Стайні підлабузництва та шпигунства...

Дарунки стають окрасою життя очільників з часів родоплемінного ладу, не кажучи вже про славне середньовіччя. І хоча XXI століття на дворі, але каравани, нав’ючені добром, усе ще рухаються від палацу до палацу. Там, де цивілізації більше, там менший розмір ксенії, і навпаки.

На щедрість дарів впливає рівень свідомості. Якщо комусь доводилося бувати в приймальнях українських начальників на їх іменини, він розуміє, що я маю на увазі. Шаблі, булави, рушниці та особливо портрети винуватців урочистостей, плинуть нескінченним потоком,  захоплюючи секретарок проявами любові до їхніх босів. Наш гетьманський халіфат яскраво виразив себе  в симбіозі селфі та народної творчості. Інкрустовані породами дерев, викладені зернами, випалені, виліплені, вилизані  образи заповнюють зали не одного Межигір’я і близьких йому маєтностей. Вони, як течії в мистецтві, зберігають характер доби, де народний лубок, княже бароко, і урядницьке рококо злилися в українську мрію. А мрія потребує втілення.     

Цінність особистого дарунку визначається за складною шкалою естетичного, морального та освітнього рівня сторони, яка віддає і яка приймає. Наприклад, англійській королеві Єлизаветі II  мешканці островів Фіджі вже вкотре підносять зуб кашалота. Бо, в тамтешнього осілого населення  китовий  зуб — символ і оберіг, словом, їхня мрія, якою вони діляться з королевою.  З тієї ж причини керівники африканського Малі вручили верблюда  Франсуа Олланду. У пустельному краї дромадер — друг, транспорт та їжа. Так хіба це не скарб із погляду мешканця Сахари!  Іншими словами, ідею  дарунку формують голова, кишеня і середовище, в якому ти живеш.

Вікторові Януковичу вдалося  нагородитися  підношеннями з різних світів. Туркмени презентували йому  швидконогого ахалтекінця, а поляки —  аж двох конячок гуцульської породи. У Середній Азії і Східній Європі зійшлися в поглядах і вирішили, що який український президент не любить швидкої їзди, так само, як російський?

Пристрасть до подарунків у В. Путіна з’явилася давно, а до верхової їзди лише за часів контролю над  «Газпромом». Зараз, за свідченням очевидців, у путінській стайні їдять президентський овес посланці Туркменістану, Башкортостану, Киргизії  і так далі — колом, аж до Іспанії. Взагалі, подарункової живності у ВВП повно. Є навіть тигр, про нього  є якісь відомості у британських ЗМІ.  Але хто і звідки разом з царем тайги упав до ніг господаря Росії — тримається в цілковитій таємниці. Бо з такими презентами були  недобрі прецеденти. Така ж велика, як Путін, людина в Африці вирішила зробити приємне іншій великій людині в Азії. Але посилку з подарунковим вмістом, раптом ні сіло, ні впало, заборонили захисники живої природи Чорного континенту. Під стрічкою виявилися два слони, два носороги, два жирафи і подібне за списком Ноївого ковчега, в рамках континентальної фауни. Це президент Зімбабве Роберт Мугабе так виражав почуття диктаторської дружби та солідарності товаришеві Кім Чен Іру. Було це 2010 року. Тоді акт президентського послання разом із кораблем заблокували прискіпливі британці з асоціації збереження живої природи, а також  їхні колеги  від Алжиру до ПАР. Підозрюю, що Володимир Володимирович не хвалиться павичами, левами та носорогами на своїй батьківщині слонів,  не тому, що їх у нього немає. Є! Живуть собі під грифом «цілком таємно», як у найкращих зоопарках Філадельфії. Інакше звідки В.Янукович запозичив ідею? Не у фрау ж А.Меркель  він вольєра для антилоп копіював.

Дарувальна епопея з тваринами,  розпочата в ім’я втіхи фараонів, яка не закінчилася й досі, не викликала б запитань, якби Путін був колишнім: із журавлями, бобрами і тиграми в подарунковому наборі. Але в Китаї він засвітився  з  YotaPhone. Чужий предмет у руках президента Росії викликав цілий потік іронії та жартів.  Апарат саркастично назвали єтіфоном, і безкоштовним додатком до падаючого рубля. Мабуть, очікували побачити на трапі президентського літака російського ведмедя, або хохулі в його кишені, а він, як завжди, повівся непередбачувано.

Смартфон насторожив не лише тому, що рука, яка звикла пестити собак, поплескувати коней і гладити тигрів, ковзнула американо-індійським склом Gorilla Glass, яке прикриває фінські нутрощі російського складання. Цьому ніхто не здивувався тому, що гаджети у високих відносинах не новина, а рекламна акція. Коли 2009 року президент США Барак Обама підніс королеві Єлизаветі II новенький iPod, вона лишень вигукнула: «Як мило!», але цього вистачило для висвітлення події в пресі.

У випадку з Путіним, і його презентом  колезі Сі Цзіньпіну, все виглядало  абсолютно інакше. По-перше, в Росії не реклама рушій поступу, про це всі знають. По-друге,  трохи більше року тому на саміті G20 в Санкт-Петербурзі російські друзі подарували лідерам шанованих країн модифіковані  накопичувачі інформації. Але зручні штучки, за висновком німецьких спецслужб, виявилися пристроями для зчитування даних із телефонів та комп’ютерів. Про це написала  газета  La Stampa, яка досліджувала шпигунську тему. І хто знає, може Володимира Володимировича виперли з Великої Двадцятки і за дарунки також?

Не здивуюся, якщо  шанований пан Сі Цзіньпін скористається досвідом київського хлопчика Андрія Сенька. Той, як ми знаємо,  повернув путінський сувенір, розібравшись у його троянському призначенні.

Може, щоб не бродити в лабіринтах спокус і підношень,  не  розглядати кізяків від подарованих коней у пошуках передавальних пристроїв, варто перейняти в європейців і американців традицію утримання від бакшишу?  Хай все, що дісталося безкоштовно на службі, спокійно прямує до сховищ громадського користування? Тоді нікому не доведеться чистити авгієві стайні  підлабузництва та шпигунства.

Олександр Прилипко, День