Учасників АТО послали… в хащі

Земельний масив, який для учасників АТО під Івано-Франківськом з помпою виділила обласна влада, виявився захаращеним лісом. Через це військовикам відмовляють в оформленні документів на землю.

Ще в березні 219 учасників війни на Сході отримали землю в так званому Тисменицькому масиві під Франківськом. Бійцям видали дозволи на розроблення проектів землеустрою садових ділянок. І на тому стало. В хащах, якими обласна влада обдарувала захисників України, земельники не можуть розмітити територію і розмежувати ділянки. Відтак не "нарізають" наділи і не оформляють документи.

Представники Івано-Франківської ОДА в обласному Комітеті з допомоги пораненим та учасникам АТО, відповідальні за процес забезпечення землею, третій тиждень поспіль не спроможні визначитись, хто крайній і що з цим робити.

"Східний Вовк" Андрій Долик, учасник цього Комітету, голова обласної організації ветеранів АТО, який із побратимами також отримав землю в Тисменицькому масиві, запросив журналіста КУРСу подивитися, із чим мають справу хлопці.

"Всі – в хащі", – перефразувавши відомий вислів, саркастично попередив Андрій.

Проїжджаємо Тисменицю і на клубовецькому кільці повертаємо праворуч, як на Погоню. Шукаємо дорогу з лівого боку траси. Метрів п'ятсот після останньої сільської хати відкривається заїзд у посадку. Ґрунтівка губиться серед зелені, широка спочатку дорога стає дедалі вужчою і врешті претворюється на дві колії посеред лісу.

Сумнозвісний Тисменицький масив для учасників АТО починається в глибині цього лісу – в тому місці, де верболози і двометрові борщівники, за якими проглядаються покинуті сади, переходять у стіну дерев.

Високі ясени, розлогі клени і тлусті верби – це верхній ярус тутешнього лісу. Окремі дерева такі грубезні, що їх можна обхопити лише втрьох. Поміж ними насіялися і стали густою щіткою молоді деревця.

Нижній ярус лісу – всеможливі чагарники, вкупі з бузиною, дикими малинами й ожинами, які застелюють землю.

На рівні людського зросту домінують все той же борщівник і будяки.

Кількаметрові рослини буяють у дикій місцині. Китиці їхніх чіпких квітів б'ються в лобове скло нашого буса, коли той просувається до умовно кажучи садової ділянки.

"Зараз знайдемо мою дачу, – сміється Східний Вовк. – Земельники якийсь квадратик намалювали, а хлопці по GPS вирахували, що має бути десь тут".

За документами Держкомзему, який виділив 17,8 га для учасників АТО, земля в урочищі "Сад" на околиці Тисменці є землею державної власності сільськогосподарського призначення. "Ми розпитували в тисменичан, коли востаннє хтось обробляв цю землю, але не знайшлося тих, хто би це пам'ятав", – каже Андрій Долик.

Зважаючи на рельєф, ділянку, певно, не обробляли ніколи – вона має горбисті місцини і западини, помережана ярами і видолинками. Дві з кількох глибоких ям, як виявляється, колись були штучними озерами. Обабіч них – дві короткі просіки, це залишки доріг. В середині 1990-х якісь крутелики хотіли зробити тут чи то нелегальне рибне господарство, чи то базу відпочинку для втаємничених. Сухі ями озер, як і все решта тут, невпинно завойовує рослинність. Але збереглася ще дерев'яна засувка на одному зі ставів, що тішить Андрія. Чоловік починає фантазувати, як би можна було облаштувати тутешню територію.

Приклад того, як можна ґаздувати в цій місцині, таки є. За одним з поворотів лісова дорога виходить до розчищеної галявини. Алея з ясенів провадить до обійстя. За щільним дерев'яним парканом – пасіка. Ідеально викошена територія, невеличкі клумби, альтанка. Вулики розкладені рядами впоперек схилу пагорба – в затишку на осонні.

Під парканом зовні – стара криниця, вода близько і хоч заросла рястом, але не має запаху затхлості. Андрій зауважує, що ця чиясь дача позначає одну з меж їхньої території. І що саме звідси можна було би починати її розчищати.  

"Ми би самі включилися в роботу, – каже навчений життям активіст. – Нехай би лише пробили тут дороги".

Проблема в тому, що дороги крізь хащі й буреломи, – під ногами в ожинах повсюди гниють померлі дерева, – прокласти нікому. Ця проблема є каменем спотикання на кожній із нарад обласного Комітету з допомоги пораненим і учасникам АТО вже більше місяця.

Щотижня представники різних служб ОДА починають із запитань до представників обласного Держкомзему, чому нічого не робиться. А після бурхливої дискусії, в якій типово не знаходиться крайніх, завершують записами у протокол засідань: "визначити відповідальних" або "з'ясувати, в чиїй компетенції". На останній такій нараді голова Комітету, заступник голови ОДА Ігор Пасічнякна пряме запитання Андрія Долика, хто повинен привести територію до такого стану, щоби земельники могли її проміряти і промаркувати, просто розвів руками: "Не знаю!"

Тисменицький земельний масив лежить за межами населеного пункту, відтак його розпорядником є обласна влада. Соцзахист АТОшників на рівні обласної влади покладений на Департамент соцполітики ОДА. І забезпечення землею зокрема. Справа зроблена – понад дві сотні ділянок під садівництво виділені, не розуміють, що від них ще можна хотіти обласні чиновники. Система поставила галочку. Крапка.

"От від цього стовпа – і орієнтовно до того дерева", – так бачить межі своєї ділянки Андрій Долик. Каже, йому ще пощастило, що наділ лежить попри цю єдину дорогу, вздовж якої збереглися електричні стовпи – не так затратно буде проводити комунікації. Голова родини, а недавно Андрій Долик одружився на волонтерці Наталі "Аулісі" Котик, планує збудувати тут дім – зробити його енергетично автономним, облаштувати на подвір'ї майданчик для дітей. Про те саме мріють і його найближчі товариші. Хлопці разом служили на Сході, а тепер усі разом мають тут землю. Ділянки побратимів – у глибині масиву. До них годі добратися, немає навіть стежок.

"Навіть якщо продерешся, все одно не знатимеш, де вона, твоя ділянка, – тицяє в гущавину "Східний Вовк". – Отак приїхали сюди хлопці, постояли, почіхалися в чуби і забралися".

На одній із останніх нарад в ОДА голова організації ветеранів АТО пропонував, щоби земельну ділянку доручили освоїти і окультурити Департаменту комунального господарства ОДА спільно з дорожніми службами.

"Департамент соцполітики в принципі не може бути відповідальним за вирішення цього питання. Це справа комунальників. В них є техніка, вони мають вихід на дорожників, у яких є спеціальні машини, щоби корчувати ліс. Могли би зібрати разом всі ці служби і визначити, в кого яке завдання і хто що може робити. Але вирішення проблеми гальмують, – вважає Андрій Долик. – Зрозуміло, чому. Під це потрібні гроші – заправити авта, заплатити людям за роботу і таке інше. Гроші для нас передбачені тільки в обласній програмі, відтак її треба міняти. Треба робити проект змін, виносити його на сесію обласної ради. Теоретично все це можна виконати за один-два місяці і ще до снігу почистити Тисменицьку ділянку. Але чиновникам це не потрібно, бо це для них додаткова робота. Значно легше писати протокол".

"Східний Вовк" каже, що вони з побратимами готові взятися за бензопили. Поки що до дерев.