Шотландський прецедент
Цікаво, що 18 вересня, коли в Шотландії відбувався референдум, на якому мали дати відповідь на питання: «Чи вважаєте ви, що Шотландія повинна стати незалежною державою?», в Донецьку група прихильників так званої «ДНР» влаштувала мітинг на підтримку незалежності цієї частини Великобританії. інформаційні агенції цитують написи на плакатах мітингувальників і розповідають, що ті розважались грою на волинці.
Втім, на цьому паралелі між тим, що відбувається в частині найдавнішої європейської демократичної країни та в Україні, не закінчуються. Бо і одна, і друга — нині на перших шпальтах фактично всіх європейських газет. Та й новин з Единбурга зранку 19 вересня чекали не менше, ніж новин про ситуацію в українській зоні АТО. Правда, на цьому подібності й вичерпуються.
Розлучення по-британськи
Ще на початку року цей референдум не викликав такого інтересу. Попри те, що питання незалежності більше чи менше турбувало шотландців з 1707 року, тобто з часу укладення угоди з Англією. і Шотландія йшла до цього референдуму поступово, але наполегливо, через створення власного парламенту. В практичну площину питання про незалежність Шотландії було фактично поставлено в 2007 році. Тоді Шотландська національна партія на чолі з Алексом Селмондом набрала найбільшу кількість голосів під час виборів до парламенту, а її чільник став першим міністром Шотландії. Повторивши успіх на виборах до парламенту в 2011 році та отримавши там більшість, Селмонд заявив про плани проведення референдуму щодо незалежності. і після узгодження позицій 15 жовтня 2012 року прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон та перший міністр Шотландії Алекс Селмонд підписали угоду, яка визначала порядок проведення референдуму. Цікаво також і те, що в разі позитивного голосування за відокремлення Шотландії від Великобританії уже визначено й дату проголошення незалежності — 24 березня 2016 року. і дату цю обрали не випадково — цього дня 1603 року було укладено «Союз корон». Він об‘єднав Англію й Шотландію в династичну унію, в рамках якої два королівства більше 100 років залишалися незалежними.
Біла книга незалежності
Майже за рік до референдуму, в листопаді 2013-го, уряд Шотландії представив «Білу книгу», де на 670 сторінках описує перспективи здобуття суверенітету частиною Великобританії. Як розповідали самі урядові чиновники, це засадничий документ, який розкриває економічні, соціальні та демократичні принципи незалежності. Він викладає сильні фінансові сторони Шотландії і детально описує процес здобуття незалежності. Заступниця першого міністра Шотландії Нікола Старджон навіть вважала, що цей «посібник з отримання незалежності» може стати в нагоді не лише Шотландії, а й будь-якій потенційно незалежній країні. В урядовій доповіді було детально розписано процедури, які потрібно реалізувати в період від голосування з питання суверенітету до пропонованого дня незалежності і перших виборів до незалежного шотландського парламенту.
Передбачено, що в незалежній Шотландії валютою буде британський фунт стерлінгів (що дуже не сподобалось британським фінансистам), формальним главою держави залишиться королева, передбачається створити власні збройні сили, вивезти з території Шотландії ядерну зброю (тут розміщені військові бази та кораблі Великобританії, які мають таку зброю), йшлося про підвищення мінімальної зарплати і навіть державний нагляд над малолітніми дітьми. Відтак, у країні почалось обговорення цього документа.
Причини непорозумінь
Безумовно, Шотландія — країна з багатою історією, з яскравими героями. Теперішні кіноглядачі, певно, пам’ятають фільм «Хоробре серце», в якому австралієць Мел Гібсон чудово зіграв роль лідера повстання за незалежність Вільяма Уолеса. Хоч це було давно, але воля до незалежності міцно вкоренилась у культуру та ментальність шотландців. Тому один із аргументів на користь незалежності був такий: не можна втрачати шанс, який випав через 300 років бездержавності. Тож Алекс Селмонд якось під час дебатів сказав: «Ніхто, абсолютно ніхто не зможе правити Шотландією краще за її народ, який живе та працює в самій Шотландії».
Однак вважається, що про власну незалежність шотландці в новітній історії серйозно задумались у 70-х роках минулого століття. Річ у тому, що до акваторії Шотландії належить велика частина Північної Атлантики та Північного моря, де є найбільші в Європейському союзі запаси нафти. Недарма ж Абердин, третє за чисельністю місто країни, має титул європейської нафтової столиці.
Окрім того, вказують і на те, що Лондон в ті часи не був дуже уважним до потреб шотландців, звинувачують Маргарет Тетчер, що вона доклалась до руйнування місцевої промисловості. Це змусило лідерів трьох британських політичних партій Девіда Кемерона, Еда Мілібенда та Ніка Клегга буквально за кілька днів до голосування використати останній аргумент — виступити зі зверненням, у якому вони пообіцяли надати Шотландії більше автономії та більш справедливий розподіл ресурсів, якщо вона залишиться в складі Об’єднаного королівства. Тож як би не проголосували шотландці — вони свій «приз» обов’язково отримають.
Наслідки
Цікаво, що до останнього моменту абсолютно ніхто не міг спрогнозувати можливі результати голосування на шотландському референдумі, голоси поділились практично навпіл і ті, хто вагався до останнього, визначили долю країни.
«Якщо ми станемо незалежними, шотландський парламент зможе змінити оподаткування в країні. Ми маємо 60 відсотків видобутку нафти в ЄС, у нас — 25 відсотків вітроенергетичного потенціалу Європи, низка провідних університетів світу. Ми маємо стати незалежними, щоб справедливо перерозподілити ресурси нашої країни», — цитують інформагенції Тоні Джульяно, речника кампанії за незалежність Шотландії.
Прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон, навпаки, закликав «не розривати країну на частини». Банкіри казали про можливе падіння економіки та британського фунта. Спостерігачі зазначили, що в разі здобуття незалежності Шотландії доведеться вирішувати серйозні питання з валютою й економікою, величезними боргами, поділом війська, а також долю британської ядерної зброї, яка базується на шотландських атомних субмаринах. Коментатори заявляли, що незалежність Шотландії може мати серйозні наслідки для всієї Європи не тільки через втрату Великобританією частини території та міжнародного авторитету. Референдум, можливо, вплине й на долю Каталонії, депутати якої раніше ухвалили закон про проведення референдуму про вихід зі складу іспанії. Та й на долі всіх інших країн, які мають схожі ситуації. В тому числі й знову ж таки на Великобританію з її бунтівною Північною ірландією.
І це ще далеко не все, адже в разі, коли шотландці обрали б незалежність, постало б питання про вступ до ЄС та НАТО (а для цього потрібна згода Великобританії). Передбачали можливі проблеми в самому Євросоюзі через посилення табору євроскептиків. І лише королева залишалася незворушною, відмовляючись від участі в публічній дискусії та просто закликаючи шотландців добре подумати. Воно й зрозуміло, адже свій статус вона збереже однозначно.
Уже в п’ятницю зранку стало відомо, що шотландські ініціатори проведення референдуму за незалежність визнали результати голосування, відповідно до яких більшість громадян висловилась за збереження єдності з Великобританією. Про це повідомив Алекс Селмонд.
«Дякую всім, хто проголосував за незалежність Шотландії. Остаточні результати ще не оприлюднені, але ми вже знаємо, що більшість висловилась за збереження єдності країни. Я із сумом сприйняв цей результат, але ми приймаємо законний вибір шотландців. Хочу відзначити, що значна кількість людей проголосувала за незалежність. Я визнаю результати і обіцяю працювати надалі в конструктивному руслі», — цитують його слова інформагенції.
