На Калущині відкрили пам'ятний хрест на місці загибелі вояка ОУН

Днями у смт. Новиця відкрили і посвятили пам'ятний хрест на місці загибелі Івана Дзеси "Залізняка", референта СБ ОУН Калуського районного проводу.

Як повідомив Бліц-Інфо голова обласного товариства "Пам'ять" Василь Тимків, до створення пам'ятного знаку частково долучились й вони.

Історик розповідає, що його дуже вразила розповідь Софії Гриньків, яка зналась з Іваном Дзесою. Зі слів жінки, він був дуже доброю людиною:

"Добрий він був, добрий. Одного допитував зі зрадників і плакав. Каже: "Вуйку, вуйку, ну нащо ви зв'язали з рускіми?". То був з Тужилова чоловік. Я добре пам'ятаю, бо там була друга дівчина, ми разом в хаті бавились, а там вони собі говорили. Але я вже розуміла все"

Розповідь Софії Гриньків:

Варто додати, на заході була присутня родина Дзеси з села Церківна, яка нарешті дізналась історію загибелі та місце загибелі свого родича.

Довідка:

В історії національно-визвольного руху є багато постатей, біографії яких є недослідженими і забутими. Прикладом цього є життєвий шлях Івана Дзеси – «Залізняка», «Дзвона». Родина Дзєсів походила з с. Церківна Болехівського району Станіславської обл. Батько – Михайло Дзеса, 1895 р.н. був одружений з Анастасією Данилишин, 1900 р.н. 1 лютого 1922 р. у них народжується первісток Іван. Пізніше народилося ще четверо дітей: в 1925 р. – син Ілько, 1929 р. – Юрко, в 1933 р. – Петро, в 1940 р. – Ганна.

Діти закінчили сільську чотирикласну школу. В той час Галичина була у складі Польської держави, але ще поширеною була пам’ять про Першу світову війну, Легіон УСС та національно-визвольної змагання 1917-1921 рр. тому молоде покоління росло на історіях про героїчну боротьбу УСС, їх бої на Маківці, Ключі, Лисоні. Активно діяли і читальні «Просвіти».

В 1929 р. виникає Організація українських націоналістів, яка ставить перед собою мету здобуття Української Самостійної Соборної Держави на всіх українських етнічних територіях. У 1935 р. в с. Церківні був створений осередок ОУН для Юнацтва. Сюди входив і Дзеса Іван. 1 вересня 1939 р. розпочалася Друга світова війна і західноукраїнські землі захоплені Радянський Союз, який протягом 1939-1941 рр. проводив жорстокі репресії проти учасників різних націоналістичних організацій (ОУН, УНДО, «Просвіта», «Сокіл», «Луг», «Союз Українок»). Тому їх учасники повинні були діяти ще у глибшій конспірації. З нападом Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 р. почалася нова фаза в історії українських земель. 30 червня 1941 р. ОУН (б) у Львові проголошує Акт відновлення української державності. Українські національні сили ефективно перебрали владу і почали організацію державних установ.

Жителі с. Церківна взяли активну участь у святкуванні відновлення незалежності, висипали могилу в пам’ять жертв більшовицького терору, організували вишкіл молоді з військової справи. Але після арешту Степана Бандери та інших чільних провідників ОУН нацистами організація повністю пішла у підпілля. Окупаційна німецька адміністрація формувала молодих хлопців у так званий бавдінст - «трудову армію», національні українські відділи якого у дистрикті «Галичина» мали офіційну назву Українська Служба Батьківщині. Метою її було мати дешевих робітників для робіт потрібних під час війни, зокрема будови шляхів. Із села Церківна був забраний Іван Дзєса у м. Стрий. Молодих хлопців німці примушували будувати міст, підірваний совітами.

Через деякий час забрали і другого сина Михайла Дзеси – Ілька. Важка це була робота, а ще гірше дошкуляла поведінка німецьких військовиків. Тому багато хлопців, серед яких імовірно, був Іван та Ілько Дзеси, втікали. До того ж, в цей час, формувались відділи Української Народної Самооборони. Місцевим жителям був ближчим український командир ніж німецький жандарм. Є декілька відомостей про бої в яких брав участь Іван Дзеса. Влітку 1944 р. чота УПА в якій був Іван Дзеса «Залізняк», зробили засідку в урочищі Терешкова (недалеко від Болехова) і планувала знищити німецьких офіцерів. Але ця акція не вдалася. Чота була змушена відступати. Німці не зазнали втрат. 30 жовтня 1944 р. відділи НКВС розпочали широкомасштабну операцію з очищення Чорного лісу від повстанців.

На той час відбувався Збір Проводу ОУН з питань реорганізації. В урочищі Гуркало, перебували крайовий провідник “Роберт” зі своїми 60 стрільцями, члени Проводу, відділ “Гамалії” та інші повстанці, як охорона. Напад більшовиків був потужним. Основний удар на себе прийняли “Гамалія” (Іван Гонта) і чота повстанців. Зі спогадів повітового провідника ОУН Долинщини – Івана Долішнього – відомо про участь кул. «Залізняка»-Дзеси у бою 1.11.1944 р. у складі боївки окружної СБ Калущини «Бурлаки» - І. Купчака. «Бурлака» дав наказ відступати, але «Залізняк» прикривав відступ. Завдяки цьому група «Бурлаки» прорвалась з оточення. Жорстокий бій тривав більше години. Своїми життями “Гамалія” та інші стрільці дали можливість відійти провіднику “Роберту” з охороною й іншим повстанським відділам. В тому бою загинуло більше тридцяти повстанців. Іван Дзеса вижив.

Сказати точно, яку посаду займав Дзєса Іван в Організації українських націоналістів в певні періоди часу є досить важко. Відомо, що 6 березня 1946 р. загинув референт СБ Калуського району ОУН Іван Небелович - "Опришок", і його місце міг зайняти Іван Дзеса до березня 1947 р. Зі спогадів Гриньківа Дмитра та Гриньківа Софії, жителів с. Новиця Калуського р-ну відомо, що в господарстві Гриньківа Миколи Григоровича (с. Новиця, присілок Долина) був бункер. Разом з Іваном Дзесою перебували підпільник Павло Яремко-"Юрчик" та Степан Федорко-"Чабан" . 26 березня 1947 р. бункер був оточений, двоє останніх повстанців здалися, а Іван Дзеса закінчив життя самогубством. Батьки Івана Дзеси – Михайло та Анастасія, як члени сім`ї учасника ОУН 21 жовтня 1947 р. виселені із с. Церківна Болехівського р-ну Станіславської обл. на спецпоселення в Карагандинську область Казахської РСР з конфіскацією майна. З обліку спецпоселення зняті 28 липня 1956 р. Але на територію України вони більше не поверталися.

Трагічною була долі і інших дітей Михайла Дзеси. Ілько (псевдо «Богдан») та Юрій (псевдо «Наймолодший») служили у кур’єрській службі Крайового Проводу і загинули героїчною смертю в боях 1948 р. Петро та Анна, найбільш імовірно, що проживали з батьками в м. Караганда. Біографія Івана Дзеси не є повністю дослідженою, і ще на багато запитань потрібно знайти відповіді. Але його постать є прикладом щирої боротьби за здобуття української державності. З іншого боку, можна чітко прослідкувати жорстокість тоталітарних режимів на українських землях. Сім’я Дзесів була повністю знищена радянської владою – троє синів загинули у підпіллі, батьки були репресованими. Навіть хата у с. Церківна була спаленою. Це свідчить про те, що будь-яка іноземна влада на наших територіях є окупаційною, і діють вони як окупанти.

Провідний науковий співробітник Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Анна Чорній

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!