Різдвяні страви, які ви ніколи не будете готувати

Тому краще розповімо про те, що їли на Різдво предки нинішніх британців у ті далекі часи, коли індички гуляли лісами Північної Америки, а в англійських дібровах бігали дикі кабани, пише ВВС.

Багато м'яса

Все, що можна з упевненістю сказати щодо середньовічних різдвяних трапез - дуже багато м'яса. І хліба, оскільки в ті часи м'ясо подавали на товстих скибках, які вбирали підливу і які потім можна було з'їсти. Або - віддати жебракам, що збиралися за воротами замків і монастирів заради такої милостині.

Головним джерелом інформації щодо святкових трапез є монастирські бухгалтерські книги. Писемних ченців було значно більше, ніж грамотних лицарів, і до свого господарства вони ставилися серйозно й фіксували, скільки їжі подавали на столи на свята.

Дичина

Особливою окрасою святкового столу була голова дикого вепра. Це був особливий шик, страва-мачо.

Дикі кабани вважалися дуже небезпечною дичиною, адже від їхніх ікл загинуло чимало мисливців різного соціального статусу і звання, зокрема, син Людовіка VI Французького - Філіп.

Тому людина, яка завалила кабана, яскраво демонструвала свою чоловічу сутність.

Голову кабана чистили, клали в розсіл на кілька днів, а потім набивали м'ясом.

Іноді начинку розкладали пластами на кшталт сучасного рулету. Кістки, до речі, теж витягували, очі зашивали, і намагались зробити так, щоб величезний м'ясний пудинг мав форму свинячої голови.

Далі шийний отвір зашивали, занурювали голову в чан із бульйоном і повільно варили протягом кількох годин. Готову страву прикрашали листовим золотом, клали в пащу якийсь фрукт, наприклад, мочене яблуко й урочисто ставили на найпочесніше місце на святковому столі.

Птиця

Тушковане м'ясо кухарі в багатих і знатних будинках готували у горщиках з тіста, які називали "трунами".

До різдвяного столу нестримного в їжі й сексі короля Генріха VIII подавали таку страву.

Брали голуба, вирізали з нього всі кістки і набивали фаршем із сухофруктами.

Потім все те ж саме (окрім фаршу) робили з куріпкою і в отриману порожнину відправляли голуба. Далі куріпкою начиняли курку, яку відправляли в гусака, якого засовували в індичку, яку вже клали у "труну" з тіста.

Подавали цю пишноту разом зі смаженими і тушкованими зайцями, перепілками і фазанами.

Овочам при цьому ніхто особливої уваги не приділяв, оскільки коренеплоди (ріпа з пастернаком і морквою) вважалися їжею селян, а не королів.

Хвіст павича та лебедина шия

Павичів готували схожим чином. Але м'ясо, кажуть, було неприємним на смак і жорстким, як підошва. Головним у павичі був не кулінарний процес, а прикраса. Хвіст і пір'я ретельно зберігали, щоб встромити їх потім у приготовлену тушку.

Павичів їли не тому, що вони були особливо смачними, а тому, що в Англії вони були рідкісними птахами і демонстрували соціальний і фінансовий статус господаря.

Особливе місце на святкових столах відводили лебедям. На смак ці горді водоплавні нагадують качок, а на тарілці виглядають не гірше за павича.

Готували їх двома способами.

У першому випадку лебедя смажили на вогні разом з головою, дзьобом і ногами, причому голову не обскубували. А дзьоб і лапи золотили.

Другий варіант назвали "переодягнутий лебідь". Спочатку з нього здирали шкуру з пір'ям. "Роздягненого" лебедя смажили, попередньо випатравши. Потім готового птаха засовували назад у (СИРІ!!!) шкуру з пір'ям і подавали з жовтим перцем.

Василіск і бобер

Наука стверджує, що василіски на Британських островах не живуть: ані в печерах, ані в лісах.

Все, що нам відомо, - це те, що вони мали тіло чи то дракона, чи то віверна, а голову - півня.

Тож василіск - істота міфічна, але це не зупиняло середньовічних кухарів. Щоб його приготувати брали задню частину поросяти, начиняли, а потім пришивали до неї передню частину жирного півня, приготовленого так само.

Далі химеру смажили, обливали кляром, ще раз запікали і подавали до столу, прикрасивши півнячим пір'ям.

З бобрами ж вийшло дуже цікаво. Поки Англія залишалася католицькою, їй доводилося дотримуватись правил, спущених з Риму.

У піст (а постів було безліч, включно з середами та п'ятницями) вживати їжу тваринного походження категорично забороняли. А ось рибу - будь ласка. Оскільки англійці завжди відрізнялися любов'ю до м'яса, вони знайшли чудовий вихід із ситуації: якщо бобер живе у воді й має лускатий хвіст, то він - риба, і його можна їсти навіть у піст.

Так і викрутилися.

Десерти

Перейдемо до солодкого. Те, що англійці їли на десерт в своїх аристократичних будинках і королівських палацах багато століть тому, вони їдять до цього дня, особливо на Різдво.

Так, знамениті тарталетки "мінс-пайз" тепер роблять з сухофруктами, а раніше готували з рубаної яловичини. Потім до них почали додавати родзинки, далі - фруктової начинки більшало, а м'ясної - меншало, але навіть сьогодні цю страву готують на яловичому нутряному жиру.

Решта змін - мінімальна.

Будь-хто може з непоганим шансом на успіх зварити груші в червоному вині з корицею і спеціями або спекти пиріг з меду, яєць та мигдалю.

Єдине, що нам з вами не переплюнути, - це високохудожні вироби з марципана, з якого можна виліпити фігурки будь-якої краси й складності. Але це вже радше мистецтво, а не кулінарія.

Найдорожчий десерт усіх часів вигадали японці, прикрасивши звичайний фруктовий кекс червоною глазур'ю, куди вони встромили справжні діаманти.

Потім їх начебто переплюнули за кількістю коштовностей, але до їжі та бенкетів це стосунку не має. Все те саме можна приготувати не за два мільйони доларів, а за 20, замінивши натуральні камінчики пластиковою імітацією.

Японці про всяк випадок попередили, що діаманти краще не їсти. На щастя, якщо проковтнути шматок пластику, великої біди не буде.