У пошуках історичної правди

Національно-патріотичні та історико-просвітницькі організації Прикарпаття вимагають меморіалізувати приміщення Івано-Франківської спеціалізованої школи №5 на вулиці Франка, 19, де колись розташовувалась тюрма НКВС, у застінках якої перебував батько Степана Бандери.

Про це на прес-конференції у вівторок повідомив член правління обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал» імені Василя Стуса Василь Тимків. Він розповів, що до товариства звернулися батьки учнів одного із класів школи №5, які знали, що у приміщенні школи колись була тюрма НКВС, де утримували і катували людей, та попросили, щоб представники «Меморіалу» були присутніми під час демонтажу підлоги в одній із класних кімнат, під якою чомусь засипаний підвал.

Члени товариства відгукнулись на таке прохання і під час демонтажу підлоги провели у класі пошукові роботи та виявили фрагменти людських кісток й унікальні історичні артефакти – металічні шеврони з тризубами та кайлами напівмілітарного будівельного загону «Баундінст» початку 40-х років і печатку архівного відділу Станіславського обласного управління НКВС з гербом УРСР зразка 37-49 років.

Все це підтверджує необхідність подальшого проведення пошукових робіт у приміщеннях і підвалах школи №5 та на прилеглій території, де з 1939-го і до 50-х років розташовувались управління НКВС, тюрма НКВС та її лікарня. Саме тут зазнавали нелюдських знущань багато українських патріотів, яких потім тут же і знищували. Є багато відомостей про те, що багатьох в’язнів енкаведисти захоронювали у приміщеннях та на території тюрми і її лікарні.

Зокрема, у 1999 році на території між теперішніми школами №№ 5 та 7, яка у 40-ві роки належала лікарні тюрми НКВС, знайшли скелетовані останки 15-ти осіб, серед яких були жінка з дитиною, обв’язані колючим дротом. Однак, як зазначив В. Тимків, дирекція школи №5 не сприяє проведенню пошукових робіт, аргументуючи тим, що школу треба готувати до нового навчального року, а все, що можна було тут знайти, мовляв, уже знайшли. Водночас він подякував за розуміння і підтримку пошукових робіт у школі заступникові міського голови Івано-Франківська з гуманітарних питань Михайлові Вересу.

Товариство «Меморіал» звернулося до обласної та міської влади з пропозицією меморіалізувати приміщення та територію школи №5 на вул. Франка, 19 (де, як вдалося з’ясувати «Меморіалу», у застінках Станіславського НКВС  перебував батько провідника ОУН Степана Бандери Андрій Бандера) і створити спеціальну комісію, яка б у подальшому погоджувала всі ремонтні чи будівельні роботи у приміщенні школи №5 та на її території.

До комісії мали б увійти заступники голови ОДА та міського голови з гуманітарних питань, представники товариства «Меморіал», обласного КП «Пам’ять», «Культурної спадщини Прикарпаття», міського управління та обласного департаменту освіти і науки, обласних і міських департаментів комунального господарства та управлінь культури.

«Меморіалізація – це сукупність дій, спрямованих на виявлення, фіксацію, збереження, вивчення та популяризацію всіх ознак об’єкта, що свідчать про його значення як історичної пам’ятки, – пояснює В.Тимків.  – Тому комісія з меморіалізації мала б ініціювати встановлення меморіальної інформаційної таблиці на будівлі школи, вивчити питання доречності пам’ятника знанням у вигляді книжок і глобуса у місці, де в минулому розташовувалась будівля, з якою пов’язані численні спогади про знущання та тортури енкаведистів над людьми, а також розглянути можливість спорудження там каплиці та встановлення пам’ятного знака і всіляко сприяти в організації історичних та археологічних досліджень приміщення школи та її території».

А відомий громадсько-політичний діяч, перший всенародно обраний міський голова Івано-Франківська, голова братства ОУН-УПА Богдан Борович вважає, що влада намагається «законсервувати правду». Він каже, що процеси історико-археологічних досліджень місць катувань і масових захоронень органами НКВС українських патріотів та інтелігенції, розпочаті ще за часів СРСР у Дем’яновому Лазі, уже за часів незалежності України намагаються всілякими способами призупинити і замовчувати. Принагідно нагадав, що під час розкопок у Пшеничниках офіційна влада і науковці намагалися переконати, що «Меморіал» знайшов захоронення часів… трипільської культури.

«Найстрашніше, що у 2006 році ухвалили закон, який нівелював процес проведення розкопок і пошуків останків закатованих та страчених, дозвіл на які необхідно отримувати у підрозділі міністерства житлово-комунального господарства в Києві, – каже Б.Борович. – Система імперії намагається задушити процес виявлення правди. Досі не відкриті і не вивчені архіви.

Державні органи не провели розслідувань. А вся документація щодо закатованих українських патріотів знаходиться в архівах Москви, Санкт-Петербурга і Владіміра, куди наша влада рекомендує нам звертатися».  

ЗК