Львів поступається Франківську

Івано-Франківська міська рада стала лідером цьогорічного рейтинґу відкритості, який ось уже три роки поспіль визначає громадянська мережа ОПОРА.

Зазначимо, що у 2015 році всі міські ради України стали більш відкритими у співпраці з громадянами та публічнішими в поширенні інформації, пише Збруч. Однак жодна з них не може похвалитись званням справді відкритої. Для цього їй треба було б набрати 81% в індексі публічності, а навіть Франківська міська рада набрала лише 71%. Столиця Галичини опинилася в рейтинґу на 11-му місці (разом з Житомиром) з індексом 53%, а Тернопіль — на 12-му місці (разом з Рівним), його індекс публічності становить 52%.

Клацни на таблицю і розглянеш її детально

Індекс публічності — те, наскільки міські ради готові ділитись з громадянами інформацією про свою роботу, документами, що приймають, а також те, наскільки готові слухати мешканців, ухвалюючи те чи інше рішення. За останній рік, кажуть експерти мережі ОПОРА, майже всі муніципалітети покращили свої результати. Винятками стали Хмельницька та Ужгородська міські ради, показники яких опустилися на 5% та 1% відповідно проти даних 2014 року.

До категорії міст із задовільним рівнем публічності цього року зарахували 5 міських рад. Отже, найвищі результати отримали Івано-Франківська (71%), Вінницька (70%), Київська (69%), Луцька (67%) та Сумська (63%) міські ради.

Більшість органів самоврядування зараховано до групи рад з низьким рівнем публічності. Найнижчі показники у Харкова (46%), Полтави (45%) та Ужгорода (42%). Якщо за загальним рейтинґом жодне з міст не опинилося у «червоній зоні», то в розрізі окремих суб'єктів місцевого самоврядування ситуація трохи інша. Так, найгірший рівень публічності зафіксовано в депутатського корпусу. Депутатів відразу 7 муніципалітетів (Запоріжжя, Чернігів, Житомир, Ужгород, Полтава, Хмельницький та Харків) визнано непублічними за результатами дослідження мережі ОПОРА та її партнерів.

Міські голови, на відміну від депутатів, більше публічні. Лідерами рейтинґу стали Микола Романюк (78%), Віктор Анушкевичус (77%), Віталій Кличко (77%) та в.о. міського голови Вінниці Віктор Моргунов (65%). Непублічною визнано роботу в.о. голови Дніпропетровської міської ради (39%).

Клацни на мапу і розглянеш її детально

Діяльність виконавчих органів стабільно займає вищі позиції, аніж решти суб'єктів моніторинґу. Виконавчі структури відразу 12 муніципалітетів характеризуються задовільним рівнем публічності. Безумовним лідером тут є виконавчі органи Івано-Франківської міської ради з показником 79%. Замикають список Херсонська та Черкаська міські ради, публічність яких становить 47% та 44% від максимально можливого стандарту публічності.

«Збруч» поспілкувався з експертом Громадянської мережі ОПОРАІриною ШВЕЦЬ про те, що найбільше приховують міські ради, які нові практики спілкування з мешканцями з'явились останнім часом та на кого треба рівнятись іншим.

- ОПОРА вже три роки моніторить індекс публічності міських ради по усій Україні. Які тенденції можна виділити? Чи поліпшується ситуація зі спілкування влади та громади на місцях?

Можемо говорити, що за цей час публічність органів місцевого самоврядування загалом зросла. Якщо порівнювати навіть з минулим роком, то маємо не два міста, які зайняли перші місця, а п'ять. Йдеться про ті міські ради, які у нашому рейтинґу набрали більше 60%. Тож проґрес у публічності бачимо: ради стали більш відкриті в оприлюдненні нормативних документів, відкриті до взаємодії з громадськістю та більше уваги приділяють звітуванню перед населенням. Маємо окремі дуже позитивні практики, коли міські ради роблять кроки, які законодавство від них не вимагає, але які реально полегшують життя мешканців. Особливо добре це розвинено у Вінниці. Цього року також приємно здивували Херсон та Чернівці.

Окрім цього, за результатами моніторинґу 2015 року ми більше не маємо міських рад, у яких була би незадовільна публічність. Раніше до цієї категорії належав Ужгород, де індекс не дотягував навіть до 40%. Зараз місто не займає хороших місць, але дещо покращило свій результат, хоча не особливо.

- Що таке взагалі індекс публічності і що за ним можна оцінити?

- Публічність органів місцевого самоврядування має три компоненти. По-перше, йдеться про прозорість міської ради. Тут ми говоримо, наскільки вчасно, швидко і в повному обсязі рада оприлюднює інформацію, яка важлива для виборців. Якщо говоримо про виконавчі органи влади, це рішення виконавчих комітетів. Якщо про сесії міської ради, то йдеться про ухвали сесії. Звісно, усіх цікавить, за що проголосував мій депутат, тому важливо викладати результати поіменного голосування. Хотілось би бачити порядки денні напередодні сесій на сайті усіх рад. Також норма про оприлюднення документів стосується генеральних планів, стратегій розвитку міст тощо. Це все має безпосередній вплив на якість життя мешканців. Адже вони мають право, наприклад, знати, як зміниться їхній район протягом наступних трьох років.

Другий компонент індексу — рівень взаємодії ради з громадою. Йдеться про те, як часто проводять громадські слухання, консультації з громадськістю, фокус-групи, чи є інші інструменти залучення громадськості до управління містом. Наприклад, у Львові немає навіть положення, яке би реґулювало проведення загальних зборів чи висунення місцевої ініціативи. Тут також аналізуємо, чи складно потрапити на прийом до міського голови. Наприклад, у тому ж Ужгороді мешканець без будь-яких перешкод може це зробити. Натомість у Львові маємо проблеми: спершу львів'яни мають пройти прийоми у директора департаменту, заступника міського голови і лише після цьог, можливо, потраплять на зустріч з Андрієм Садовим. Абсолютно не зрозуміло, з якими ж питаннями можна відразу потрапити до міського голови.

Третій компонент, за який ми даємо найбільше балів, це підзвітність. Вибори відбуваються раз на п'ять років і виборці мають право знати, що протягом цього часу робить міський голова чи міські обранці. Згідно з чинним законодавством вони зобов'язані щонайменше раз на рік звітувати про виконану роботу. Для міського голови законодавство навіть визначає формат — цей звіт має бути на відкритій зустрічі з мешканцями. Наприклад, дуже позитивну практику маємо в Луцьку. Там міський голова за 2014 рік звітував на відкритій зустрічі у приміщенні палацу культури. Перед тим був анонс і розклеєні містом оголошення про те, що такий захід відбудеться. Усі охочі могли прийти і послухати, задати питання і отримати відповідь. Деякі міські голови обмежуться прес-конференціями. А, наприклад, у Львові Андрій Садовий взагалі робить звіт у форматі закритої зустрічі, куди запрошує лише обраних. Звичайні мешканці Львова не мають доступу на цю зустріч.

- За рейтинґами можна сказати, що найгірша ситуація з публічністю депутатів. Чому так?

- Депутати стабільно отримують найнижчі бали у всіх містах. Основна проблема у тому, що немає затвердженої схеми спілкування депутатів з громадою. Є ніби громадські слухання, які би мали ініціювати депутати, мали би бути прийоми депутатів. Але на практиці цього немає. Найгірша ситуація по всій Україні власне зі звітуваннями депутатів. По-перше, міські обранці не вивішують жодних графіків звітів. Єдиний виняток — Херсонська міська рада. Немає цих звітів і у вільному доступі. З цим непогана ситуація в Івано-Франківську. Там звітують фракції і окремі депутати.

- Чи можна виділити реґіональні особливості публічності міських рад?

- Географічно ніякої специфіки немає. Все залежить від відповідальності конкретних органів місцевого самоврядування. Це можна побачити на прикладі Західної України: Івано-Франківськ на першому місці, Львів — посередині, а Ужгород — наприкінці, і приблизно така тенденція зберігається останні п'ять років. Виокремити можна хіба що Київ, бо це місто з особливим статусом і окремим рядком фінансування. У них є більше коштів для ефективної роботи ради. Наприклад, це єдине місто, яке отримало високу оцінку за надання адміністративних послуг. У них діє окремий контактний центр для киян. Звернувшись за номер гарячої лінії, можна повідомити про будь-які неполадки чи проблеми. І відповідні органи звітують за кожний випадок.

- Поговорімо про лідера. Що робить Івано-Франківськ зразковим?

- Івано-Франківськ був серед лідерів протягом трьох років. Мені здається, його найсильніша сторона у тому, що вони все роблять відповідно до чинного законодавства. Тобто якщо десь в законодавстві є норма, що треба оприлюднювати той чи інший документ, вони це роблять. У них на сайті ми знаходили навіть звіти за виконання невеликих у фінансовому плані цільових програм, які, наприклад, передбачали встановлення пам'ятної дошки.

Цього року у статус територіальної громади Івано-Франківська також внесли зміни щодо участі громади. Йдеться про громадські слухання, місцеву ініціативу і загальні збори. Вони фактично деталізували процедуру, і вона стала дуже зрозумілою та доступною.

Найкраще з публічністю у місті у виконавчих органів, дещо гірше у міського голови і, як у більшості міст, на останньому місці депутати. Хоча, як я вже згадувала, звіти фракцій на сайті є і зазвичай зрозуміло, куди можна прийти на прийом до депутата.

- Які тенденції можете виділити у містах саме Західної України?

- Франківсь та Луцьк у кращій п'ятірці. Луцький мер отримав найкращу оцінку серед колеґ за рівень публічності. Він звітує публічно, і на сайті можна знайти усі стратегічні документи, за які він відповідає. Трохи покращили свої позиції у рейтинґу Чернівці. Пов'язано це з тим, що після минулорічного нашого звіту міський голова створив робочу групу, яка займалась питанням підвищення рівня публічності. Вони максимально врахували рекомендації експертів: відкрили бюджет, покращили інформування мешканців. Хмельницький та Ужгород — два міста, які опустились у рейтинґу. Вони є досить закриті і нічого не хочуть робити з цією ситуацією. У Хмельницькому немає міського голови, а є лише виконувач обов'язків і він не зацікавлений у будь-яких змінах. На 6% покращив свій показник Тернопіль. Але на фоні іншим міст це не надто високий показник.

- Ви згадували про нові практики, які запроваджують у різних містах. Про що йдеться?

- Наприклад, у Львові почали робити карту порядку денного пленарного засідання міської ради. На них можна побачити, долю яких земельних ділянок будуть вирішувати депутати. Маємо також електронну карту проведення громадських слухань щодо містобудівних питань.

Вінницька міська рада, наприклад, може похвалитись кабінетом вінничанина, де можна замовити будь-яку адміністративну послугу. У Києві є центр збору скагр громадян: зайшовши на сайт, можна переглянути усі звернення і їх вирішення. Чернівці відкрили свій бюджет для усіх: разом з громадськими організаціями створили портал, на якому видно усі надходження та видатки з міського бюджету. Фактично такий поспуп бачимо за останні два роки.

- Чи готові міські ради дослухатись до порад експертів?

- На жаль, не усі. Залежить від конкретної ради і посадовців. Але у нас було багато випадків, коли після оприлюднення індексу нам дзвонили і просили поради. Так було в Чернівцях, Рівному, Івано-Франківську. Там працювали спеціальні групи і там бачимо результат. Цього року ми знову надішлемо рейтинґи та деталізовані звіти у кожну міську раду, і сподіваємось, що вдасться ефективно працювати вже з новими радами.