В Івано-Франківську презентували Громадянську кампанію "Відкриваємо двері дітям"

Благодійна організація "Надія і житло для дітей" в Україні організувала зустріч з журналістами, присвячену проблемі зростання дітей в інтернатах та необхідності реформування системи захисту дітей.

Сьогодні десятки тисяч дітей виховуються в інтернатах. Для більшості українського суспільства така ситуація є прийнятною, оскільки діти нагодовані та мають дах над головою.

Однак суспільство не замислюється над тим, якими руйнівними є наслідки виховання дітей в інтернатах. Згідно з дослідженнями тільки 10%  дітей повністю інтегруються у суспільство. Адже, лише зростання в сім’ї є запорукою нормального розвитку дитини. Тим паче, що близько 80% дітей, які виховуються в інтернат них закладах, насправді мають не лише родичів, а й одного чи навіть двох батьків.

Водночас, зазначають волонтери, утримування інтернатів є невиправдано затратним. Близько 5,7 мільярдів гривень щорічно витрачається державою на фінансування інтернатів різного типу, і лише 10% цих коштів витрачається безпосередньо на потреби дитини. Решта грошей йде на оплату праці персоналу, комунальні платежі та інші видатки. Простим та очевидним рішенням є скерування цих коштів на підтримку сімей та уникнення негативних наслідків для дітей. Подолання таких наслідків насправді є значно затратнішим, аніж збереження сім’ї для дитини. Тому варто уже сьогодні робити певні зміни, щоб виховати здорове майбутнє покоління.

«На сьогодні в Україні з мріями про сім’ю живе майже 80 тисяч хлопчиків і дівчаток, які все ще виховуються в інтернатах. І як показує досвід, лише близько 10 відсотків випускників інтернатів соціалізуються: влаштовуються на роботу, роблять кар’єру, створюють сім’ї. Усі інші  знаходяться в групі ризику. Вони потрапляють в тюрми, стають наркоманами, жертвами торгівлі людьми. 45% дітей у сиротинцях мають батьків, які також росли в таких закладах. Це ще одна цифра, яка показує, наскільки згубним є виховання в інтернаті. Не всі діти потрапляють до інтернатів через сирітство, значна частина опиняється там через позбавлення батьківського права найближчих родичів. Допомогти у першу чергу таким дітям покликані будуть Центри соціальної підтримки сім’ї, які намагатимуться владнати відносини в родинах, а перебування дітей в інтернатах – буде лише крайнім методом. В інтернатах дітей не навчають базових навичок, починаючи від елементарного догляду за собою, і до прибирання, адже ці функції покладено на персонал. Коли діти покидають інтернати, досягши відповідного віку, вони не можуть інтегруватися в суспільство. Батьки близько 45% дітей, які виховуються в інтернатах, навчались і жили там самі і тому для них не є проблемою віддати дитину на виховання в такий заклад», - зазначила менеджер міжнародної благодійної організації “Надія і житло для дітей” в Україні Катерина Ченцова.

Як зауважує Катерина Ченцова, система інтернатів не лише застаріла, а й не вигідна державі. Тому організація спробувала в Україні реалізувати нове бачення роботи з дітьми і переорієнтувати роботу державного апарату в першу чергу на підтримку сім’ї, а не на боротьбу з кризою, яка в ній вже склалась, передає кореспондент "Бліц-Інфо",

Підтримує таку ідею й начальник обласної служби у справах дітей Іван Ковалик.

«Центри соціальної підтримки сімей можуть стати альтернативою інтернатним закладам і зменшити кількість дітей, які проживають у них. Хай буде найкращий інтернат, хай буде все як в п’ятизірковому готелі, але він не замінить сімейне виховання», - відмітив Ковалик.

За словами Катерини Ченцової, якщо з держбюджету виділяються кошти на фінансування будинків-інтернатів, то їх доцільніше «перенаправляти» на створення та підтримку Центрів соціальної підтримки сімей. Однак такого механізму в державі наразі нема.

Тому сьогодні розробкою цієї стратегії займається БО «Надія і житло для дітей». До 2016 року її планують завершити.

Кінцевою метою кампанії “Відкриваємо двері дітям” є до 2035 році зачинити двері останнього інтернату.

«Важливо не просто позбутися таких закладів. Йдеться про запровадження системи, яка шукатиме можливості, аби дітей або повертати в сім’ї, або шукати для них нових близьких людей, які готові будуть їх взяти під опіку», - підкреслила Ченцова.