Нове життя — у старі машини

Трудовий колектив ПрАТ «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» успішно виконав замовлення, за великим рахунком, державної ваги: полагодили старий БТР-60, і тепер його відтранспортують у зону бойових дій на Донеччину й передадуть українським воякам.

На скромних урочистостях з цього приводу голова обласної ради Василь Скрипничук щиро подякував локомотиворемонтникам за те, що вдихнули життя в старий БТР, а також сільському голові Побережжя Тисменицького району Лесі Іванків і всій громаді цього села за ще один дар українським воякам — капітально відремонтований «УАЗ», який теж поїде за тим же маршрутом на схід. Священики освятили бронетранспортер та автомобіль, аби вони допомогли зберегти з Божого благословення не одне солдатське життя, пише Галичина.
— Я сам, — сказав В. Скрипничук, — відвезу і передам цю техніку хлопцям із «Карпатської Січі» — нині це окрема штурмова рота 93-ї бригади ЗСУ. Вірю, що й вона прислужиться наближенню нашої перемоги над ворогом. 
Чільник обласної представницької влади адресував слова вдячності і багатьом іншим людям, причетним до цієї патріотичної справи. Зокрема громадському активісту Михайлові Бойчуку, більш знаному на псевдо «Хімік». То саме він півроку тому попросив  В. Скрипничука посприяти в ремонті знайденого десь старого БТРа, аби відправити цю машину українським військовим на Донбас. Керівник обласної ради, своєю чергою, вийшов на голову правління ПрАТ Ярослава Леніва після того, як дізнався, що кваліфіковані фахівці — інженери-конструктори, технологи, виробничники, які можуть відновити БТР, є на локомотиворемонтному заводі. Підприємство витратило і кілька десятків 
тис. грн. власних коштів на придбання матеріалів для ремонту машини. Загальна ж його вартість становила близько 75 тисяч.
«Збирали гроші і зробили особистий грошовий внесок у цю патріотичну справу небайдужі люди, зокрема й працівники облради, керівники медичних закладів обласної комунальної власності, за що всім їм — сердечне спасибі», — сказав В. Скрипничук. Було вручено подяки голови обласної ради разом із грошовими преміями та грамоти тим, хто доклав найбільше зусиль, щоб довести до пуття бронетранспортер. 
Голова правління ПрАТ «івано-Франківський локомотиворемонтний завод» Ярослав Ленів так прокоментував радісну не лише для їхнього колективу подію:
— Тому, хто бачить цей БТР ззовні, важко уявити й оцінити всю роботу, яку довелося виконати для «реанімації» старої машини. Адже доставлений сюди бронетранспортер взагалі не їздив. Ремонт його тривав місяць. Було відновлено роботу двох спарених бензинових двигунів та гідравлічної системи, зарядку акумуляторів, відремонтовано генератори, замінено повністю електропроводку (тепер вона екранована, захищена від радіоперешкод). Як бачите, на бронетранспортері встановлено решітку, яка захищає його від кумулятивних снарядів, та досить складної конструкції поворотний круг для кріплення кулемета. Раніше ми вже виготовляли пічки для бійців АТО. На прохання Львівського бронетанкового заводу, де налагодили виробництво міні-танків, на нашому заводі виготовили і деякі запчастини до них. А коли локомотиворемонтники зуміли повернути до життя старий бронетранспортер, то тим самим упевнилися в своїх силах: наше підприємство, де лагодять залізничну техніку, цілком спроможне відремонтувати впродовж року десь із 60 двигунів танків та інших машин для українського війська. 
Серед відзначених нагородами отримав того дня подяку голови обласної ради і начальник цеху з ремонту рухомого складу Михайло Петріянчук, від якого журналісти почули таке:
— На підприємство завезли необхідні матеріали, з них багато деталей для ремонту«бетеера» виготовили за кресленнями заводських конструкторів самі виробничники. У нашому цеху складали вузли машини. Кожен ми старанно перевірили в роботі, аби БТР не підвів наших хлопців на передовій. Люди на виконанні цього відповідального замовлення трудилися безвідмовно, з особливим ентузіазмом — залишалися після зміни, працювали і в суботу.
— Громада села вирішила допомогти в такий спосіб українським бійцям, — розповіла сільський голова Побережжя Леся Іванків, — і я, звичайно ж, підтримала цю ідею. Наприкінці минулого року забрали ми із будинку-інтернату в Угорниках «УАЗ», що був у критичному стані, і притягли в село. Дівчата, котрі є аматорами сільської сцени, у дні різдвяних свят ходили селом — маланкували, щедрували, і за зібрані кошти ми придбали все потрібне для ремонту автомобіля. Сільські юнаки лагодили його на станції техобслуговування, яка працює у нас в Побережжі. Машину повністю розібрали, пофарбували, підварили, де потрібно, й зібрали наново. Додала кошти й сільська рада на придбання нових коліс. Отак з маленької ініціативи народилася вагома справа, яку здійснювала переважно сільська молодь.