Ринок сповільненої дії

Але підприємці знову прийшли в «Репортер» і кажуть, нічого не змінилося. З них так само стягують побори, за старою схемою. В один голос стверджують: «базарну мафію покриває міліція».

Сидіти тихо!

Про депутата міськради Ігоря Халаменду, якого франківці частіше, звісно за очі, називають просто Бурою, можна складати легенди. Він добре знає, як наламати пару вагонів дров і потім вийти сухим із води. Товариство «Торговий сервіс», яке заснував Халаменда, після лютневих протестів директора не має. Ігоря Дутку тоді скинули з посади. Тепер є виконуючий обов’язки директора – Сергій Ковальчук, він за головування Дутки був тут інженером. А правою рукою (чи начальником?) Ковальчука є Ельвіра Халаменда, дружина сумно­звісного депутата й підприємця.

То що змінилося?

«Коли було рішення міської ради про передачу ринку місту, люди повірили, що може щось помінятися, – каже нині один із підприємців (імен і прізвищ скаржників у цій статті не буде зі зрозумілих причин). – Буквально за місяць усе мало бути інакше – розірвання договору, зміна адміністрації, кінець поборам. Але нині все, як раніше».

Нині підприємець пригадує, що було після мітингів. «Били та наказували мовчати. Приїжджали навіть додому. Тому люди тепер бояться говорити й вірити комусь», – говорить він. За словами торговця, ринкове начальство добре знає, як навчити людей сидіти тихо. Так, взимку побили одного з активістів мітингів проти Дутки.

«Він був весь синій, – пригадує чоловік. – І точно запам’ятає це на все життя. Зараз я цього підприємця на ринку й не бачу. Ті, кого б’ють, бояться іти в міліцію. Ми не знаємо, від кого чекати захисту».

Нагадаємо, в лютому міська рада прийняла рішення про розірвання угоди з орендарем та передачу на баланс ЖЕО-9 цент­рального продуктового ринку. Але орендар оскаржив таке рішення в суді. Ще в липні Ельвіра Халаменда казала «Репортеру», що суд вони вже виграли…

«Так, 24 червня було рішення першої інстанції, але воно не набрало законної сили, бо ми подали апеляційну скаргу, – говорить Надія Кедик, начальник юрвідділу міськвиконкому. – Справу розглядають у господарському суді Львівської області. Було кілька судових засідань, наступне – 29 вересня. Отоді й побачимо, чи виграють вони. Але поки суд триває, «Торговий сервіс» є орендарем».

У доларах, будь ласка

Щодо поборів. За словами підприємців, щоранку, близько десятої, до кожного продавця приходить кремезний «контролер» і збирає гроші. Платять навіть вантажники, які возять тачками харчі. Платять і виробники – за те, щоб на ринку продавали їхній товар.

«Наприклад, у мене на базарі є кілька точок, – пояснює один із підприємців. – Рахуємо, скільки заплатили минулого місяця за одну, на оптовій торгівлі в підвальному приміщенні розміром 3 х 4 м. 1500 грн. – ринковий збір, ще 1500 – оренда. За електроенергію – приблизно 1200 грн. А ще зарплата двох продавців, цього місяця пішло 5700 грн. Загалом – 9900 грн. І плюс можуть бути якісь непередбачувані витрати».

Ну і в кінці року та навесні обов’язково – гроші на договір. Також окремо за кожне торгове місце. На Дністровській за точки вздовж дороги, наприклад, платять по кілька тисяч доларів, кажуть на ринку. Тарифи різні, залежно від місця. Єдина умова – тільки долари.

До речі, про договір. «Це не є документ з печатками й підписами. Ти просто передаєш гроші «контролеру», а потім тобі дають папірець, де вказаний номер. На тому все. Ніхто нічого не підписує, – говорить підприємець. – Ніби й не вимагають, але якщо не платиш, то твій прилавок закриють. Захворієш – завтра заплатиш удвічі».

Офіційної таблиці того, як вираховують тарифи, на ринку немає. Принаймні в офісі «Торгового сервісу» відмовилися коментувати цифри, про які розповідають підприємці.

«Ми вже з вами говорили минулого разу й не одну хвилину, – обуривсяСергій Ковальчук, в. о. директора. – А ви з нами так повелися! Будьте здорові й живіть багато!».

Вибухова суміш

Торговці віддають начальству немалі гроші, а заробити їм не дуже й дають. Якщо в людини одна точка, довго протягнути важко. За словами продавців, з холодами купівельна активність впаде. Деякі залишають торгівлю. І справді, якщо прой­тися ринком, можна помітити порожні прилавки.

Підприємець каже, що дочекається осені та, напевно, також піде з ринку.

«Я ще маю кілька магазинів, – говорить чоловік. – Хоч завтра можу зібратись і піти. Тому не боюся говорити. А багато хто живе лише ринком і не має іншого заробітку. Їх залякали, вони й мовчать. Тут, як на зоні: крок вправо, крок вліво – розстріл. Говорити вголос не можна. Завжди є сексоти, які все чують і всіх здають».

Незважаючи на залякування, каже чоловік, настрої між підприємцями дуже небезпечні. Якщо й далі все працюватиме за старою схемою, впевнений він, то народ знову підніметься.

«Якби не війна, тут назрів би свій вибух, – переконаний підприємець. – Почнеться опалювальний сезон, усі будуть у мінусах. Отоді й міськраду рознесуть, бо вже кілька разів люди готові були ледь не бомбити все. Чому? Бо з нас здирають море грошей, і куди вони йдуть? Тут – вибухова суміш сповільненої дії. Я вважаю, до осені вибухне. Може бути все – від пікетів до погромів. Ми вже говоримо про те, що скоро приїдуть наші хлопці зі сходу, зі зброєю. Отоді й почнемо».

…Чи буде вибух – невідомо. Виглядає, що поки підприємцям вистачатиме грошей на хабарі та ще якийсь прибуток, то, скоріш за все, більшість таки мовчатиме, аби не втратити усе разом із головою. І, звісно, протестувати проти влади значно легше, ніж напряму боротися з керівництвом ринку. Бо влада у крайньому разі промовчить чи щось пообіцяє, а «конт­ролери» одразу б’ють.