У скільки іванофранківцям обійдеться одягнутись на зиму

Підготовка до зими – справа складна і витратна. Оновити потерту шубу, «перевзути» авто, утеплити власне гніздечко… Клопотів багато, а кишеня – одна. Ось і тане вміст гаманців українців напередодні морозних деньків, як перший сніг на мокрому асфальті.

У скільки обійдеться прикарпатцям підготовка до зими, як і де можна зекономити, настільки купівельна спроможність тотожна нинішнім цінам, спробував дізнатись «ЗК».

Я просто дивлюсь…
Працівники фешен-індустрії запевняють, що жителі Прикарпаття нині ходять у магазини, як у музей – оглядають речі, як мистецькі експонати, але купувати не поспішають. Не квапляться оновлювати теплий асортимент і продавці, збуваючи залишки минулорічних сезонів за сьогоднішнім курсом долара.

А що може краще зігріти душу панянок, як новеньке хутро? Проте нині дозволити собі таку обновку – майже непристойно. Навіть китайська норка потягне десь на 30 000 грн. Нинішня модниця – це куртка-пуховик, кашемірове пальто, дублянка або шубка з нутрії чи кролика. Ціни на жіночі балонові загортки від 3000 грн., шапка чи в’язаний берет – 300-500 грн., рукавички – від 100 грн.

Чоловікам скупитись легше. Не тільки тому, що вони менш вибагливі до одягу, а й тому, що ціни трохи нижчі. Зимові пальта для мужчин від 1800 грн., чорні куртки-пуховики (інших кольорів майже немає) 1500—2500 грн. Головні убори зі шкіри та хутра не дуже поступаються жіночим – від 600 грн. шапка чи картуз, спортивна шапка – у межах сотні.
Зігріти ніжки сьогодні теж недешево. У моду повертаються чоботи-берци зі шкіри чи лаку. Класичні дамські чобітки імпортні – 4000 грн., вітчизняні – наполовину дешевші, проте вдесятеро гірші. Вартість взуття залежить ще й від матеріалу, яким воно утеплене. Овчина дешевша, цигейка – це плюс 300 грн., але найкращим варіантом залишаються так звані «європейки» – коли взуття до кісточки отеплене цигейкою, вище тепла тканина.
Чоловічі шкіряні черевики коштують 1000—1500 грн., із замінника – 600 грн. У цьому сезоні модні англійські круглі носики, які поступово витісняють «черевики-лижі», які кілька років заповнювали прилавки українських магазинів.

Але під час вибору взуття треба бути дуже уважним, адже відрізнити натуральну шкіру від синтетичної практично неможливо. «Інколи продавці радять нюхати взуття. Та, як на мене, в цьому немає сенсу. Зараз є такі ароматизатори, за допомогою яких штучна шкіра пахне як натуральна, – радить майстер з ремонту взуття Микола. – Під час покупки покладіть на виріб долоню. Якщо шкіра натуральна, вона миттєво теплішає».

Майстер відзначає, що цього року клієнтів значно побільшало. Люди приносять полагодити навіть ті чоботи, про які вже роками не згадували. Реставрація підошви чи каблука обходиться у 150-200 грн., «підкувати» – від 50 грн. Проте багато сучасних моделей ремонту вже не підлягають через неякісну шкіру та дешеві комплектуючі.  

«Головне правило – не сушити мокре взуття на батареї, – каже пан Микола. – Від високої температури шкіра і замша грубіють, швидко втрачають еластичність. Потім матеріал тріскається, а нитки, що скріплюють підошву, швидше рвуться. Краще набийте мокрі чоботи газетами, а коли вони стануть вологими, замініть їх іншими». 

Дорога дешевизна
Загалом з виробами легкої промисловості цього року на ринках Івано-Франківська справа невесела. Ціни захмарні, а якість щоразу гірша. «Вже після першого прання річ кошлатиться, линяє, розтягується або вскакується… Місяць тому купила дитячий светр за 450 грн., а нині він виглядає вже як ганчірка для миття підлоги. А про якість колготок, шкарпеток чи білизни взагалі мовчу. Все на один раз», – бідкається франківчанка Надія.
Взагалі, якість дитячих речей та ціни на них – окреме питання. Де таке видно, щоб комбінезон на річну дитину коштував 800-900 грн., в’язана шапка – 250-300 грн., а чобітки – 400-500 грн.? І це при соціальній допомозі на дитину 860 грн. на місяць? Чому б нашим дорогим парламентаріям не зняти податок на виробництво дитячих речей, стимулюючи демографічний ріст українців? Кожна сучасна матуся підтвердить, що якби не численні секонди, то наші діти, напевне, б ходили у сорочках-латанках.

Справжній ажіотаж на капці та лахи у магазинах «Шара», «Все від 69 грн.» тощо, кількість яких в Івано-Франківську стрімко зростає. Речі тут розкуповують, як гарячі пиріжки, незважаючи на їх сумнівну якість і практичність. Вже на порозі такого бутика вдаряє в ніс важкий гумово-синтетичний запах товару, проте перед прилавками завжди людно. Чоботи по 300-400 грн., куртки по 500-800 грн. «У перші дні після завозу товару можна вибрати досить пристойні речі. Нашими клієнтами є переважно підлітки, студенти та пенсіонери, але й навідуються досить забезпечені люди», – запевняє продавець Марія.

Загалом, зимовий гардероб подорожчав у три рази. Щоб оновити теплий одяг, пересічній сім’ї потрібно мінімум 12 тисяч гривень. Цікаво, які ціни на одяг закладені у прожитковому мінімумі, який з вересня 2015 року становить 1330 грн. на одну особу на місяць? Чи зазначено у споживчому кошику українців, як часто ми можемо купувати нове пальто чи ремонтувати чоботи? Наші купівельні можливості завжди були скромними, а нині – і поготів. Виходить, одну шапку українцю треба носити шість років, светр, джинси та рукавички – вдвічі менше, зимові чоботи мають відслужити п’ять сезонів, а куртка – мінімум чотири. Якщо ж ви розкошелились на дублянку, то ходити вам у ній вісім-десять років.