Колишній полонений терористів про пропаганду та розчарованих "республіками"

Житель Костянтинівки Артем Попік, активіст "Свободи", був захоплений в ніч на 1 травня в рідному місті. Хлопця вивезли в Слов'янськ, де били й піддавали тортурам. Звинувачували його у зв'язках з українськими організаціями, які нібито мали організовувати провокації чи диверсії та території так званої ДНР.

Кореспондент «Бліц-Інфо» вирішив дізнатись, як живе зараз колишній полонений «східняк» на заході. 

З Артемом ми домовились зустрітись на вокзалі одного з містечок Прикарпаття. Хлопець виглядає зараз добре – нічого не виказує пережитого. Пройшло вже кілька місяців, лікування та реабілітація дали свій результат. Про полон нагадують лише шрами.

Про пережите в полоні

Ввечері 30 квітня до його дому приїхали невідомі молоді люди в цивільному. Вони стояли біля фіртки та чекали на хлопця. На запитання - "хто там?" відповіли, що знайомі. Вже коли хлопець відкрив їм, зрозумів, що це чужі люди. Бойовики одразу спробували схопити його. Але він зміг вирватись та забігти в дім. Незнайомці почали ламати двері. Витягнули Артема з дому уже не цивільні, а військові з автоматами та в балаклавах. Звя’язано та із заклеєними скотчем очима потягнули в машину, залишивши в домі перелякану матір промовивши наостанок «Треба було краще виховувати сина». Через деякий час хлопець опинився в підвалі СБУ Слов’янська. Це був звичайний підвал. Холодний, але, на щастя, не вологий. Давали якісь куртки, щоб зігрітись. Спати полонені не мали де, оскільки ліжок не було. Терористи годували полонених кашами двічі на день, інколи охоронці робили полоненим чай. І не забували бити.

В полоні хлопцеві довелось пробути довгих три тижні. Весь цей час не знав, що зним буде далі, чи залишиться живим. Здогадувався, що його схопили через те, що він свободівець. Припускає, що міліція "злила" терористам всі відомості про учасників мітингів проти Януковича та членів проукраїнських політичних партій. Разом з Артемом в полоні було багато людей. Усіх переважно "пов'язали" за дрібні правопорушення. Хтось порушив комендантську годину, хтось сфотографував барикади біля СБУ. Вже 21 травня всіх перевезли в приміщення місцевого МВС.

Артем пригадує, що йому було цікаво спостерігати за тими, хто охороняв полонених. Складалась враження, що вони всі зазомбовані, живуть в якомусь своєму вигаданому світі. Хоча, зауважує колишній полонений, деякі хлопці з тієї охорони були загалом адекватні. Але вже після 18 травня, після невдалого референдуму, охоронці почали замислюватися, що з ними буде далі. В їхніх очах з'явилася якась розгубленість. Мабуть почали усвідомлювати, що Росії вони виявилися не потрібні, а в Україні їм "світить" тюрма.

На думку Попіка, спочатку багато людей на сході хотіли в Росію, але тепер їхня думка змінилась. Натомість ті, що виступали за єдину Україну, боялись висловлювати свою думку.

Про визволення

30 травня 2014 року в результаті переговорів правозахисників із бойовиками в Слов'янську на Донеччині вдалося звільнити Артема. Звільнення стало наслідком спільної роботи спецслужб, правозахисників та міжнародних представників. Хід перемовин та звільнення заручників контролювали Олег Тягнибок та голова Донецької організації "Свобода" Ігор Славгородський.

Артема прихистила Надвірнянська "Свобода". Стан здоров'я свободівця був поганий, тому йому була надана необхідна медична допомога. Хоча життєво важливі органи не були ушкоджені, хлопець потребував лікування та реабілтації. 

Зараз хлопець досі перебуває на Надвірнянщині, де у всьому допомагають побратими-свободівці  - підтримують, надають житло, кошти на існування, а також допомагають з пошуком роботи. Проте, хоча хлопець і не служив в армії, він все ж задумується над тим, щоб долучитись до новоствореного батальйону "Січ".

Про минуле та сьогодення

Ще два роки тому, коли Артем тільки вступив у партію, він навіть припустити не міг таку ситуацію, яка зараз відбувається на Донеччині. Раніше, згадує, під час патріотичних акцій могли пробувати ображати такими словами як «бандерівці», «націоналісти». Проте про нищення національної символіки, вбивство українських патріотів взагалі й думки бути не могло. Хлопець вважає, що людей добряче зазомбувало російське телебачення, тому вони почали проявляти таку агресивну поведінку.

Та все ж хлопець вважає, що молодь сходу значно прогресивніша, але її не так багато, тому вона з острахом спостерігає за полюванням на українців. Проте, Артем сподівається, що ситуація на сході зміниться на краще. Більшість людей зрозуміють, що думки та мрії про ДНР та ЛНР насправді їм були нав’язані пропагандою Росії. І почалась вона не вчора. Крім того, ще з 30-их років на Донбас прибуло багато переселенців з Росії, які вже зараз вважають цю землю російську.

Хлопець вважає, що дії влади, а зокрема Президента повинні бути більш серйознішіми, бо ті що зараз виглядають кволими. Та все ж Артем надіється, що російсько-український конфлікт не затягнеться на роки, і вірить, що перемога буде на боці України.