому. Так, Іван Зеленчук, старший науковий співробітник відділення «Гуцульщина» Інституту народознавств, досліджує та вивчає спорідненість румунів та українців уже 22 роки. Каже, в Румунії є три населені пункти, в яких гуцульська мова та українські звичаї збережені навіть більше, ніж у наших гуцулів. Мовляв, по той бік кордону вони менше контактували з носіями інших мов, перебуваючи у своєрідній ізоляції.

«Наша історія дуже давня, а гуцули й румуни за часів Австро-Угорської імперії 146 років жили спільно, у складі однієї країни, – говорить Зеленчук. – Наприклад, рекрутів забирали у теперішньому румунському містечку Сигіт, там була бранка. Хлопці там проходили медичне обстеження та оформляли документи перед службою у війську».

За словами Івана Зеленчука, колись гуцули також мали моду на «шварц» – ходили до Румунії, аби купити цигарки й алкоголь. Такі походи не залишилися без наслідків – за даними перепису 2011 року, 52 тисячі громадян Румунії вказали, що вони мають етнічне українське коріння. Більше половини румунських українців проживає у повіті Марамуреш, там вони становлять майже 7 % населення.

Син Івана Зеленчука Ярослав пішов слідами батька – шукає гуцулів серед румунів. Минулого року їздив на територію сусідньої держави.

«Неподалік кордону в Румунії мені вдалося зустріти кілька десятків корінних гуцулів, родичі яких є на території Верховинського району та які хотіли б відновити родинні зв’язки, – каже Ярослав Зеленчук. – До слова, імена й прізвища багатьох румунів – чисто українські, вони спілкуються українською та зберігають наші звичаї».

Зелене чекає

Щоб українці з різних боків кордону змогли без перешкод зустрічатись за родинним столом, піший перехід через кордон заплановано відкрити у селі Зеленому Верховинського району.

Голова Зеленської сільради Володимир Феркаляк обраний уперше, планів має багато – хоче перей­мати румунський досвід функціонування територіальних громад.

«На жаль, мешканці краю мало знають про відкриття переходу на кордоні, – каже Феркаляк. – Тепер наші сподівання та очікування справдилися, нам підтвердили, що дозволи малого прикордонного руху – то реальність, а не міф. У селі Зелене проживає багато сімей, які мають родичів у Румунії і прагнуть налагодити зв’язки з ними».

68-річний Іван Філіпчук із Зеленого сподівається, що знайде свою родину за кордоном.

«Рідний брат мого тата колись переїхав до Румунії й мав там дочку Флоріну, – пригадує чоловік. – Вона приїздила на Верховинщину, але то було понад 20 років тому».

Чи жива його двоюрідна сестра Флоріна зараз, Іван Філіпчук не знає, та пам’ятає, що у неї було двоє синів, яких він хоче відвідати. Чоловік каже, що через свій поважний вік на шенгенську візу вже й не сподівається, але дозвіл малого прикордонного руху отримати хоче.

Планує поїхати до Румунії й директор Зеленської школи Галина Черкалюк. І не сама, а з учнями, бо веде гурток румунської мови. Хоча сама нею досконало не володіє.

«Десяток учнів п’ятих-шостих класів факультативно вивчають румунську мову, – розповідає пані Галина. – Пообіцяла школярам, що повезу їх за кордон на екскурсію, тож тепер за допомогою розмовника активно штудіюємо мову, щоб не було соромно».

Готуємо документи

«Мешканці майже всіх сіл Верховинського району мають можливість отримати дозвіл МПР, – каже генконсул Румунії у Чернівцях Елеонора Молдаван. – Це означає, що всі, хто живе у 30-кіломет­ровій зоні від кордону, зможуть оформити безкоштовний дозвіл на два роки і без жодних проблем перетинати україно-румунський кордон. Ця угода, яку почнемо впроваджувати вже за півроку, має відновити історичні зв’язки та поглибити економічні».

Як виглядатиме отримання доз­волу малого прикордонного руху для верховинців? На мобільний номер +380932709260 потрібно надіслати смс-повідомлення, вказати в ньому своє прізвище, ім’я та по батькові. У відповідь на телефон відправника прийде повідомлення з датою та годиною прийому в генконсульстві у Чернівцях.

Збираєтесь, їдете. З собою треба мати оригінали та копії двох паспортів – українського та закордонного. При цьому останній має бути дійсний ще не менше 27 місяців.

У консульстві треба заповнити два документи – декларацію та заяву на отримання дозволу. Вже через два місяці має бути результат – пластикова карточка, яка діятиме два роки. При повторній заявці дозвіл видаватимуть уже на п’ять років. Громадяни, які отримають такий документ, зможуть без віз перетинати україно-румунський кордон та перебувати на території Румунії до 90 днів, але лише у 30-кілометровій зоні від кордону. Найголовніше – потрібно не менше трьох років проживати у такій самій зоні на території Верховинського району. Підтвердити це можна не лише реєстрацією у паспорті, достатньо й довідки із сільради.