Поганий мир чи хороша війна

Який із двох варіантів розвитку подій на сході очікує Україну, вирішиться вже завтра. 27 червня, згідно із мирним планом Президента України Петра Порошенка, – останній день одностороннього припинення бойових дій з боку українських сил АТО. Та чи вдасться покласти край збройній боротьбі у такий спосіб? Незважаючи на припинення вогню українськими вояками, непоступливий противник не поспішає складати зброю. Сутички на українсько-російському кордоні тривають.

Експерти ламають списи: чи можливо узагалі врегулювати хаос за переговорним столом? Чи достатньо підтримки мирного плану Президента з боку донецької еліти і ЄС для того, щоб трансформувати його в реальність? Прохолодне ставлення до запропонованого документа Москви та несприйняття з боку лідерів донецьких і луганських сепаратистів здатне знівелювати мирну ініціативу Києва, зазначають окремі прогнозисти. На думку військових, тиснути руки також надто рано. В умовах введених обмежень на військові дії вони очікують посилення позицій бойовиків на Донбасі. І дедалі частіше задаються питанням: якою виявиться ціна такого миру для України?

«ЗК» розпитав політиків, яким подальший хід подій на сході бачиться їм та яка вірогідність того, що війна матиме продовження, зокрема, і на західній Україні.

– Чи вірите в успішність мирного плану Петра Порошенка по врегулюванню ситуації на сході?

Василь Гладій, народний депутат України, фракція ВО «Батьківщина»:
– План Порошенка я вважаю правильним кроком, у його успішність вірю. Цей шлях сьогодні підтримує вся світова громадськість, ЄС та США. Використати усі можливі дипломатичні кроки для мирного врегулювання військової агресії – наш обов’язок. І лише тоді можемо приймати рішення про вирішення конфлікту силою.

Роман Чернега,  народний депутат України, фракція «УДАР»:
– Я переконаний у тому, що Президент робить всі можливі кроки для того, щоб припинити воєнні дії, які відбуваються на сході держави,  щоб перестали гинути люди по обидва боки конфлікту. Ті речі, які озвучив Президент при складанні присяги у своїй промові, на мій погляд, цілком відповідають сьогоднішньому його плану щодо можливого мирного врегулювання протистояння. Тому я цей план підтримую.  

    
Руслан Коцаба, блогер і громадський діяч:
– Не вірю. Тому що, коли у групі переговірників є Медведчук – права рука Путіна в Україні, це означає, що ці всі плани створюються просто для перегрупування сил однієї та іншої сторони.   

Василь Скрипничук, голова Івано-Франківської обласної ради:
 – Якщо коротко – хотілося б вірити. Але знаючи людей, які з нами воюють, то вірити не можна їм. У цивілізованих умовах, слідуючи пунктам плану Порошенка, порозуміння можна було б знайти дуже швидко. Але біда в тому, що по той бік – агресор, який, розуміє тільки свою мову. Але, можливо, дасть Бог, і цей план спрацює. Хоча сумніви щодо цього, звичайно, є.

Андрій Микитин,  громадський діяч:
– Не вірю. Цей план на сьогодні запізнілий, він не буде функціонувати. Та сторона, яка з іншого боку, не розглядається як учасник переговорів. Треба визнати, прийняти, що сьогодні ситуацію на сході контролюють сепаратисти-бойовики. Тому з ними і треба вести переговори, можливо через посередників. Але, якщо цього не робити, то війна буде продовжуватися! У Порошенка ніякий не мирний план, а ультиматум. Речі треба називати своїми іменами.

– Що краще – поганий мир чи хороша війна? В ситуації, якщо розуміти, що мир це: Росія в будь яку мить, може порушити перемир’я, дискредитуючи Президента України, який начебто пішов на поступки. В ситуації, якщо розуміти, що війна це:   руйнування українських міст, гибель українських громадян, економіка держави тривале воєнне протистояння не потягне...

Василь Гладій:
– Перший варіант – сто відсотків. Ми повинні розуміти, що йдеться про життя людей. І немає нічого за це ціннішого. Тому треба домовлятися з будь-ким, навіть з  найзапеклішим ворогом. Я, як політик, завжди буду вірити у вирішення будь-якого конфлікту мирним шляхом. У випадку порушення Росією умов перемир’я, це буде не дискредитацією Президента України, а ознакою слабкості керівництва РФ. І навпаки, свідченням нашої сили, тому треба йти цим шляхом.

Роман Чернега:
– У народній мудрості – безумовно краще мир, і я повністю з цим згоден. Нехай тонкий, але він все одно ліпший, ніж добра війна. Чи здатна порушити умови миру Росія? Ми не можемо спрогнозувати, і з цього треба зробити один із правильних висновків на майбутнє: посилювати обороноздатність держави, щоб до такої війни у нас в країні справа не доходила більше ніколи.

Руслан Коцаба:
– Однозначно, краще поганий мир. Завжди. Тому що для доброї війни треба добру армію. В Україні, на жаль, не має ні доброї армії, ні добрих служб безпеки. У продовженні тліючого конфлікту зацікавлені антиукраїнські сили та Путін. Тому що країна, де є територіальні конфлікти, не просто є непривабливою з інвестиційної точки зору, а має  заборону на входження в будь-які союзи. Тому, якщо у нас буде добра війна, то ми ніколи не зможемо юридично оформитися в ЄС, бодай у статусі асоційованого члена.

Василь Скрипничук:
– Звичайно, мир. Воювати – це останнє діло. І мова тут не про поступки нашого Президента перед Путіним. Якщо для того, щоб не було зброї, війни, смертей, Президенту вдасться знайти якісь точки дотику, то їх не можна назвати поступками. А, власне, політикою і дипломатією.

Андрій Микитин:
– Війна – це завжди катастрофа, тому що гинуть люди з обох сторін. Тому краще поганий мир. А найкраще – переговори.

– Чи може протистояння перекинутися на терени Західної України? В якому випадку?

Василь Гладій:
 – Не виключено. Якщо конфлікт не вдасться врегулювати мирним шляхом, і військові дії будуть продовжуватися, географія протистояння може розширити межі за територію двох східних областей. Кордону, який міг би зупинити цей процес, немає. Тому протистояння треба врегулювати якомога швидше.

Роман Чернега:

– Думаю, розширення географії конфлікту не буде. Але, разом з тим, остання революція довела –  західняки завжди можуть і вміють за себе постояти. Тому про всяк випадок: я б не радив…

Руслан Коцаба:
– Зараз це малоймовірно. Але з іншого боку, ось зараз я саме повертаюся з Луганська, і тамтешні проблеми, це просто Майдан у тому вигляді, в якому його хотіли бачити наші місцеві ультрарадикали – ті хлопці, які досі не можуть розпрощатися із камуфляжами і скатами перед ОДА. Треба на це зважати, якщо ми хочемо мати не ЗУНР, а Соборну Україну. Поширення конфлікту зі сходу на захід можливе, в першу  чергу у вигляді терористично-диверсійних актів. Розгортання широкомасштабних дій на нашій території, на мою думку, не буде, тому що ворог не має тут  ніякої підтримки.  

Василь Скрипничук:
– Якщо говорити про терористичні акції, то вони у нас уже були – вибухи на газопроводі. Терористичні групи можуть бути закинуті до нас у будь-який момент. Недавно, он якогось терориста спіймали у Закарпатті…

Андрій Микитин:
– Якщо війна буде тривати, протистояння обов’язково перекинеться і на інші області, і на Західну Україну. Суть подій на сході – підпалити всю Україну. Спочатку це будуть сусідні області – Харківська, Миколаївська, Херсонська і т.д. Згодом – і захід. Це може статися і швидше, якщо бойовики отримають з боку Росії серйознішу підтримку. Літаки, ракети – все це буде використано, в першу чергу, проти Західної України.