На Прикарпатті батьки скаржаться на "зажерливі" дитсадки
Ст. 53 Конституції – безкоштовна дошкільна освіта – в Україні перетворилася на джерело корупції, хабарництва та головний біль для батьків, – переконані матері дошкільнят. Відчайдушно не знаючи як побороти цю систему, батьки дітей, які виховуються у дитсадках, звернулися до редакції «Коломийських ВІСТЕЙ». Що їх не влаштовує в дошкільних закладах – читайте далі.
2 тисячі гривень для «Калинки»
Оскільки матері дітей просили не називати їх, автор змінила імена героїв. Днями розлючена мама поскаржилася кореспондентам КВ, що не встигла віддати дитину до дитсадка, як здала таку суму грошей, якої вистачило би на ремонт у власному помешканні. Річ у тім, що Іванна лише перший рік, як віддала на виховання дитину до дошкільного навчального закладу №17 «Калинка». Переконує, що від січня цього року їй довелося викласти на потреби садка понад дві тисячі гривень. Жінка обурюється: живе з дітьми на мінімальну зарплату, а тут щомісячні так звані благодійні внески.
– Нам інколи важко знайти гроші на їжу, вже не кажучи про оплату комунальних послуг, – розповідає Іванна. – Думала, віддам дитину в дитсадок і стане трохи легше. А з’ясувалося – навпаки. Одразу обурив спонсорський внесок при вступі до садка. Не мала права відмовити. Складається враження, що працюю лише для того, щоб забезпечити то двері, то ремонт, то стільці, то інші потреби для дошкільного закладу. Це справді важко. Адже з жахом чекаю наступного року і не знаю, на що ще доведеться здавати гроші.
Іванна була би рада не віддавати дітей до садка, але каже, що немає на кого залишити їх удома, адже цілий день працює. Інша жінка, Світлана, приводить до цього ж дошкільного закладу двох дітей. Вона теж розводить руками і не розуміє, коли цей постійний потік «здавання грошей» припиниться.
– До дитсадка «Калинка» раніше ходили мої старші діти, – каже Світлана. – З кожним роком спонсорський внесок зростав. Я ще терпіла. Втім, цього року садок відвідують двоє дітей. Здавати гроші потрібно за обох однаково. Раніше не вистачало спеціального ліжечка для моїх дітей, я його для садочка купила. Ми його так і не забрали, втім продовжую і далі здавати гроші на ремонти та необхідне обладнання. Це нестерпно, коли телефонують з батьківського комітету і весь час вимагають здати то на те, то на інше. Ніхто навіть не цікавиться, чи маю я ці гроші і якою важкою працею мені їх потрібно заробляти.
Не у всіх дитсадках готові показати чеки закупок
Кореспонденти КВ завітали до завідувачки дитсадка «Калинка» Лесі Мельник. Вона розуміє, що тепер скрутний час для всіх, втім каже, що ніхто нікого не змушує здавати гроші, але садок існує лише завдяки батьківській фінансовій підтримці.
– Вже кілька років наш садок, як і всі інші дошкільні заклади, не отримує жодної копійки від держави, – каже завідувачка. – Були роки, коли раз на рік на садок виділяли до 500 гривень. Ви розумієте, що це надто мізерна сума, аби можна було щось полагодити, не кажучи вже про ремонти, які необхідні щороку. Ми не вимагаємо коштів, а лише просимо батьків допомогти. Тому хто як може, так і підтримує нас.
Леся Дмитрівна зізнається, що потреб чимало. Звідки брати гроші – не знає. Робіт зроблено вже більшу частину. До прикладу, перекрили дах, поміняли підлогу, сантехніку. Міська рада також допомогла з проведенням опалення у садку. Жінка пояснює, що будівля закладу стара, їй 38 років. І за цей час, мовляв, нічого в приміщенні практично не робилося. Нині чекають фінансової підтримки від міської ради для заміни вікон. Втім, батьки скаржаться на те, що їм не показують чеки на придбані за їхні кошти матеріали. На жаль, і журналістові їх показати відмовились.
Вижити за батьківські гроші
Чи дійсно така скрутна ситуація у дошкільних закладах – пішла перевірити до інших дитсадків. Садок №19 «Ромашка» чи не найбільший у місті. Зазначу, що на розмову з журналістами погодилися одразу й показали всі чеки закупок за батьківські кошти за останні роки.
– Звичайно, ситуація у дошкільних закладах є дійсно складною, – каже в. о. завідувачки дитсадка №19 «Ромашка» Алла Гобелецька. – Фінансування немає, тому вихователі облаштовують приміщення як можуть. Просимо батьків допомогти, втім потреби дуже маленькі. До прикладу, на День Святого Миколая ми просимо батьків не купувати цукерки, а краще придбати дитячу конструкцію «Перукарня». А цукерки можна й вдома подарувати. Наприклад, минулого місяця ми купили кілька іграшок та скакалок. Випускники закладу подарували м’ячі. З допомогою спеціальної програми розвитку змогли частково замінити вікна. Загалом, садок – це як дім: то лампочка перегорить, то огорожа впаде, постійно потрібні кошти. Але їх, на жаль, немає взагалі.
Начальник Коломийського управління освіти Марія Грицан каже, що ні для кого не є таємницею, що коштів нема. Тому батьки малечі, яка виховується в дитсадках, самі вирішують, чи купувати те чи інше обладнання, чи ні.
– Відомо скрізь, що фінансування немає, – провадить розмову Марія Грицан. – Скрутна ситуація вже багато років. До наших обов’язків не входить функція контролю за батьківськими коштами. Це виключно право батьків, здавати гроші чи ні. Нікого не змушують цього робити.
З цим питанням батьки дошкільнят звернулися до прокурора Коломийської міжрайонної прокуратури Олега Попика. Власне, він теж обурюється таким діям, адже переконує, що освіта як в школах, так і в дитсадках повинна бути абсолютно безкоштовною. В іншому випадку, люди, які вимагають грошей від батьків, можуть понести відповідальність. Додає, що не розуміє, як називати це – благодійний внесок чи хабарництво. Каже, що є у завідувачів інший вихід – постійно звертатися за допомогою до міської влади, а не робити з батьків благодійників.
