Хлопчик Петрович з фільму Комарова знайшов маму

Одним з героїв фільму про те, як пройшов рік після вторгнення, став хлопчик з Рубіжного Луганської області, пише BBC Україна.

Журналіст Дмитро Комаров зустрів його у квітні у лікарні Сєвєродонецька у квітні. Дитина сказала, що його звати Петрович. Хлопчик розповів, що його мама зникла, а тато - на заробітках.

Малюк і його старший брат тиждень жили самі, поки їх не знайшли українські військові. Їх забрали до лікарні.

"Нам треба поїхати звідси. Бомблять…Поруч попала ракета, коли ми з братиком спали. Від дому нічого не залишилось, лише маленькі шматочки", - говорив 5-річний хлопчик журналісту.

Дитина спитала Комарова: "Відвезете нас до тата?".

Після того, як фільм вийшов в ефірі телемарафону, історію хлопчика у фейсбук розповів очільник Луганської ОВА Сергій Гайдай.

За його словами, у квітні у Рубіжному було пекло, місто частково займали росіяни, постійно шли бої.

У 20-х числах квітня нацгвардійці, патрулюючи вулиці Рубіжного, знайшли там двох хлопчиків. Дорослих з ними не було.

Військові перевезли дітей до Сєвєродонецької лікарні, їх нагодували.

Згодом з’ясували, що батько був у Полтаві, з ним зв‘язалися і вже наступного дня «швидка» завезла дітей на Полтавщину. Тоді про матір ще не було відомо.

Через декілька днів до позицій ЗСУ у Рубіжному прийшла жінка, яка шукала свої дітей, розповів Гайдай.

На початку квітня росіяни зупинили її на вулиці і відправили до організованої в‘язниці в одній з захоплених адмінбудівель Рубіжного.

"Жінка розповіла, що її били, знущалися, шантажуючи дітьми, змушували розвідувати позиції українських військових", - каже Гайдай. Потім її відпустили.

Повернувшись додому, вона не знайшла дітей і пішла їх шукати.

"Зараз родина разом", - повідомив Гайдай.

Внаслідок вторгнення Росії в Україні загинула 461 дитина, ще 927 дітей отримали поранення.

Десятки тисяч дітей залишились сиротами.

"Це, мабуть, найгірше, що тільки може бути у війні – діти, які страждають. Це не вписується в ніщо", - говорить у фільмі "Рік" головнокомандувач Валерій Залужний.

Він зізнався, що плакав під час війни, коли змушений був розповісти матері військового про загибель її сина у Маріуполі.