Хто ще живий, той вже здоровий? Бійців виписали з лікарень у гіпсі та з переломом

Сергія Устія та Андрія Демиденкова – двох бійців Нацгвардії, які отримали важкі травми на Старолисецькому полігоні, виписали з лікарні. Франківські волонтери забили на сполох – як можна було поставити у стрій бійця з гіпсом, а іншого футболити – з переламаним хребцем?!

Нагадаємо, що 6 вересня, близько восьмої вечора, на полігоні у Старому Лисці Тисменицького району, на бійців Нац­гвардії, які вийшли з приміщення покурити, впав балкон. Один із них – 35-річний Роман Логунов – загинув. Ще четверо отримали травми. Їх одразу направили на лікування в обласну лікарню. Найважчі поранення мали Андрій Демиденков з Херсону – перелом руки, пошкоджена нога та травма голови, а також Сергій Устій з Черкащини – у нього переломи 12 грудного хребця, двох ребер, розірвані зв’язки на нозі.

Демиденков залишився в обласній лікарні, а Устія майже через тиждень перевели звідти до лікарні УМВС, що на Сахарова.

Оскільки хлопці нетутешні, ними одразу ж заопікувалися франківські волонтери. Відвідували, постачали медикаментами, всім необхідним. Навіть домовилися з київськими волонтерами, аби перевести Устія до столиці, де б йому надали спецдопомогу, бо в лікарні на Сахарова не було відповідного відділення.

Та яким було їхнє здивування, коли минулого тижня обох бійців просто виписали з обох медзакладів і перевели у військову частину 1241! Звідти мали відправити у Золочів Львівської області, бо саме там знаходиться госпіталь Нацгвардії. Волонтерів такий «футбол» обурив.

«Не знаю, як це назвати, – каже волонтер Вероніка Дичковська. – Усі знають про трагедію, яка сталася на полігоні. Поранених хлопців виписали, хоч у «Жужі» (позивний Сергія Устія) перелом хребця, ребра, розірвані зв’язки – він фактично лежачий. У казармі був на третьому поверсі, туди його заносили на ношах. Зайве казати, що при переломі хребця транспортування по наших дорогах реально може зробити його інвалідом».

Невтомні волонтери

Минулого четверга хлопців таки повезли у Золочів на швидкій. Цікаво, що мали відправляти о дев’ятій, та коли активісти й журналісти прибули під частину, бійці вже були майже на півдорозі до Львова. Бо їх вивезли о 6:40.

Того ж дня волонтери прий­шли на засідання координаційного комітету з поранених в АТО. Там їх мовчки вислухали. Потім голова комітету Зіновій Шкутяк попросив з’ясувати причину переведення й недолікування та оголосити результати на наступному засіданні.

Назавтра Вероніка Дичковська разом із журналістом «Репортера» пішли до обласної військової прокуратури. Головний військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону Віталій Вдовитченкопообіцяв розібратися.

З гіпсом у стрій

А поки «Репортер» поспілкувався з самими бійцями. Андрій Демиденков – доброволець, у батальйоні з минулого літа, відбув уже три ротації.

«Мене виписали з лікарні 29 вересня, і в частині чомусь вирішили, що хоч у мене гіпс, але це не завадить служити, – каже Андрій. – Заперли на третій поверх казарми, два дні там промаринували. Ми билися за те, аби нас відпустили, бо реально ж – лікуватися треба!».

Боєць розповів, що у Золочеві начальник медслужби взагалі сказав, що їм не обов’язково було приїздити, мовляв, за тими вис­новками з обласної лікарні командир частини просто міг їх відпустити.

«Він, напевно, не хотів брати на себе відповідальність», – припускає Демиденков.

Натомість, заступник командира військової частини 1241 підполковник Юрій Ващенко запевняє, що вони робили все за законом та на основі керівних документів.

Життя на знеболювальному

Сергій Устій у батальйоні теж від самого початку. В АТО був дві ротації. 9 лютого у селі Нижньому, що на Луганщині, його вибуховою хвилею теж ударило по хребту. Ходив у корсеті, каже, зняв якраз за тиждень перед трагедією на полігоні.

Про свій нинішній стан Сергій говорить, що вже краще, хоч і живе на знеболювальних. Упевнений, що його виписали із лікарні через те, що забагато скаржився на тамтешніх лікарів, що до нього ніхто не підходить, хіба медсестри кололи знеболювальне.

«За ці кілька днів, що лежав у Золочеві, краще почуваюсь, ніж за два тижні на Сахарова, – каже боєць. – Мене там прокапали, нога вже не так болить і опухлість зійшла. На Сахарова був санаторій, а потрібне – лікування».

Начальник стаціонару лікарні УМВС Богдан Васильчук стверд­жує, що вони зробили все можливе.

«Я не знаю, чому вони мають претензії, – говорить Васильчук. – У нас лежали Скрипалюк, Устій і Кобчук. З 6 до 11 вересня вони перебували в обласній лікарні – попросили покласти їх до нас. У мене нема травматологічних ліжок, але я послухав. Устій лежав з 11 до 30 вересня. 21 день – максимум, що я можу тримати. Те, що неврологічне, ми пролікували, а решта – треба лікування у спеціалізованому госпіталі. Його перевели у Золочів. Там хоч є хірургія».

У всьому винна поліція

Чому бійців виписали і направили у Золочів, пояснив лікар медичного пункту військової частини 1241 Василь Молотковський. За його словами, обидва бійці потребують не амбулаторного лікування, а реабілітації.

«В Устія – закритий компресійний перелом 12 грудного хребця першої степені важкості і йому не треба довгогопрофільного лікування, – говорить лікар. – У Демиденкова була травма голови, він лежав у неврологічному відділенні в обласній лікарні. Підстав для лікування там більше немає. Перебувати в частині і підніматися на третій поверх до казарм також було недоцільно й не по-людськи. Юридичною підставою для частини, аби відправити їх на реабілітацію, має бути довідка військо-лікарської комісії (ВЛК) про надання їм обом відпустки за станом здоров’я. Це процедурне питання, яке виконує кожен військовий при пораненні чи важкому захворюванні».

А в Золочів відправили на ВЛК, каже Молотковський, бо у Франківську через відбір у нову поліцію її тимчасово не проводять, інакше хлопцям не довелося б кататися на Львівщину.

Також у вівторок, 6 жовтня, як обіцялися з прокуратури, «Репортер» отримав відповідь і від них.

«Бійці прибули в Золочів, їм дали звільнення на 45 днів, а одному – навіть путівку в санаторій, – говорить прокурор Валерій Вдовитченко. – Офіційна версія, чому Устія виписали з Сахарова, – за порушення режиму. Були скарги від лікарів. І ніби там були медичні показники для того, аби його виписали».

У прокуратурі пообіцяли тримати справу на контролі та з’ясувати ситуацію до кінця. На контролі справу триматимуть і волонтери – тут можна не сумніватися.

Нині Андрій Демиденков та Сергій Устій вже повернулися до Франківська, до речі, своїм ходом, бо частина не забезпечила для них машини. Кажуть, справа трохи зрушилася через волонтерів. Вони мають відпустку на 45 днів, аби пролікуватися вдома. Сергій Устій – на Черкащині, а Андрій Демиденков – у Херсоні.

Але Андрій ще поїде до Києва – на могилу до загиблого на полігоні побратима, а вже потім додому.