Українська незалежність і регіони: приречені на любов

Чому Батьківщина має подобатися? Головне, що вона нам дає, — це можливість відповідати за все, що ми любимо, берегти його і захищати. Все, що ми робимо протягом цього року, відбувається заради нашої гідності.

Теодор Рузвельт говорив: "Важливо, щоб ти був готовий умерти за свою країну, але ще важливіше, щоб ти був готовий прожити життя заради неї". А Адам Михник визначав патріотизм "мірою сорому, якого людина зазнає за злочини, вчинені від імені його народу".

Тільки-но наш народ очистив політичну репутацію від скверни злочинної влади, як почалася війна. Війна, яку веде громадянська неповноцінність росіян, пише ZN,UA.

І все-таки не можна сказати, що жителі багатостраждального Донбасу проти українського суверенітету. Соціологічні дослідження протягом усіх років незалежності доводять, що все-таки "за", але за умови збереження дружніх стосунків із Росією. Чи змусить саме життя піти на "зміну умов" — покаже вже найближчий час. Здебільшого саме на Південному Сході України завжди відбувалися сплески громадянської самосвідомості (на Заході країни з цим усе було стабільно). Там гостріше починали відчувати себе громадянами суверенної держави саме тоді, коли Росія "витворяла" на міжнародній арені щось надзвичайне, нехтуючи права інших народів, — Чечня, Грузія, Тузла...

— Анексія Криму призвела до того, що кількість прихильників незалежності України зросла з 83 до рекордних 90% її дорослого населення, — розповідає автор дослідження динаміки підтримки населенням суверенітету України в перші десятиліття її державної незалежності президент КМІС Валерій Хмелько. — І це не перший випадок, коли певна частина громадян, що не підтримувала державну незалежність в умовах, коли ніщо не спонукує думати про можливі загрози, у ситуаціях, коли ці загрози стають реальними, усвідомлює, що незалежність країни становить для неї справжню цінність. 

Перше, явно не економічно мотивоване підвищення чисельності прихильників незалежності було зафіксовано в другій половині 1994 року. У перші два роки незалежності, в умовах значного зниження рівня життя, гіперінфляції їх кількість знизилася з 76 до 56%. Хоча економічна ситуація продовжувала погіршуватися, після президентських виборів 1994-го охочих приєднатися до Росії стало помітно менше (особливо на Сході і Півдні). Частка прихильників незалежності ще збільшилася з початком війни в Чечні і до кінця 1996-го (збіглося з появою власних українських грошей) досягла 71% дорослого населення. В умовах фінансової кризи 1997—
1998 років знову значно знизилася (майже до 60%). А в 1999—2000 роках, під час другої чеченської війни, зросла до 72%.

2003-го, коли через дії Росії в районі острова Коса Тузла виникла загроза територіальній цілісності України, протягом одного тільки місяця частка прихильників української незалежності зросла з 71 до 77%, і тільки після залагодження конфлікту знизилася до 72%.

У серпні 2008-го, під час вторгнення Росії в Грузію підтримка українцями своєї незалежності зросла з 72 до 83%. Зменшення розтяглося майже на десять місяців і зупинилося на рівні 74%.

Рік за роком підтримка суверенітету України українцями зростала, цей процес стабілізувався.

Тепер же сплеск громадянської самосвідомості відбувся у зв'язку з прямим замахом на територіальну цілісність і суверенітет країни з боку Росії.

Захід+Схід = суверенітет!

— Ще 1994-го, досліджуючи підсумки других президентських виборів, ви зазначили поділ країни на Захід—Схід за політичними пріоритетами, в основі яких були геополітичні орієнтації громадян. Тоді ж ви запропонували перевести поняття національної ідеї в політичну площину, щоб українцями могли вважати себе всі громадяни, незалежно від етнонаціональної або лінгвоетнічної приналежності. 

— Більш-менш постійна тенденція до підвищення чисельності прихильників української незалежності протягом цих років виявлялася, коли в країні встановлювалася влада, більш дружня до Росії — як за Кучми порівняно з Кравчуком і за Януковича порівняно з Ющенком. Тоді їхній електорат на тому ж Південному Сході підтримував саме незалежність України за умови збереження дружніх відносин із Росією, але не об'єднання з нею.

Нині ні в Криму, ні на Сході провести надійні соціологічні дослідження неможливо. Для опитування недоступні дуже багато категорій населення, та й сам стан соціуму надзвичайний.

— Яким чином протягом першого і другого десятиліття незалежності її прийняття залежало від доходів населення?

— Переважно воно залежало від розподілу доходів у двох аспектах: якою мірою змінювалася фінансова нерівність і нерівність споживчих можливостей населення. 

Протягом першого десятиліття незалежності коливання чисельності її прихильників прямо не залежали від змін у доходах населення. Опосередковано, приблизно на третину залежали від змін тієї частки доходів усього населення, що отримували 60% більш бідних. 

У другому десятилітті — вже безпосередньо залежали від змін у сімейних доходах, але тільки найбідніших 20% населення. Водночас чисельність прихильників незалежності збільшувалася зі зростанням частки сімей із середнім рівнем споживчих можливостей і зменшувалася зі зростанням частки родин найнижчого рівня споживчих можливостей — тих, кому грошей бракувало навіть на їжу. 

Річниця визначеності

— З якими почуттями і переконаннями ми зустрічаємо нову річницю незалежності? Чи зміцнився в суспільстві патріотизм, чи посилилася консолідація?

— Поки що немає повних даних. Але війна не триватиме довго, і ми проведемо опитування по всіх областях.

— І невідомо, чи багато дончан, ховаючись у підвалах від артобстрілів, славлять "самопроголошені республіки"...

— Рівень цих людей залишився таким через те, що освіченіші українці не вважали за потрібне розповідати їм найбільш близькою для них російською мовою про справжніх героїв нашої країни. Ще 1991-го я намагався переконати співробітників української студії Радіо "Свобода", що для формування державницьких позицій жителям Сходу і Півдня потрібні російськомовні трансляції про Україну. На жаль... На зорі незалежності батьки-засновники "Народного Руху України" не сприймали таких ідей.

Тепер же слід зрозуміти, що жителі Південного Сходу виросли в іншому ідеологічному середовищі. Нинішнє зіткнення надовго залишить у них психологічну травму...

— Визначеність громадянської позиції — ось те, що потрібне кожному з нас для консолідації з суспільством.

— Коли під загрозою життя, свобода, тоді люди розуміють, що для них добро, а що зло. Путінська Росія перебуває в імперському чаду. Сп'яніння охопило маси. Але це не означає, що вони будуть такими завжди. Згадаймо, що Німеччина тепер не є ворогом своїм близьким і неблизьким сусідам. Але свого часу за гітлерівською ідеологією майже півтора десятиліття йшла більшість її населення...

— Що допоможе нам вистояти і захистити як незалежність країни, так і гідність кожного з нас?

— Взаємопідтримка, взаєморозуміння, вміння самоорганізовуватися без сподівання на вождів, готовність контролювати владу, мирно, але наполегливо захищати свої права, конструктивно критикувати помилки влади. Тепер зародки цього є.

Треба думати, як побудувати культосвітню роботу на Півдні і Сході, особливо на Донбасі. Як переконати його жителів, зацікавити їх стати причетними до тих пластів історичного знання про Україну, які їм невідомі. 

Та сьогодні головне — визволити їх і допомогти відновити умови для нормального життя на рідній нам усім землі.