Кадрові маневри

Наміри освітянських чиновників Долинщини збудили неспокій у громаді села Лолина — «столиці Франкового серця»

Село Лолин Долинського району, до якого завдяки журналісту і письменнику-гумористу Іванові Яричу прижилося яскраве означення: «столиця Франкового серця», розташоване за два десятки кілометрів від райцентру. А Лолинській сільраді, окрім, власне, Лолина, адміністративно  підпорядковані також села Максимівка та Ангелівка. Якщо хтось думає, що красиве гірське село Лолин — то лише лірика, романтика та чудова природа, то помиляється. Бо ж недарма про це село існує народна приповідка, зафіксована навіть у першому абзаці «Вікіпедії»: «Лолин — голий: навколо — ліс, а всередині — один біс» і нещодавні  недільні збори представників територіальної громади села, яку очолює Богдан Воробець, підтвердили, що громада Лолина  хоче, щоб її чули і з її думкою рахувалися, а не ігнорували. І попри це громада ледь не пересварилася через... кандидатури на посаду директора Лолинської ЗШ I-II ст, пише Галичина

Ти — нам, а ми — тобі?

У кожної зі сторін — своя точка зору. Одні підтримують кандидатуру нинішньої виконувачки обов’язків директора Мирослави Тисяк і дії начальника управління освіти Долинської РДА Володимира Сподара. інші вважають гідною посади директора кандидатуру учасника АТО Богдана Прокопишина, а дії начальника освіти — кадровими маневрами.

Іван ДАЦЬО, заступник голови територіальної громади села Лолина:

— Ми знаємо обидвох кандидатів на посаду директора: і Мирослава Тисяк, і Богдан Прокопишин працюють у нашій школі понад 10 років. Ще на початку вересня мали розмову з начальником управління освіти району Володимиром Сподаром. Він порадив нам обговорити у громаді кандидатури, визначитися, хто має бути директором, на наш погляд, і подати йому висновок для прийняття рішення. Тож ми — 27 (із 31. — Авт.) представників громадського комітету і 5 членів батьківського комітету — й обговорили обидві кандидатури. Хоч умови були й нерівні, бо наш вчитель Б. Прокопишин ще був у зоні АТО під Луганськом. Ми зважили все і одноголосно визначилися: після повернення з війни рекомендувати районній раді та райдержадміністрації погодити  на посаду директора школи кандидатуру Б. Прокопишина. 11 вересня Б. Прокопишин повернувся додому. Школу до 1 вересня готувала завуч. Через кілька днів ми вручили Б. Прокопишину наш лист-рекомендацію і витяг з протоколу зборів, і 14 вересня після обіду він поїхав в управління освіти і написав заяву, але того ж дня — на другій перерві — у школу приїхав В. Сподар і представив М. Тисяк тимчасовим виконувачем обов’язків директора. Без жодних пояснень. А днями нашвидкуруч провели атестацію обох кандидатів на посаду директора: М. Тисяк набрала вісім голосів, а Б. Прокопишин — два. Все — щоб проігнорувати думку громади. Таким чином, думку територіальної громади, яку ми утворили наприкінці липня і яка має свій статут, не врахували. Рішенням районної ради 2012 року затверджено положення про порядок управління об’єктами спільної комунальної власності на території району. Там чітко зазначено, що кандидатури керівників, зокрема і директорів шкіл, погоджують голови райради, райдержадміністрації — і начальник управління освіти видає наказ про призначення. Про погодження з сільрадою взагалі не йдеться. Хоч стаття 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачала погодження з виконкомом сільради. Але 2005 року районна рада незаконно приписала всі загальноосвітні навчальні заклади до переліку об’єктів спільної комунальної власності району. і тепер такого погодження не потрібно. Тож ми  і зібралися, щоб довідатися у В. Сподара про причини нехтування думкою громади, і запросили у село керівництво і райдержадміністрації, зокрема Юрія Мазура, і райради — івана Диріва. Розумієте, начальник управління освіти Володимир Сподар — та посадова особа, яка підпадає під люстрацію. і він це добре знає. Тож там почалися навіть не маневри, а просто торг: ти — нам, а ми — тобі...

Нема бажання — нема потреби В. Сподар щодо кандидатури Б. Прокопишина на посаду директора школи, на наш погляд, цілком слушно зазначив, ніби притримавши джокера в халяві, що нема потреби дискутувати, адже той сам відмовився претендувати на посаду директора. Зі свого боку, і Б. Прокопишин, присутній у залі Народного дому, цю інформацію прилюдно підтвердив: «Я думаю, що далі цю боротьбу вести не треба. А слід працювати. Я дякую громаді, але залишаюся надалі вчителем».

Володимир СПОДАР, начальник управління освіти Долинської РДА:

— Підготовка до нового навчального року в Лолинській школі йшла більш-менш нормально. А також за моїм поданням з обласного бюджету ще виділено 
40 тис. грн. на капітальний ремонт даху. Тож і питання призначення директора школи не форсувалося...

Закон України «Про освіту»  передбачає, що керівників навчальних закладів, які є комунальною власністю, призначають обласні органи виконавчої влади за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Тож ми зобов’язані кандидатуру директора спочатку погодити із сільською радою, райдержадміністрацією і районною радою, а насамкінець — із обласною освітянською інстанцією. А Закон України «Про загальну середню освіту» каже, що призначення директора на посаду здійснює відповідний орган освіти, і навіть не передбачає погодження. і т. д. Не передбачає законодавство і будь-якого погодження з громадськими організаціями. Зате передбачає атестацію керівних кадрів, яка має рекомендаційний характер для  призначення кандидата на посаду керівника. Вчитель вищої категорії  Лолинської школи Мирослава Тисяк, яка має 17-річний стаж роботи і звання старшого вчителя, написала заяву з проханням призначити її на посаду директора в серпні. У вересні надійшла заява і від заступника директора школи Ольги Тимочко, яка згодом зняла свою кандидатуру, і від вчителя I категорії Богдана Прокопишина, який має 13 років стажу. Щоб школа не починала навчальний рік без директора, тимчасово виконувачем обов’язків директора призначили М. Тисяк. Бо її заява надійшла найшвидше, і вона має найвищий рівень атестації педпрацівника. Тож сьогодні нема призначеного директора школи, а є тимчасовий виконувач обов’язків. А Б. Прокопишин звернувся до атестаційної комісії з проханням підтримати кандидатуру М. Тисяк на призначення директором школи, щоб навколо цього не нагнітали конфліктну ситуацію. Атестаційна комісія рекомендувала призначити на посаду директора М. Тисяк. і кандидатура від управління освіти — Тисяк Мирослава Йосипівна.

Колектив школи — сильний і дає дітям добрі знання. Один із найкращих не лише в районі, а й  в області. А проблеми виникли у колективі ще після виборів депутатів до  Верховної Ради України, коли почався конфлікт між колишніми директором школи Віталієм Мельником і сільським головою іваном Дацьом. Школа перебуває в сфері управління Долинської районної ради, яка є її засновником, або райдержадміністрації — щодо забезпечення кадровим потенціалом.

Про коректність і доречність

Неспокій у «столиці Франкового серця» якщо й тлів ще від виборів, то розгорівся недавно — у вересні цього року. і однією з причин, очевидно, стало призначення Мирослави Тисяк тимчасовим виконувачем обов’язків директора Лолинської школи. Навіть попри те, що її фаховий рівень чи педагогічна майстерність не мають жодних зауважень. Але, по-перше, чи доречно і коректно у педагогічний колектив, де є чинний заступник директора, який вже якийсь час виконував обов’язки керівника освітнього закладу в один з найвідповідальніших періодів, зокрема підготовки школи до нового навчального року, забігати, так би мовити, поперед потяга і призначати виконувачем обов’язків його вчорашнього підлеглого? А по-друге, на посаді виконувача обов’язків директора школи претендентові на посаду чільника закладу дуже просто керувати думкою колективу, а також «присвітитися» серед членів атестаційної комісії. і, по-третє, попри всі оті кадрові маневри кандидатуру М. Тисяк на посаду директора школи з керівництвом Долинської районної ради ще й досі не погодили. А якщо погодження не буде? То через відповідний час виконувача обов’язків призначать директором автоматично?

Якщо громада не отримає чітких відповідей на ці запитання, то неспокій у Лолині, мабуть, й далі тлітиме.

Іван ДИРІВ, заступник голови Долинської районної ради:

— Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Так свідчить стаття 5 Конституції України і так має бути. Нині система прийняття рішень, зокрема і в освіті, є такою, як розказав Володимир Степанович, і її визначено чинним законодавством. Думаю, що у часі процесів, які відбуваються в державі, зокрема і децентралізації та наближення владних повноважень до громад, нинішня система прийняття рішень буде змінюватися. Я в це вірю і на це сподіваюся. Тепер — щодо конкретних кандидатур на посаду директора школи: офіційні документи щодо погодження якоїсь кандидатури до Долинської районної ради ще не надходили. Надійдуть, будемо розглядати. Але маю особисту думку таку. Я 7 вересня повернувся з війни і почав виконувати свої обов’язки, тож з повагою ставлюся до тих людей, які не побоялися — взяли повістку і пішли в зону АТО захищати Україну. Тож вважаю, що такі люди повинні займати гідне становище і в своїх громадах, і в суспільстві.

...13 жовтня — через кілька днів після зборів, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову про порядок призначення керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності за результатами конкурсного відбору. Уряд рекомендує органам місцевого самоврядування запровадити відкриті конкурси на посади директорів шкіл комунальної власності. До конкурсної комісії входитимуть фахівці, представники громадськості, батьківських комітетів і навіть учнів.
* * *
А я дивився на цікавий герб села Лолина в залі Народного дому і думав: храм, калямар, два серця... і церква у селі є, і творчості та освітян не бракує, а ще б оті людські серця, як на гербі, одне до одного притулити...