Коли рак на війні свисне

Євгена Луця мобілізували наприкінці січня, а вже за півроку у бійця виявили рак легень IV ступеня.

Несподіванка для рідних

52-річний коломиянин Євген Луць півроку воював на сході, бував на передових в Донецькій та Луганській областях. Обидвом донькам про свої наміри йти на службу не говорив. Не хотів їх турбувати. Тож для рідних рішення батька стало справжньою несподіванкою. Наприкінці січня, 27 числа, він отримав повістку, наступного дня пройшов медкомісію і за кілька днів уже носив військову форму, пише ГК

«Пройшов медкомісію. Штамп: «придатний» і «виїхав на виконання бойових завдань», – жартує хворий солдат. Він схуд, шкіра тонка, попелястого кольору, може сказати лише кілька слів, далі задихається, але оптимізм та бойовий дух Євгена не полишають. Попри хворобу та вік, очі чоловіка вражають своєю проникністю, в них – незламна жага до життя.

Євген розповідає, що спершу пройшов навчання, а потім був відправлений на передову: «Зі старого прапорщика хотіли зробити молодого, але старі на молодих не переробляються, і лишився старий прапорщик», – знову посміхається.

На здоров’я солдат раніше особливо не скаржився. Лише пригадує, як наприкінці липня повертався з ротації і на вокзалі в Запоріжжі йому стало зле. Прийшов до тями у місцевому медпункті, потім його перевезли до військового госпіталю. Коли лікарі запідозрили онкопатологію, то відправили на обстеження у цивільну обласну лікарню. Там пройшов необхідні процедури. Діагноз був невблаганним. Хоча тамтешня реанімаційна бригада виборола йому шанс на життя, фактично повернула з того світу.

Про стан батька доньки знають небагато. Як каже Аліна, тато телефоном повідомив про те, що він на передовій. Коли приїжджав у відпустку додому, то вже з собою якісь балончики від астми носив, але жодних скарг від нього вона не чула. Навіть коли батька у запорізькій лікарні рятували, вони також не знали, їм ніхто не повідомив. Лише волонтери звернулися, коли постала проблема із транспортуванням хворого на рідну Коломийщину. Через важкий стан спочатку вирішили зробити це літаком. Після двох тижнів тривалих перемовин сказали, що літак несправний, і важкохворого бійця на батьківщину перевезли реанімобілем.

Старша донька хворого солдата

За життя Євгена Луця боролися не лише лікарі – місцеві та запорізькі волонтери також вели свою війну. І він їх не забув, щиро дякує за допомогу та підтримку.

“Запорізькі волонтерки знайшли бензин, кисень, підготували усе для тривалого переїзду  реанімобілем, який подарував тамтешньому воєнному госпіталю Славко Вакарчук”, – пояснює голова «Координаційної волонтерської ради Коломийщини» Оксана Вандич. Дівчина додає, що лідер «Океану Ельзи» зібрав кошти на кілька спецмашин та віддав госпіталю. Саме він був ініціатором того, щоб хворого коломиянина перевезти на цьому реанімобілі додому.

В дорозі бійця супроводжували лікарі, волонтери та Боже провидіння. Доїхали успішно. Щойно привезли його до рідної Коломиї, одразу ж поклали в реанімацію. На другий день Євген попросився у терапевтичне відділення. Він справжній боєць, у тяжкий діагноз не вірить, і саме тому рідні просять не говорити публічно про реальний стан батька. А Євген хоче стати на ноги та повернутися на передову, на допомогу побратимам. Вірить: «Бог поможе. Ще не одну пісеньку на передовій заспіваємо!»

Коломийські медики розводять руками, але роблять все, що можуть. Один день рятівної терапії коштує близько 1 тисячі гривень. Грошей на препарати вистачає, допомагають благодійники, частину виділяють із лікарняного бюджету. Передбачають, що в лікарні Євген перебуватиме кілька тижнів, його стан стабілізують, а потім випишуть додому. На запитання, чому хворого солдата не відправляють на лікування в обласний онкодиспансер, лікуючий лікар мовчки опускає очі.

Трагедія чи драма?

«У багатьох чоловіків є хронічні бронхіти, на які вони не звертають уваги і не говорять про це лікарям. Кашляють, і все, а кашель буває різним», – пояснює заступник головного лікаря Коломийської ЦРЛ Віктор Бойко. За фахом він пульмонолог. Каже, проблеми із диханням чоловіки часто приховують, тому рак легень зазвичай діагностують на пізніх стадіях.

Коли хворіють рідні, близькі, чи, як от зараз, справжній чоловік, який не побоявся пройти випробування вогнем, заболоченими холодними окопами та нікчемним солдатським побутом, – завжди щемить на серці. Але річ у тому, що з моменту появи захворювання до його розгорнутої клініки проходять роки, – кажуть фахівці. – То чому півроку тому, під час проходження військово-лікарської медкомісії, у Євгена Луця не виявили онкології?

У Коломийському районному військкоматі показують медичну картку добровольця. На чотирьох сторінках прописано усі болячки солдата: є кардіограма серця, загальний аналіз крові та сечі, штамп про те, що він пройшов флюорографію.

«Є висновок військово-лікарської комісії, що він був обмежено придатний. Але обмеження стосувалось стоматології. Про захворювання серця, легень, внутрішніх органів не було ніяких записів», – гортає доволі непоказну медичну історію коломийський військовий комісар Олег Пархоменко. І зауважує, що рентген датований 28 січня, решта аналізів – тим же числом. Виправдовується: до роботи військкомату жодних зауважень не має, нехай у справі розбираються лікарі.

Коли журналісти прийшли у поліклініку, аби їм показали знімок Євгена Луця, лікар з кабінету просто втік. Головний лікар обіцяв вивчити проблему та пояснити ситуацію, щоправда, попросив прийти на наступний день.

Існує ще одне, на перший погляд, незначне, але суттєве зауваження. Коли в поліклініку з бажанням пройти обстеження звертається хворий, процедура розтягується на кілька днів. Луць повістку отримав 27 січня і вже наступного дня у військкомат прийшов із баночкою, наповненою сечею, упродовж дня встиг зробити кардіограму та флюорографію. Чудеса бувають, але в таку оперативність важко повірити…

Виникає і таке запитання: «Чому одних військовозобов’язаних із незначними скаргами відправляють на додаткове обстеження, а людину з підозрою на онкопатологію – відразу на війну? Наразі усі записи історії хвороби коломийського бійця вивчають незалежні медики, і віримо, що вони докопаються до істини.

Яка стратегія?  

Інші джерела засвідчують, що на здоров’я українських солдатів дивляться крізь пальці не лише в Коломиї. Ще рік тому військово-медичну комісію чоловіки  проходили двічі: перший раз – у районному комісаріаті, другий – в обласному. З нового року правила набору до війська змінили до непристойного: остаточним  вважають висновок голови військово-лікарської комісії, він сумніву не підлягає.

Чи можна пов’язувати такі зміни із тим, що кожна хвиля часткової мобілізації фіксує щораз більший недобір? До прикладу, в коломийському військкоматі за липень-серпень призвали трохи більше півсотні чоловік, а за планом слід мобілізувати понад сотню. У військкомат звернулося 230 коломиян, медкомісію пройшли 150, третина з них виявились придатними до служби, частина скористалась правом на відстрочку.

Нагадаємо, у військовому комісаріаті виправдовуються, що їхньої провини у справі Євгена Луця немає, кивають в бік лікарів. Та правоохоронці мали б визначити, чи була помилка в ході проведення лікарської комісії, чи здоров’я скосив військовий побут.

Випадки, коли мобілізують військовозобов’язаних із складними патологіями, непоодинокі. Лише тиждень тому на рівненському полігоні помер 51-річний прикарпатець Петро Лисюк, який всього добу пробув на військових навчаннях – у нього зупинилося серце. Вже згодом стало відомо, що він був на обліку в нарколога.

В чому стратегія побудови міцної реформованої української армії, якщо гребуть усіх без розбору? Усіх, хто залишився без грошей і не може відкупитися. Часто це годувальники малозабезпечених сімей, де є багато дітей та бракує достатку. Забирають тих, хто зловживає алкоголем і родичі яких не проти відправити їх на службу, бо втомилися жити поруч з ними. А в даному випадку лікарі закрили очі на рак. Невже тільки тому, що аналізи зробили для галочки?

Україна потребує героїв, але не ціною їхнього життя…