Тарас Прохасько: Не бери більше, ніж даєш

Свіжий блог відомого івано-франківського письменника Тараса Прохаська на Zбручі.

Мені не подобається, коли мат стає несучою конструкцію сказаного, бо це веде до зубожіння мовлення. Але подобається, коли доречно вживаються певні матовокореневі слова-поняття, бо це може збагатити мовлення доданою ясністю.

Ситуація була власне такою, що треба було говорити максимально ясно. І ми так поговорили. Та все ж у записі нашого діалогу я буду користуватися евфемізмами, розуміючи, що втрачаю можливість передати висоту інтелектуальної напруги.

Інтелектуал запропонував тест. Щоб швидко і згрубша зрозуміти з ким він має справу. Що тобі ближче з таких стратегій щодо світу? Перше – відмахатися від світу. Друге – домахатися до світу. Третє – вграти світ. Четверте – намахати світ. Я відповів, що відмахатися. Хоч встиг подумати, що домахатися теж іноді хочеться, але це та темна моя сторона, яку я ж прагну намахати. Зрозуміло, виснував інтелектуал, ти – крипто буддист. Бо виявилося, що у цьому тесті перше означало буддизм, друге – християнство, третє – іслам, а четверте – юдаїзм.

За своєю поганою звичкою – хоч цього було зовсім непотрібно – я почав щось пояснювати. Що я насправді християнин. Що у християнстві я знайшов все те, про що вчать буддисти. Що я навіть католик.  І пам'ятаю про Новосельського, який перейшов у православ'я, бо вважав, що католики, бажаючи щось робити, аби світ став кращим, таким чином відтягують кінець світу, суперечачи Божій волі…

Я говорив поспішно, вишукано, рвано, емоційно, постійно якаючи і вимовляючи слово Бог з великої букви. Виклав кілька важливих тез. Сказав, що той його тест штучно обмежений. Бо мені, скажімо, найбільше подобається просто гратися. У сенсі перебувати у світі? – запитав інтелектуал. Ну, так. Перебувати і пробувати без жодних сенсів. Перебування – вже сенс. А далі сказав, чого мені бракує у всіх цих світових релігіях. Мені бракує, грубо кажучи, екологічного світогляду, поєднання ноосфери з біосферою. Визнання того, що біосфера впливає на ноосферу так само, як сама від неї залежить. Що життя, до того ж будь-яке життя, є думкою, сукупністю думок. А тому у ноосфері – там де живуть думки і ідеї – стає все менш затишно, спокійно, просторо і плідно. Бо весь біль і нечистоти, які множаться у біосфері, стають субстратом ноосфери. Отруєна болем живих істот сфера мислення не може очиститися настільки, щоби виділяти достатню масу думок, які би нейтралізували біль і навели прозорість. Сказав йому, що через ігнорування болю, який люди роблять іншим істотам, сфера думок виснажується і перестає бути поживною. Відповідно перетворюючи харч і воду на отруту. Радість на недугу. Тому всіх так мкне. Мкне і мислячих, і не мислячих… Я цілковито заплутався і чомусь закінчив тим, що можливо, українцям так все традиційно зле йде тому, що вони досить погано ставляться до своїх псів. І псячі думки-болі перемішуються з колективними людськими, не даючи пробути у світі з миром.   

Тоді інтелектуал – як пишуть белетристи – лагідно посміхнувся. І відкрив велику таємницю. Він сказав, що спеціально для тих, хто хоче перебувати у світі, добре пробути у ньому, для підтримки і збереження їхнього пробування існує сім простих правил. І написав на папірчику: перше правило – без хирні, друге правило – без брехні, третє правило – без вимахування, четверте правило – без напрягу, п'яте правило – без поспіху, шосте правило – без виправлень, пояснень і справдовувань. Ці правила постійні. А сьоме правило треба не лінуватися самому собі придумувати кожного дня. Воно діє лише один день і щодня змінюється. На той день, коли відбувалася наша інтелектуальна бесіда, він собі встановив таке: не бери більше, ніж даєш. 

Збруч.