Історія про неймовірну сім’ю калуських винахідників

Олег і Владислав Корсуні. Автомобіль «Мрія», який пан Олег зробив ще у 1978 році, їздить і досі. Сконструював він його спеціально під свою родину

Пан Олег родом з Кіровоградської області. На Калущину його направили працювати на сульфатний завод. Там і дослужився до заступника головного інженера. Зараз пенсіонер весь вільний час віддає техніці. Його захоплення поділяє і сере­дущий син Владислав. З рік тому саме він закинув ідею зробити такий вітряк, аби бути енергонезалежними. Виготовили з того, що було під хатою, а інформацію черпали з інтернету.

«Золоте діло – той інтернет, – сміється пан Олег. – Стільки всього там корисного. Син на форумах з іншими винахідниками спілкується, вони щось радили, а зараз і ми вже можемо».

І вже три місяці родина Корсунів користується власною електрикою. 18-метровий вітряк потужністю 3 кВт освітлює та обіг­ріває їхнє помешкання, а ще заряджає акумулятори. Про те, скільки зекономили за цей час, ще не рахували, бо надто мало часу пройшло.

«Бачите, вітер трохи спав, – каже Олег Корсунь і показує на вітряк, який вже обертається не так сильно. – Зараз видає не 200 вольт, а десь 40-50. І цього вистачає, аби зарядити акумулятори, трохи гріє батареї. Нема вітру – нема електрики, але маємо акумулятори, то 2-3 доби можемо жити на них».

На вітряк Корсуні витратили до 10 тисяч гривень. У принципі, є в продажі й фабричні, але там цифри на ціннику вдвічі більші, і то в доларах.

Владислав Корсунь каже, що такого саморобного вітряка на Прикарпатті більше нема. Є на Тернопільщині, один тракторист зробив, тому й вітряк у нього чи не з трактора зроблений. Ще один є у Жмеринці. Винахідники раді поділитися досвідом, аби таких вітряків ставало більше, бо ж корисно – і людям, і екології.

Батько з сином показують пульт управління їхньої елект­ростанції, який облаштували у підвалі, серед слоїків з соліннями, картоплі та яблук. Він дуже компактний і також зроблений з того, що було під руками.

Пульт управління електростанції Корсуні облаштували у підвалі, серед слоїків з соліннями, картоплі та яблук

Пан Олег демонструє три саморобні трансформатори, їх він розмістив у коробці від патефона. Є ще електричне гальмо, що спиняє напругу, коли дує надто сильний вітер. До трансформаторів під’єднані акумулятори, від яких напруга йде на «упс» (систему безперебійного живлення), а звідти вже до хати.

«Упс до комп’ютера – 400-ватт­ний, але видає 150-200 вольт, – пояснює Владислав Корсунь. – Він іде на телевізор і лампочку. До речі, у хаті всі лампочки – енергозберігаючі. Телевізор бере 50 Вт, ще лампочка десь – 4-5. Ну, до 100 Вт набирається і цього вистачає на півдня. А потім вітер подув, акумулятори підзарядило і знову вистачає».

Планів винахідники мають чимало. От, наприклад, хочуть зробити економну подачу гарячої води у будинок. Планують встановити на даху колектор, у якому вода буде нагріватися від сонця і триматиме температуру.

Пан Олег розповідає і про інші свої винаходи. Каже, у 1950-х роках на Калуш було лише три телевізори. Один на пошті, другий у котрогось чоловіка, а третій в нього – саморобний. Був малесенький, з екраном на чотири дюйми, але показував.

«Львів ловив, закордон проскакував, як вітер ловив, – розповідає Олег Корсунь. – Другий телевізор зробив у 1969 році. Той уже був – величезний!».

Для синів винахідник зробив електромобіль. За кермом середущий – Владислав

А для синів винахідник зібрав електромобіль. Такого в Калуші не мав ніхто, то навіть на парад брали. Коли сини підросли, пан Олег віддав машину до станції юних техніків і – з кінцями. Залишилися тільки фото.

Крім вітряка, «живе» ще один винахід пана Олега – автомобіль «Мрія», який він зробив у 1978 році. Компактна сімейна машинка для подорожей, спеціально сконструював під свою родину. На ній Корсуні подорожували по всій Україні, навіть тричі їздили на Балкани. І досі їздять. Винахідник сміється, що раз заїхав на заправку і почув від якогось чоловіка: «О, герб Калуша приїхав».

Авто також зроблене з усього, з чого лиш можна. Мотор від «Запорожця», фари від ГАЗ-53, скло від «Жигулів», передній міст і колеса від «Москвича 407», щиток управління від «Москвича 408», ще якісь деталі від мопеду «Тула». А кузов – повністю саморобний. Усе сам вигинав, зварював, спилював.

Ще пан Олег полюбляє роздивлятися Місяць – зі свого ж саморобного телескопа. Жартує, для того, аби шукати собі на небі більш затишне місце.

Основа телескопа – звичайна труба, колись на неї намотували ковролін. Ще тут різні гайки від німецького телевізора, якісь пластини від військової радіо­станції, а ніжка – від перукарського стільця. Сам зробив лінзу, зі звичайного віконного скла, точність – до 10 мікрон. Склеював 6-7 пластин, які натирав різними абразивами. Цю технологію вичитав у журналі «Моделіст і конструктор».

«У людей різні захоплення, а я своє називаю – технічний фанатизм, – сміється Олег Корсунь. – Дуже цікавий сам процес, то додає чимало сил та енергії у мої 80 років. Вже не сидиш перед телевізором та не гниєш».