Перезрілі реформи

Те, що кожен президент чи глава уряду приходив до влади з обіцянками реформ, стало в Україні уже «доброю» традицією. Причому так само традиційно ці обіцянки керманичі держави не поспішають виконувати, посилаючись або на опір бюрократії, або на несприяливі умови, або на інші вагомі причини.

Наразі не став винятком і прихід до влади п’ятого Президента Петра Порошенка та уряду Арсенія Яценюка. Поки що суспільство не отримало відповіді на ключові запити, сформульовані революційним Майданом. Не видно особливих досягнень у  запровадженні справедливого судочинства, судді успішно уникають люстрації, та й сама її ефективність викликає чимало запитань. Але чи можемо ми нині сказати, що суди стали менш хабароємкими і більш справедливими? Запитання видається риторичним, пише Галичина.

Не зазнали також покарань ті колишні високопосадовці, які були організаторами злочинних фінансових схем, розграбування бюджету та постійного зубожіння громадян. З різних причин. Одні зуміли заховатись у місцях, до яких не можуть дотягтися руки української Феміди, інші спокійно живуть у країні і навіть мають певний вплив на чинну владу. Причому стосується це як посадовців київського масштабу, так і дрібніших. Не отримав також поштовху для розвитку вітчизняний бізнес. Не стали жити краще громадяни. Навпаки, тарифи на житлово-комунальні послуги зростають, ціни на основні продукти харчування — також, зарплати і пенсії «заморожені». Мало того, з пенсій, які виплачує держава, ще й знімають податок, так само, як оподатковують будь-які пасивні доходи (чимало старших людей відкладали заощадження на поховання та інші потреби у банках), банки масово банкрутують, проходячи звичну в таких випадках схему: підвищення ставок за депозитами для того, аби залучити кошти клієнтів, найдовірливіші (читай: пенсіонери) вкладали туди кошти, бо вірили рекламі про високі відсотки, відтак вони ж і ставали першими жертвами чергового банкрутства. і одночасно із цим «явочним» порядком у них ще й зникають пільги, якщо, не дай Боже, пенсія перевищує на кілька гривень визначений урядовцями поріг.

Причини і наслідки
Нині стало уже певною політичною модою списувати всі причини нинішнього стану справ у економіці країни на військовий конфлікт на сході. Однак навряд чи на війну можна списати все. Нагадаємо, що дрібний та середній бізнес масово підтримував революційний порив громадян, розраховуючи також і на зміну правил гри у сфері своїх інтересів. Та чи отримали вони те, на що розраховували? Навряд. Враховуючи новації чинного уряду в сфері оподаткування підприємців, які працюють на єдиному податку, з намаганням перевести їх на використання касових апаратів. Крім того, як свідчить ситуація з прикарпатським виробником чаю «Екопродукт», не відбулося також і жодних змін у відносинах бізнесу та фіскальної служби, яка, попри декларування наміру стати сервісною для підприємців, продовжує залишатись пугалом для них. Та й Податковий кодекс, прийнятий торік буквально напередодні новорічних свят, навряд чи можна вважати успішною реформою чи стимулом для розвитку бізнесу. Адже не минуло ще півроку з моменту його прийняття, як у високих владних кабінетах заговорили про необхідність прийняття уже нового кодексу та нової зміни правил гри у сфері підприємництва.

Деклароване зменшення кількості податків обернулось зростанням податкового навантаження як на підприємців, так і на простих громадян. Не виправдали себе також підвищені ставки рентної плати на видобуток нафти і газу, які, як вважали урядовці, допоможуть залатати бюджетні діри, а натомість призвели до зниження видобутку вуглеводнів та стагнації в галузі. Так само експерти ставлять під сумнів бюджетні здобутки від введення імпортного збору, який разом із знеціненням гривні боляче вдарив по тих підприємствах, які використовують імпортні комплектуючі чи сировину.

Втім, не можемо сказати, що реформи взагалі не відбуваються. З одного боку, маємо те, що нині, з подачі влади, називають збільшенням повноважень регіонів та перерозподілом фінансових ресурсів між центром та місцевою владою. Про це, незважаючи на нещодавнє голосування у парламенті за зміни до Конституції, мало хто зі звичайних громадян має власну думку (тут простежується тяглість від колишніх союзних «обговорень» тих чи інших питань, які влада намагалась протягти, зберігаючи демократичну міну за жорсткої адміністративної гри), а також — нову поліцію, яка мала б наочно показати, що в Україні щось  змінюється. Втім, хай дарують апологети нової влади, але, як виглядає, найперше йдеться про піар-проекти, які мали б засвідчити громадянам, що зміни у нашому житті таки відбуваються. Наскільки ці проекти покращать життя кожного з нас — ще велике питання.
Однак є в Україні сфера, яка не може поскаржитись на відсутність змін. Скоріше навпаки, їх там забагато. Йдеться про підприємництво. Адже після прийняття Податкового кодексу наприкінці минулого року його уже неодноразово «покращували», вносячи зміни, виписуючи нові редакції і т. д. Відповідно і фіскальні органи не залишаються осторонь цього процесу, видаючи власні підзаконні акти з новими формами звітності та обліку, чим ще більше ускладнюють життя підприємцям. А минулого тижня у Національній раді реформ були представлені ще й проекти чергової податкової реформи в Україні. Своє бачення концепції податкової системи винесли на розгляд Міністерство фінансів і Комітет Верховної Ради з питань податкової та митної політики. Що ж вони передбачають?

Мінфінівські плани
Урядова модель податкової реформи пропонує з наступного року зафіксувати на єдиному рівні чотири основні податки. Зокрема, на рівні 20 відсотків — встановити ставки єдиного соціального внеску (нині вони коливаються від 36 до 40 відсотків плюс 3,6 відсотка з кожного працівника), такою ж має бути ставка податку на доходи фізосіб (нині — 15% та 20% для доходів понад 12,18 тисячі гривень або 10-ти мінімальних заробітних плат), податок на прибуток (нині 18%) і податок на додану вартість. Окрім того, Міністерство фінансів пропонує з 2018 року об’єднати єдиний соцвнесок та податок на доходи фізичних осіб, аби зменшити сукупний податок на заробітну плату на рівні 20 відсотків. При цьому Мінфін передбачає втрати Державного бюджету від недоотриманих відрахувань не менше 23,3 мілярда гривень, а дефіцит Пенсійного фонду може становити близько 70 мільярдів. 
Також Мінфін пропонує трансформувати чотири групи платників єдиного податку в три групи. Зокрема, до групи «А» пропонують зачислити дрібних підприємців з річним доходом до 300 тис. грн., які не використовують найманої праці, торгують на ринках або надають побутові послуги. Таких нарахували понад 163 тисячі. До групи «В» пропонують об’єднати підприємців теперішньої I та III груп з річним доходом до 2 млн. грн., які можуть мати до 10 найманих працівників. Причому ця група не може застосовуватись для торгівлі підакцизними товарами, фінансових послуг та грального бізнесу. Таких в Україні нарахували понад 760 тисяч. До групи «С» планують зачислити близько 35 тисяч платників фіксованого сільськогосподарського податку з річним доходом до 2 млн. грн.
Урядовий проект передбачає встановлення річного збору в 25 тисяч гривень для власників елітних авто та великих квартир і будинків (площею від 300 і 500 квадратів відповідно) та надання права місцевим радам щодо встановлення або не встановлення пільг щодо оподаткування комерційної нерухомості.
Мінфін також декларує наміри легалізувати гральний бізнес і видобуток бурштину та скасувати спецрежим з оподаткування ПДВ для аграріїв, знизити ставки рентної плати та ліквідувати імпортний збір, запровадити передбачувану акцизну політику.

Парламентський радикалізм
Більш радикальною називають модель, що її пропонує профільний парламентський комітет. Вона передбачає зниження податків на прибуток та на додану вартість до 15%, а податок на доходи фізичних осіб — до 10% з відмовою від податкововї соціальної пільги, та встановлення єдиного соцвнеску на рівні 20%. Передбачається також поступове створення альтернативної до спрощеної системи у вигляді оподаткування доходів самозайнятих осіб та запровадження електронних процедур адміністрування акцизів.
Що стосується спрощеної системи оподаткування, то, на думку парламентського комітету варто залишити чотири групи, залишивши без змін умови для I, у II — дозволити до 5-ти найманих осіб та обсяг доходів до 1,5 млн. грн. на рік. Для III для фізосіб-підприємців дозволити до 10 найманих працівників, а для юридичних осіб — до 25 та обсяг доходів до 5 млн. грн. зі сплатою від 4 до 10 відсотків доходу залежно від виду діяльності. До IV групи пропонують зачислити сільгоспвиробників з розміром річного доходу до 100 млн. грн. та площею землі до 3 тис. га зі сплатою залежно від ставки нормативно-грошової оцінки від 0,27% — для багаторічних насаджень, 0,45% — для ріллі та пасовищ і до 1,35% — для земель водного фонду. 
Наразі на пропозицію Президента для вироблення спільної позиції та узгодження окремих положень майбутньої податкової реформи має зібратися спільна робоча група представників уряду, парламенту та громадськості. За результатами її роботи має бути сформульована єдина концепція, яка і ляже в основу змін до Податкового кодексу, що, як передбачають ініціатори, набуде чинності від початку наступного року. 
Зауважимо також, що прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, в цілому підтримавши мінфінівські пропозиції на засіданні Нацради реформ, додав, що положення про спрощену систему ще потребують окремої дискусії.

По спіралі — донизу
Розуміючи, що правила для бізнесу не можна змінювати постійно, Нацрада реформ пропонує ввести трирічний мораторій на зміни податкового законодавства після проведення цієї податкової реформи. Втім, як виглядає, у цьому є і певна небезпека, адже, як уже не раз було у нашій зовсім не давній історії, прорахунки реформаторів можуть дуже дорого коштувати не лише підприємцям, але й країні загалом. Добре якщо реформа виявиться успішною, а якщо ні? Тоді три роки відмови від змін законодавства можуть остаточно добити і так не надто здоровий український бізнес. 
З другого боку, можемо констатувати, що в цілому пропозиція щодо обмеження намірів постійно змінювати податкове законодавство правильна. Адже, крім зменшення платоспроможного попиту в країні, на вітчизняний бізнес чи не найбільше впливають саме часті зміни законів та тих чи інших нормативних актів, за якими потрібно постійно стежити і до яких підприємці змушені підлаштовуватись. А це не йде на користь стабільній і прибутковій роботі. Цілком можна припустити, що це і стало однією з причин того, що за роки незалежності України її реальний валовий внутрішній продукт впав на 35 відсотків. За даними, що їх не так давно оприлюднив тижневик «Дзеркало тижня», посилаючись на статистику Світового банку, це найгірший результат за останні 24 роки. Навіть більше, із 166 країн, які мали й розкрили повну статистику ВВП за 1991—2014 рр., він знизився лише в п’яти випадках. Україна в цьому списку випередила Молдову (-29%), Грузію (-15,4%), Зімбабве  (-2,3%) і Центральноафриканську Республіку (-0,94%). 
Серед причин такого стану справ експерти найперше називають тотальну деіндустріалізацію країни, фактичне знищення не лише окремих промислових підприємств, а й цілих галузей, відсутність притомної урядової політики щодо залучення в країну не лише інвестицій, а передусім новітніх технологій та виробництв. Втім, розраховувати на те, що в країну, де не подолано корупції, де у судах панує сила долара, а не закону, де влада — це найперше спосіб дістатись до розподілу бюджетних коштів, прийдуть серйозні підприємці з високими технологіями, — не випадає. А додайте до цього невисокі доходи більшості громадян, які їх витрачають здебільшого на продукти харчування, сплату комунальних платежів та ліки, що формує дуже обмежений внутрішній ринок, — і ми отримаємо невтішні перспективи для української економіки та суспільства. 
Та повернімось до податкових новацій уряду. Вкотре Мінфін найперше пропонує не реформи, які можуть змінити країну на краще, а переважно просте підвищення ставок податків. Нагадаємо: у представленій ним концепції податкової реформи передбачено підвищити ставку податків на доходи фізосіб до 20 відсотків, тоді як нині більшість платить 15 відсотків, на два відсотки збільшено ставку на прибуток підприємств, обмежено можливості роботи підприємців на спрощеній системі оподаткування, задекларовано зростання ставок акцизів та скасування спецрежиму зі сплати ПДВ для аграріїв. Добре хоч пропонується знизити ставку єдиного соцвнеску, очевидно, після невдалої спроби у попередньому Податковому кодексі з допомогою понижувальних коефіцієнтів стимулювати підприємства до легалізації заробітних плат працівників. Отже, логіка цих дій підказує, що їхнє основне спрямування — фіскальне. Але якщо влада, знову змінюючи податкове законодавство, укотре продемонструє, що основним мотивом для її діяльності є зовсім не розвиток країни, не добробут громадян, а латання бюджетних дір, то цих самих дір у бюджеті буде лише більше, а ситуація в економіці тільки погіршуватиметься. Тож чи варто йти тим шляхом, яким країна рухається уже не один рік і який не приніс їй жодних позитивних результатів?