"Палимо і не можемо розпалити, бо з дров вода тече". Як у морози та блекаути дають собі раду жителі сіл на Прикарпатті

У селах Вишнів, Козарі та Журавеньки Букачівської громади, що на межі Івано-Франківської та Львівської областей, місцеві жителі опалюють оселі дровами, які ще не встигли висохнути, ночують усією сім'єю в одній кімнаті, аби зберегти тепло, та готують в печах їжу. Так люди собі дають раду під час лютої зими.

Що змінилося у побуті прикарпатців під час блекаутів та морозів — у матеріалі Суспільного.

"Палимо і не можемо розпалити, бо з дров вода тече"

Село Вишнів розташоване на межі Івано-Франківщини та Львівщини, за понад дев'ять кілометрів від центру громади — селища Букачівці. Там, зі слів голови громади Оксани Вітер-Любевич, проживають 249 людей. У селі є один магазин.

77-річний житель Вишнева Гриць Коваль мешкає з дружиною. Чоловік каже: аби обігріти оселю, доводиться колоти сирі дрова, придбані два місяці тому. Спочатку він сушить деревину, аби вона змогла горіти у печі, а потім заносить до хати й кладе на піч.

77-річний житель Вишнева Гриць Коваль. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

"Цілу ніч майже не спали. Палимо і не можемо розпалити, бо з дров вода тече. Такі купили. Дали 6 тисяч гривень за причеп. Холодно в хаті. І дружина змерзла, і я змерз. Дрова — все, газу немає. Завжди не вистачає грошей на газ", — пояснив Гриць Коваль.

З його слів, графіки вимкнень електроенергії на життя впливають не суттєво — хіба що не працює телевізор. 

У будинку Гриця Коваля на печі сушаться дрова. Суспільне Івано-Франківськ

Гріється біля печі й готує у печі

Жителька Вишнева Іванна Глезнер живе сама. Вона купила електричну плиту. Коли немає світла, готує їжу в печі.

"Діти були малі — постійно готувала на цій кухні. Газова плитка була і балон, але я боялася її вмикати й там варити. Як моя донька каже: у печі бульйон краще виходить, ніж на плитці. Все готую: м'ясо, рибу, хліб печу отут, під кухнею. Жар по обидва боки складаю", — говорить Іванна Глезнер.

Жителька Вишнева Іванна Глезнер зі своїм котом. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

Хату жінка також обігріває за допомогою печей. Іванна Глезнер говорить, що придбала на цю зиму дров на 6 тисяч гривень, але припускає, що через сильні морози їй можливо доведеться докуповувати деревину. 

"Темноти я боюся більше — у мене такий страх. І коли нема світла, важко трохи. Мушу запасатися свічками, телефон вмикаю. Тепер вже всюди є інтернет, телевізор. І от коли немає світла, воно мене трохи напружує", — каже жителька Вишнева. 

Вогонь у печі. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

Перуть руками й рятують худобу від холодів

Сусіднє село Козарі розташоване приблизно за чотири кілометри від центру Букачівської громади. Там працюють два магазини і є дві церкви. У селі мешкають 608 людей. 

Село Козарі Букачівської громади. Суспільне Івано-Франківськ

Серед них — Марія Борис з хворим чоловіком, за яким вона доглядає. В її обійсті криницю засипало снігом, тож воду жінці доводиться носити від сусідів.

"Ми живемо у малій кімнаті. Грубка гріє нам цілий вечір і конвектор теж на "четвірці" стоїть", — так описує свій побут у морози Марія Борис.

Жителька Козарів Марія Борис. Суспільне Івано-Франківськ

Оскільки світла у селі немає по шість годин поспіль, жінка пере руками замість пральної машини.

Рудий кіт Марії Борис. Суспільне Івано-Франківськ

Окрім догляду за чоловіком та господаркою, Марія дякує у церкві, однак, каже, там теж зараз дуже холодно через вимкнення електроенергії. Через це вона не знає, чи зможе й надалі ходити в храм, адже не хоче захворіти.

"Ми маємо "дуйчик". Йдемо у ванну, вмикаємо його, він там нам гріє і ми миємося. Туалет — переносний. А то ж нема світла — мусимо вмикати ліхтарики, запалювати свічки", — розповідає Марія Борис.

Марія Борис з чоловіком Федором. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

На господарці у неї вісім котів. Для них жінка облаштувала у стайні теплу лежанку, щоб тварини також змогли пережити морози. 

"Під низ стелю светрики теплесенькі, а зверху — солому. Кіт Рижулик лежить посередині, а решта — довкола нього. Я все живе люблю. Ми як з Федьом рубаємо курку або когута, чоловік каже: "Вибачте мені, Петрусю. Вибач мені, курочко". Тоді й цюкаю її", — говорить Марія Борис. 

Марія Борис на своєму обійсті у селі Козарі. Суспільне Івано-Франківськ

Уночі жінка спускає собаку з ланцюга, аби тварина більше рухалася й у такий спосіб зігрівалася.

Собака Марії Борис у будці. Суспільне Івано-Франківськ

Ночують з дітьми в одній кімнаті

У Козарях живе і Юлія Мериуца. Жінка тримає козу, двох свиней, курей та гусей. Вона каже: у стайні тваринам тепло, тому додатково їх не обігріває. Власне господарство допомагає Юлії прогодувати сім'ю, адже жінка виховує трьох синів.

Жителька Козарів Юлія Мериуца на подвір'ї свого будинку. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

"Ми закриваємо стайню і їм тут тепло. Я гусей пустила, бо сьогодні більш-менш тепло на вулиці. Учора майже 19° морозу було, то я їх не пускала. Чоловік каже: "Та пусти". Я йому відповіла: та де, та то зимно", — розповідає жінка.

Гуси Юлії Мериуци. Суспільне Івано-Франківськ

Хату Юлія Меруица опалює лише дровами. Разом з чоловіком та дітьми вона живе в одній кімнаті, аби зігрітися.

"Купляємо свічки, світимо і якщо нема світла, то так і лягаємо. На нас електроенергія не дуже впливає", — говорить Юлія Меруица. 

Юлія Мериуца з козою у стайні. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

"Хаті понад 100 років, але чоловік переробив, і вона тепер краще гріє"

До Козарівського старостинського округу належить й село Журавеньки. Там живуть 98 людей і працює один магазин. Село розташоване за понад 10 кілометрів від Букачівців. 

Село Журавеньки Букачівської громади. Суспільне Івано-Франківськ

У хаті в Журавеньках, якій понад сто років, живе Марія Бойко з чоловіком. Жінка обігріває помешкання пічкою, але додатково має ще й газовий конвектор. 

Марія Бойко з чоловіком біля свого будинку. Суспільне Івано-Франківськ

"То вже хаті понад 100 років, але чоловік переробив, і вона тепер краще гріє — так, що дров багато я не спалюю. Для вигортання попелу з пічки маю коцюбу. Вигортаю перед тим, як класти дрова, щоб краще горіло. Тепленько так. Але хата вже старенька і під ранок вона вистигає. Думаю, понад 20° тепла вдома нема. Якраз нам так нормально — ми вже звикли до такої температури", — розповідає Марія Бойко. 

Марія Бойко показує піч у своєму будинку. Суспільне Івано-Франківськ/Роман Сокирко

Зазвичай жінка пере речі у машині-напівавтоматі, але через тривалі вимкнення світла доводиться це робити руками. Марія Бойко каже, що вже думає про наступну зиму й планує заздалегідь придбати дрова.

Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagram.
Завжди цікаві новини!