Поганий мир

Що не кажіть, а претензій до Петра Порошенка чимало. І стосовно незрозумілого перемир’я, котре наче й не перемир'я і стосовно «особливого статусу».

Але погодьтеся, що від цього всього з’явився несподівано приємний ефект. Терористи почали воювати між собою, а заодно й мочити москальських солдатів.

Звичайно ж, ніякого перемир’я дотримуватися ці вилупки не збираються, тому деякі угрупування (за підтримки московських спеців) продовжують атакувати українські позиції, намагаючись розширити територію свого впливу.

Але єдності між бойовиками вже нема, бо чим далі у війну, тим своя сорочка ближче до тіла. Польові командири ще поки що спроможні домовлятися між собою про спільні дії проти української армії, але, гадаю, хробак недовіри вже добряче погриз яблуко їхньої єдності.

Якраз наявність українського війська примушує їх ще так-сяк триматися купи. Але вони вже ділять сфери впливу всередині своєї Лугандонії. Якщо уявити фантастичну ситуацію, що їх всіх раптово накрило куполом (привіт Стівену Кінгу), то вони б перегризлися там (під куполом) значно швидше.

Але ми живемо в реальному, а не фантастичному світі, тому маємо на сході цілком кримінальний анклав, котрий зараз реально контролювати не може ніхто. Навіть Пуйло.

Найнеприємніше для Московії – це те, що для кримінальної діяльності бандформуванням необхідно розширювати зони впливу. Щоб здобувати гроші, гроші і ще більше грошей. Ну, не за ідею ж вони все це замутили.

А оскільки мова йде про гроші кримінальні, то слід очікувати в прикордонних з Україною московитських областях появу добре озброєних банд, які швиденько підімнуть місцевий криміналітет, налагодять наркотрафік, кіднепінг і торгівлю зброєю. І пограбування банків, не забувайте про пограбування банків. Все це незабаром буде. Бо Лугандонію вже пограбували вщент, рухатись на захід з боями складніше, ніж налагоджувати кримінальний бізнес в тій же Ростовській області.

І марно Пуйло думає, що зможе керувати процесом. Це вже як потяг без гальм, який несеться з гори.

А що Україна? А Україна, по ідеї, мала б нарощувати сили, озброювати армію, укріпляти позиції. Але цього чомусь непомітно. Не зважаючи на воєнний податок в 1,5%, яким уряд обклав українських громадян, складається враження, що армію й далі забезпечують волонтери. Та чому лише враження? Оно співголова Координаційного центру швидкого реагування депутат івано-франківської обласної ради Юрій Романюк стверджує, що сотні українських бійців на сході не мають навіть кевларових шоломів. Політики ж всі поринули в передвиборчу боротьбу.

Хоча, може армію все ж укріплюють, але дуже секретно. Тут можна було б посміятися, але сил вистачає лише на гірку посмішку.

Володимир МУЛИК, Анонс-контракт