Тести на державну зрілість
Час для України нині дуже стиснутий, то й не дивно, що нашій державі й народові попри війну з Росією доводиться одночасно складати й по кілька тестів на державну зрілість. Ними останнім часом стали парламентські вибори, формування владної коаліції і газова війна з Росією.
Першим дуже серйозним іспитом, зрозуміло, були вибори, головним підсумком яких стало обрання фактично першого виразно проукраїнського і проевропейського парламенту, в якому позиції «п’ятої колони» істотно підірвані Майданом та російською окупацією Криму і Донбасу. Звичайно, нині багатьох свідомих українців турбує, чи не залишаться розмови чільників України про реформи, викоренення корупції й олігархії просто розмовами. Від відповіді на це залежить виживання не лише депутатів, а й самої Української держави.
Другим тестом на державну зрілість однозначно стане нинішня «коаліціяда». Хоч за формування ще лише беруться, але з її приводу вже розв’язано справжню інформаційно-психологічну війну. Кому це вигідно, не викликає жодного сумніву, — заклятим «друзям» України. Їхнє завдання — зіткнути лобами, як баранів на кладці, амбітних переможців парламентських виборів з українського табору. Але, маючи негативний досвід 2005 року, навряд чи вони знову поведуться так примітивно, як майже 10 років тому. Адже в руки Порошенка й Яценюка пливе така козирна карта, як конституційна більшість у парламенті, а тому є величезний шанс перетворити Верховну Раду з «дому вар’ятів» на справжній цілеспрямований державотворчий механізм.
На тлі коаліційних перемовин дуже симпатично виглядає позиція ВО «Батьківщина» та її лідерки Юлії Тимошенко. Будучи готовою брати участь у новій парламентській коаліції, водночас ця політична сила не висуває жодних умов щодо розподілу міністерських портфелів, однак наполягає на інтеграції до Евросоюзу, вступі до НАТО та на реформах. Сама лідерка партії застерігає від повторення сценарію 2005 року, в якому вона теж відіграла не останню роль. Словом, приємно, коли життя чогось вчить наших політиків...
І третім, вже частково доконаним іспитом, стала газова війна з Росією. І тут треба зняти капелюх перед нашим державним проводом, передусім перед прем’єром Яценюком, який першим із українських керівників рівно утримав хребет під російським газовим диктатом і в принципі переміг. Яценюк вів дуже ризиковану гру з москалями, часом блефував, часом показував себе справжнім «яструбом» на тлі більш компромісного Президента Порошенка (можливо, це була така собі гра в доброго і поганого прокуратора), але, заручившись безприкладною до цього часу підтримкою Европи (а це ще одна дипломатична перемога України), змусив самовпевнену Москву, яка не вірила в газову опороздатність України, в четвер таки піти на компроміс, незважаючи навіть на українські позови (до речі, ще один ляпас Кремлю) до Стокгольмського арбітражу.
Пізно ввечері в четвер, 30 жовтня, переговори України, Росії та Европейської комісії з вирішення спірних газових питань завершилися підписанням документів. Після багатогодинних нічних перемовин, низки перельотів між Москвою та Брюсселем, телефонних консультацій на найвищому рівні українські, російські та европейські учасники переговорів врешті-решт дійшли згоди в газовому конфлікті й підписали документи, що гарантуватимуть постачання російського газу в Україну протягом опалювального сезону.
«Проривом та позитивним моментом для европейців і для України» назвав результати цих переговорів відповідальний за енергетику віце-президент Еврокомісії Еттінрер. Причому Україна отримає допомогу від МВФ та ЕС і зможе оплатити всі свої рахунки за газ. «Завдяки цьому українська сторона отримала можливість замовити таку кількість газу, яка буде їй необхідна», — зазначив Еттінрер.
Росія надасть Україні газову знижку в 100 доларів на зимовий період. За словами міністра енергетики Ю. Продана, до кінця цього року ціна газу становитиме 378 доларів за тисячу кубометрів, а в перші три місяці наступного року — 365 доларів. Україна, своєю чергою, до кінця цього року сплатить $3,1 млрд. заборгованости. Загалом Україна визнає борг перед Росією в розмірі $3,1 млрд., котра, однак, продовжує наполягати на сумі $5,3 млрд. Тепер цю суперечку розглядають в Стокгольмському арбітражі.
Так чи інакше, але великою мірою і завдяки позиції нинішньої України Европа взялася предметно за руйнування газової монополії Росії. Немає жодного сумніву, зарозуміла й підступна Москва вже нині почала програвати цю економічну війну, бо газовий ринок на континенті впевнено крокує до своєї повної диверсифікації. Відмова Литви від російського газу завдяки встановленню плавучого терміналу для зрідженого газу, реалізація в Польщі проектів з постачання скрапленого газу та диверсифікація постачання газу вже в наступні два роки дозволять скоротити споживання російського газу до 15%, а також аналогічні плани України — це все цвяхи в труну російської газової монополії. Зарозумілого москаля, який почав грати мілітарними та енергетичними біцепсами, об’єднана Европа неодмінно провчить. і в цьому буде й частка української державної зрілости.
