Собака друг, але…
Меморіальний сквер, що позаду готелю «Надія» колись був повноцінним цвинтаром. В 70-х роках минулого століття там вже нікого не ховали. Могили (за рідкісним винятком) були недоглянуті, пам’ятники поросли мохом і плющем. Але ще можна було серед кущів, під мохом, на зумисне понівечених плитах віднайти фрагменти тризуба. Це були могили січових стрільців.
Потім радянська влада вирішила, що занедбаний цвинтар в центрі міста річ не надто естетична і вирішила його перетворити на сквер. Могили січових стрільців (власне як і решта могил) були знищені. Не наважились любителі естетики зруйнувати лише кілька могил. Як, наприклад, композитора Січинського, чи професора Бачинського.
Після здобуття Україною Незалежності могили січових стрільців було символічно відновлено. Так воно і було донедавна – не то цвинтар, не то сквер. І ось тепер частину цього Меморіального скверу знову відвели під поховання. Можна довго сперечатися наскільки виправданим є таке рішення, але зупинимося на цьому, як на доконаному факті.
І ось тепер, в зв’язку з тим, що замість Меморіального скверу тут діюче кладовище, тут заборонили вигулювати собак. «Працівники міліції чергують, щоб не допустити вигул в Меморіальному сквері собак. Не дивлячись на встановлені таблички, мешканці вигулюють тварин»,- скаржиться керівник міської інспекції з благоустрою Степан Кукула.
/Щоб одразу відбитися від звинувачень в упередженості, повідомляю – у мене немає собаки, я більше котів люблю./
А в мене виникло питання. Що вважати вигулом собак? Коли собака спущений з повідка і ганяє де хоче? А коли чимчикує поруч з господарем на короткому повідку – це вигул, чи прогулянка?
Та й, підозрюю, справа не в собаках. Бо, чи собака гасає по траві, чи йде коло ноги, він час від часу та залишить по собі смердючу купку.
І можливо я помиляюся, але вважаю, що не потрібно забороняти вигулювати десь там собак, а в першу чергу, зобов’язати господарів прибирати за своїми чотирилапими улюбленцями. Бо купа під моїм під’їздом відрізняється від купи в Меморіальному сквері лише тим, що біля мого будинку вона нікому не видається глумом над пам’яттю полеглих героїв.
Хоча в обох випадках – це прояв безкультур’я.
До речі, я сьогодні спеціально сходив в Меморіальний сквер, щоб побачити там працівників міліції й недобросовісних вигулювачів собак. Ні перших, ні других я не помітив. 
Молоді мами вигулювали дітей, а єдиний собака, який товкся на могилах січових стрільців, був безпритульним.
