Назарій Павлів: «Обраних» видів спорту не буде
Івано-франківський стронрмен Назарій Павлів добре відомий не тільки в нашій області, а й в Україні. Його силові рекорди зачаровували багатьох людей. Недавно у фортечній галереї «Бастіон» відкрито спортивну виставку, присвячену досягненням богатиря до Дня фізичної культури і спорту. Але наша розмова з Назарієм Павлівим — про інше.
Погодився стати радником
— Пане Назарію, в червні на засіданні координаційної ради начальник управління молоді та спорту Ростислав Микитюк запропонував вам стати його заступником, але ви несподівано стали радником голови ОДА. Чому надали перевагу іншій посаді?
— Пропозицію п. Ростислава я, звичайно, розглянув і погодився долучитися до його команди. Однак якраз тоді відбувалася ліквідація штатної одиниці. і проблема із призначенням на посаду заступника постала як суто технічно-юридична. Щоб не залишатися осторонь життя і проблем спорту в області, екс-голова ОДА Андрій Троценко призначив мене радником з питань фізкультури і спорту.
— За цей короткий час з якими проблемами довелося зіткнутися і які вдалося розв’язати?
— Майже одразу після призначення до мене звернулася група молодих людей, які займаються екстремальними видами спорту — катанням на скейтах і велосипедах. Тренувалися хлопці на території поблизу озера в Івано-Франківську й одного дня з незрозумілих причин працівники комунальної служби міста демонтували конструкції, призначені для їхнього виду спорту. Скандальна ситуація набула розголосу і через це було зібрано нараду, де представники міської ради погодилися виділити земельну ділянку і певну суму грошей для побудови нового скейт-парку.
— Пане Назарію, одна людина, яка давно відірвалася від спортивного керівництва, сказала, що ви за освітою не фізкультурник і, мовляв, нічого лізти в спорт...
— Крім того, що я спортсмен, знаю спорт із середини, у мене ще вища економічна освіта. У 2006 році я закінчив Національний університет ім. В. Стефаника. Навчався на денній формі економічного факультету за спеціальністю «фінанси і кредит».
— Чи знайомі ви із делегованим Майданом міністром молоді та спорту Дмитром Булатовим?
— Вперше познайомився з ним 26 серпня, коли він приїжджав на Прикарпаття з робочим візитом.
— Ви на державній службі, а як зі спортивною кар’єрою?
— Стараюся підтримувати себе у формі, але, звичайно, розумію, що державна служба забирає багато часу. Тому для розвитку спорту в області я готовий частково пожертвувати своєю спортивною кар’єрою.
Дотримуватимемось принципу рейтинговості
— На що можна очікувати від нового керівництва управління молоді і спорту, в тому числі і від вас?
— Найперше я хотів би попросити вибачення у тих спортсменів, які відчували дискримінацію від попереднього керівництва управління. Наголошую: ми будемо дотримуватися принципу рейтинговості. Насамперед підтримуватимемо спортсменів, котрі в змагальному сезоні виявили себе якнайкраще. Зрозуміло, пріоритетними будуть олімпійські види спорту, але «обраних» видів не буде. Я з першого дня призначення на посаду забув, що займаюся богатирським спортом чи що колись штовхав ядро. До всіх спортсменів старатимусь ставитися однаково та в міру можливостей сприятиму їм. Це, звичайно, залежатиме і від бюджетного фінансування. Політична ситуація в Україні нині досить складна, йде війна з Росією, тож гроші потрібні насамперед для війська... Та я впевнений, що всі спортсмени нашої області є патріотами і вони з розумінням поставляться до цього.
— Ваше бачення розвитку спорту в області?
— Щоб галузь спорту нормально функціонувала, потрібна певна інфраструктурна база, якої, на жаль, нині Прикарпаття не має. Центральний стадіон «Рух» в івано-Франківську перетворився на концертну арену, трампліни у Ворохті давно потребують реконструкції, а спорткомплекс «Електрон» взагалі хочуть знести... Через це перспективні прикарпатські атлети нерідко покидають область, даючи залікові бали іншим регіонам. Я нікого з них не звинувачую, до всіх своїх колег ставлюся з розумінням, адже ще вчора сам був спортсменом.
Дуже багато було розмов про будівництво в області спортивної арени, зокрема і щодо проекту будівництва біля с. Загвіздя, але все так і залишилося на рівні розмов... Єдине місце, яке було і є спортивним, це манеж коледжу фізичного виховання, де свої домашні матчі грають футзальний «Ураган» і баскетбольна «Говерла». Я підтримую те, коли кошти вкладають у реконструкцію манежу, але ніколи не розумів навіщо затрачати десятки чи сотні тисяч доларів на закупівлю іноземних гравців. Мене переконували, що на іноземців буде приходити більше публіки. Справді, нерідко, тренуючись у манежі, я бачив, як на їхні ігри приходило багато молоді. Однак хотілося б, щоб ця молодь приходила в манеж і спортом займатися, а не лише поаплодувати іноземним легіонерам і піти додому. Власне, щоб спорт в області розвивався, потрібні будівництво нових спортивних споруд або капітальна реконструкція нинішніх. Треба максимально залучати молодь і, зокрема, дітей до занять фізкультурою і спортом... А не купувати за великі гроші легіонерів.
— Що би ви хотіли побажати спортсменам з нагоди їх професійного свята?
— День фізичної культури і спорту — це свято всіх, хто надає перевагу здоровому способу життя і займається спортом. Тому й вітаю всіх тих, хто безпосередньо причетний до цього свята. і нехай будуть перемоги на чемпіонатах області, України, Європи та світу і в різних куточках планети, нехай якнайчастіше звучить Державний Гимн і піднімають український синьо-жовтий прапор.
