Під час війни рятуйте душу

Сьогодні ніхто не знає сумної статистики, скільки ж насправді убитих, поранених та зниклих безвісти українських вояків у зоні АТО. Цих людей немає фізично. Але не менш страшною є статистика українців, "убитих" психологічно.

В незалежній Україні ще ніколи не було такої масштабної психологічної кризи і, відповідно, такої величезної кількості заляканих, розгублених, панікуючих, депресуючих людей, які не здатні дати раду зі своїми емоціями. Як продовжувати жити в умовах війни і не збожеволіти? “Галицький кореспондент” зібрав корисні поради психоаналітиків Наталії Улько та Володимира Мамка, якими фахівці ділилися під час тренінгу для журналістів.

Україна перебуває у затяжній психологічній кризі, породженій кількома травмами. Перші убиті на Майдані ввели в шок цілу країну. Ці смерті припинили існування Майдану як форми громадського протесту, адже для будь-якої нормальної людини убивство є неприпустимим. Життя суспільства формують заборони, як-от заборона на вбивство, інцест, канібалізм тощо. Правила та закони, за якими функціонувало українське суспільство, порушилися миттєво, суспільне збурення щодня набирає безповоротного характеру і стає інтенсивнішим. На травму Майдану та Небесної сотні майже без паузи наклалася травма Криму. Українці не встигли оговтатися, як їхньою щоденною реальністю стала війна на Сході країни, щодня нові убиті й поранені.

Чому людям так важко пережити драматичні події, які відбуваються в їхній країні? Як пояснює Володимир Мамко, кожна людина асоціює себе з територією, де вона живе: “Якщо болить Україні - то болить і мені”. Криза, яка відбувається у країні, стає особистою кризою кожного українця, але люди реагують на цю кризу по-різному, залежно від індивідуальних особливостей їхньої психіки. Основними ознаками кризи є: втрата надії, безсилля, відчуття наближення кінця, смерті. Людина втрачає сенс життя, відчуває, що більше так не буде, як було раніше.

Теперішня ситуація в Україні нагадує Ізраїль, коли країна продовжує жити буденним життям, в той час як одна її частина безперервно втягнена у збройний конфлікт. Ізраїльські вчені дослідили, що в такій кризовій для країни ситуації населення ділиться на три групи: 10% людей від неможливості осмислити і пережити війну впадають у шок, ступор, стають недієздатними і потребують медичного порятунку. 70% — перебувають у стані стресу і паніки. Ці люди є пасивними, не знають, що робити. Щодня читають новини, намагаючись зрозуміти, що відбувається, але від отриманої інформації впадають у ще більшу паніку. Як тільки починають стріляти — вони кидаються у Фейсбук і починають поширювати трагічну інформацію, сіючи свою паніку серед інших.

Чи вийдуть ці люди з паніки, великою мірою залежить від журналістів. На жаль, працівники ЗМІ й самі дуже часто є представниками цієї панікуючої категорії і створюють матеріали, які тільки посилюють загальну паніку. Скажімо, смакуючи деталі про вбивство, публікуючи фотографії загиблих жахливою смертю, створюючи матеріали, які вганяють у безнадію, зміст яких можна звести до “влада бездарна, вояки без зброї, всіх скоро повбивають, Росія зітре Україну з лиця землі”.

Лише 20% людей в часи кризи можуть змобілізуватися, поставити перед собою якесь завдання і виконувати його самостійно чи разом з однодумцями. До прикладу, це волонтери. Саме ці люди можуть своєю рішучістю запалити когось із групи 70% і долучити їх до активних дій. Активність — це найшвидший шлях виходу з кризи.

Парадокс, але людина, яка отримала фізичну травму, наприклад, поранені вояки, в емоційному плані переживає цю травму значно легше, ніж її родичі, знайомі або незнайомі, які дізналися про це з новин.

"Люди в епіцентрі травми завжди переживають її легше, бо ця травма, рана стає їхнім сенсом. Поранені розповідають про це лікарям, слідчим, родичам — промовляючи свою історію. Слово — це найважливіші ліки від кризи. Розповідаючи про свій біль, переживання, страхи, людина робить дію, отже, перестає бути пасивною”, — пояснює Володимир Мамко. Уява людини, яка не була в епіцентрі подій, вимальовує страхітливі картини того, що там могло відбутися. Згадайте, коли близька людина не телефонує, наша уява одразу підказує найгірші варіанти.

Шість каналів порятунку

Якщо традиційну осінню тугу можна відігнати прогулянкою з друзями та душевною бесідою за келихом вина, то стрес, породжений війною, потребує значно серйознішої терапії — комплексної. Наталія Улько радить скористатися мультимодальною моделлю подолання стресу BASIC Ph, яка залучає одразу шість каналів порятунку. Ці шість каналів є базовими, тому важливо підключити їх усіх одночасно.

BASIC Ph — англійська абревіатура, де В — віра, цінності, А — почуття, емоції, S- соціальний фактор (друзі, функції),  I — уява, інтуїція, творчість, C - розум, знання, логіка, Ph — фізіологія (тіло, активність).

Віра. В усі часи і за будь-яких ситуацій саме віра була найважливішим чинником, який кликав людину до життя. Віра у Бога, віра у добре майбутнє родини і країни, надія, усі наші цінності та філософські переконання — важливо зосередитись на тому, що для вас завжди було найважливішим. Для когось рятівною стане щоденна молитва за відвернення війни, для інших теза “У нашій сім’ї ніколи не здавались” або “Бог нас не покине”.

Почуття. Емоціями обов'язково необхідно ділитися і не замикатися на власних негативних відчуттях. У кожного є хтось, кому можна зателефонувати і розповісти про свої переживання. Спитати, як цей важкий час переживають інші. Якщо немає з ким поговорити або бажання бути на самоті є надто сильним, психологи радять вести щоденник і записувати або “замальовувати” свої відчуття — перенести на папір увесь біль та переживання, сум, страх, невпевненість тощо. Розказати свою історію вигаданому співрозмовнику. Записані страхи можна спалити, символічно позбувшись їх.

Соціум. Без друзів, родини, спілкування з колегами у важкий час не обійтися. Намагайтесь якомога більше бути серед людей, відчувати себе частиною системи, організації. Коли ми залишаємось наодинці з собою, страхи тільки множаться.

Уява. Будь-яка творчість у доланні стресу стає рятівною. Якщо ви раніше вишивали чи в'язали, є сенс саме зараз повернутися до улюбленого заняття. Писати вірші, ліпити з глини, робити колажі, готувати екзотичні страви. І обов'язково дозволяти собі мріяти.

Розум. Хаос зникає, коли з’являється логіка. Аналізуйте те, що відбувається довкола. Розповідаючи про події, відтворюйте якомога більше деталей, хронологію, спробуйте пояснити причини та наслідки. Щоб зрозуміти, що відбувається в країні, читайте кілька джерел інформації і аналізуйте прочитане. Збирайте інформацію. Плануйте.

Тіло. Під час стресу особливо важливо подбати про власне тіло. Не слухайте тих, хто вважає, що коли війна - не час ходити до сауни чи в тренажерний зал. Будь-яка фізична активність та релаксація допомагає долати стрес. Пробіжки, аеробіка, рубання дров, прибирання в помешканні. З'їсти щось смачненьке, покурити чи випити алкоголю — це також спосіб долання стресу, але він ефективний як одиночна дія. Стрес неможливо ні заїсти, ні запити.