Революція гідності чи еволюція безчестя?

Український економіст Олександр Пасхавер нещодавно в одному зі своїх інтерв’ю відзначив, що упродовж незалежності в державі відбувалася негативна селекція чиновників. Простіше кажучи, що нікчемнішими є професійні та моральні якості гвинтика чиновної системи, то ліпше для неї. На жаль, цю тезу можна прикласти й до загалу українських громадян. Це сидить ледь не в кожному з нас і чекає слушної миті, щоби виповзти назовні.

Жабомишодралівка за смугастий жезл

Прикладів негативної селекції – вагон. Не беремо до уваги такі сакраментально класичні випадки, як втеча майстра очищення фінансів Шепелєва, адже тут йдеться про банальну людську жадібність.

Візьмемо інше – призначення керівництва ДАІ в області та Львові. Донедавна за внутрішньою шкалою чемпіоном із прагнення повернутися на посаду був очільник міського відділу ДАІ Богдан Мицак, який упродовж року сидів на лікарняних, страждаючи недугами, несумісними з каторжною роботою в автоінспекції. Мужній міліціонер хоробро продирався через небажання громади, звинувачення в корупції та зловживаннях владою, протест з боку медіа та громадський осуд. Так ніби в той час, коли громада воювала на Грушевського та Майдані, всім миром допомагала у борні проти Януковича і ко, він був відрізаний від світу, а потім, наче герой Роджера Желязного, втнув темпоральну фугу і виринув там, звідкіля й зник. Відтак і вирішив на ново очолити доблесних лицарів ордену смугастих жезлів. Не склалося – бусурмани-недоброзичливці зіпсували паладинові свято та вигнали з начальственного крісла.

Однак його побратим Степан Харабара зміг колегу переплюнути. Завдяки йому хрестоматійним стане ледь не біблійний сюжет про подвійне зречення від потуг очолити обласне ДАІ. Спочатку він прилюдно накидав звинувачень на адресу начальника ГУМВСУ у Львівській області Дмитра Загарії, телеканалу ЗІК і прочая, і прочая. Потім різко все це спростовував, рівно ж як і бажання отримати найголовніший жезл області, а невдовзі після того, висловив бажання залишити ряди міліції взагалі.

Після цього оголосили конкурс на керівні посади в ДАІ Львівщини, відібрали кандидатури, однак все закінчилося феєричною несподіванкою – Харабара відкликав свій рапорт і залишився керівником обласного ДАІ. Однак поки що він залишається керівником хіба на папері і , може, у зарплатній відомості. Бо небайдужі львів’яни забарикадували вхід до обласного управління ДАІ та перешкодили представленню начальника.

Як зазначив головний редактор муніципальної газети «Ратуша»  Микола Савельєв, наказ про призначення Степана  Харабари від 26 квітня цього року є протиправний, бо його підписав в.о. начальника обласної міліції Сергій Маруняк, який на той час згідно із законом, не мав права обіймати цю посаду.

Друга серія представлення відбулася у цю середу, 9 липня. Точніше, не відбулася, бо ж активісти знову заблокували вхід до будівлі ДАІ, а пізніше активно поширилася інформація, що Степан Харабара вже не буде навіть номінальним начальником ДАІ. Попри всі нюанси, міністерство таки мало би зробити кілька кроків, щоби бодай зберегти імідж і довести конкурс до логічного закінчення, водночас покаравши осіб, які закрутили цю катавасію.

Та є інший аспект проблеми – ніхто й не дивується, що саме за цю посаду розгорілася така борня. Чомусь пристрасті не палахкотіли за посади в кримінальному розшуку чи ППС, а саме на фронті боротьби з автопорушниками. Бо нарід чітко знає, що саме ця ланка міліційної системи упродовж багатьох років є найбільш прибутковою для її очільників. Двозначні трактування штрафів, підробки службових документів щодо ДТП, завдяки чому винуватці смертельних аварій ставали ангелами у плоті й крові (досить згадати хрестоматійну історію громадянина Чорного, який напідпитку збив людей у центрі Львова, а його виправдали, доводячи, що алкоголь він спожив уже після аварії, щоби зняти стрес), реєстрація автомобілів, техогляди і тд.

Та не встигли протестанти насолодитися перемогою, як прийшла ще одна симпатична звістка – Володимр Гураль перестав бути головним прокурором Львівщини: його змістили на один щабель нижче в службовій драбині і тепер він перший заступник прокурора. А от нового начальника поки не призначили.

Кому війна, а кому мати рідна

Незважаючи на закладені в бюджеті мільярди на потреби війська, насущними проблемами вояків переймаються маленькі українці. Саме вони можуть  швидко зібрати речі чи медикаменти, саме вони швидше за Міноборони здатні купити бронежилети, яких так не вистачає бійцям. Однак до будь-якого патріотичного пориву завжди присмоктуються паразити, охочі заробити копійку на людській біді. Саме з розряду таких була новина  про ділків, які підробляли документи на бронежилети і продавали їх, знаючи, що це спорядження піде їхнім співвітчизникам, які захищають їхні гузниці. Крім Львова, такі випадки траплялися і в Івано-Франківську і в Рівному. Відтак тепер перевіряють ледь не всі бронежилети, які пропонують на продаж.

Очевидно, що провадження, порушене за статтею «шахрайство», не зможе покарати негідників, адекватно до вчиненого. Тому найліпшим варіантом залишається громадський осуд – ЗМІ уже назвали прізвища цих «бізнесменів», відтак залишається поцікавитися, чи з’явилося за місцем проживання графіті про їхні подвиги. Бо такі люди заслуговують лише на суспільний остракізм.

Але на війні спекулюють не лише безсовісні спритники. Прокуратура з нагляду за дотриманням законів у військовій сфері викрила працівника військомату в Івано-Франківській області, який вимагав та отримав  понад 11 тисяч гривень хабара за те, щоби «відмазати» особу від служби у війську. Причому він такий не один – на Буковині працівник військового комісаріату отримав 500 доларів США за те, що сприяв, аби вояка не скерували в зону АТО. Чи випадає згадувати в цих випадках про десантників зі Львова, які вже скільки часу утримують аеропорт в Луганську, постійно перебуваючи під вогнем терористів? Чи бійців з міліцейських підрозділів області, котрі добровольцями поїхали в зону АТО?

Хоча справжньою хуцпою є поведінка екс-даївця з Волині, якого звільнили за відмову їхати за наказом у зону АТО. Тоді в одному із загонів ДАІ не знайшлося жодного добровольця їхати на схід. Після службового розслідування усіх міліціонерів звільнили за порушення присяги. Однак тепер вони оскаржують своє звільнення – у волинських судах та на Львівщині. Звільнений даївець крім поновлення вимагає ще й виплатити йому зарплатню за цей час. Поки у справі є перерва до вересня, однак активісти, присутні на процесі, вважають, що спроби поновити саме цього інспектора на прізвище Ділай небезпідставні, бо батько його працює заступником начальника УДАІ у Волинській області, а мати – в одному із судів Львова.

Насамкінець тільки хочеться пригадати, що з першого липня на Львівщині розпочали експеримент з удосконалення діяльності підрозділів міліції області, зокрема, впровадження європейських функціонування міліції та її взаємодії з населенням. Бодай із фактів, про які згадано вище, цілком очевидно, що реальна європеїзація правоохоронців, та й не тільки їх, буде довгою та складною. Бо ж совок все ще живий і не поспішає нікуди зникати. І недарма Аваков вже пообіцяв замінити 80% працівників МВС.

Zбруч