В Івано-Франківську вмирає буккросинг

Кілька років тому в Івано-Франківську стартував вже давно популярний серед європейців громадський рух «Буккроссинг». В одній із франківських книгарень виділили полички, на яких кожен бажаючий має можливість залишити прочитану книжку для іншого книголюба.

Такий обмін книг давно популярний в Європі. Щоправда, там він діє за іншим принципом – прихильники літератури «гублять» книжки де заманеться. Приміром, залишають її на лавці у парку, на столику в кав’ярні, на автобусній зупинці чи деінде. Правда, книгу заздалегідь маркують відповідною наліпкою. А між сторінками додають записку із правилами гри. У такий спосіб будь-хто може спеціально “загубити”, скажімо, свою збірку віршів Ліни Костенко. А випадковий щасливчик, у свою чергу, знайде її. Однак серед європейців діє неписане правило: «халявну» літературу собі не привласнювати. Мовляв, потішився книжечкою – «загуби»  її для іншого.

В Івано-Франківську, попри зусилля книголюбів, так і не вдалося прищепити містянам ідею безкоштовного обміну книгами. Адже, зазвичай на виділені полки цікаві книги потрапляють рідко. Натомість франківчани залишають нікому не потрібну літературну макулатуру, - повідомляє кореспондент "Бліц-Інфо".

Утім, ще не всі бібліомани міста опустили руки. Молодий івано-франківський письменник Василь Карп’юк вважає буккросинг цікавим та потрібним.

«Зрештою, ми весь час займаємося цим, позичаючи книжки друзям і в друзів. Але так чи інакше, в одному колі спілкування можуть бути й схожі літературні смаки. Натомість, буккросинг в своїй суті є масовим процесом між цілком незнайомими людьми. Так можна не лише одержати цікаві й близькі книжки для читання, а й відкрити зовсім нових авторів, напрямки тощо. Тому це чудове явище. Завжди радію, коли в кав’ярнях є книжкові полички і можна погортати якісь цікаві видання», - зауважує письменник.

На думку Василя Карп’юка, було б добре, коли б у кав’ярнях Івано-Франківська з’явили ще й буккросингові полички.

«Тоді б кожен відвідувач позичав її додому. А прочитавши, повертав. Але разом із нею приносив щось цікаве від себе, чим хотів би поділитися з іншими. На жаль, в нас ще немає культури книгообміну і розуміння того, що книжка призначена для багаторазового читання, а не для припадання пилом», - вважає літератор.

Такої ж думки франківчанка Ліля Кандяк. Як зауважує дівчина у розмові з кореспондентом «Бліц-Інфо», вона дуже любить читати, але не завжди має можливість купити бажані книги.

«Та все ж купую багато. А прочитавши, шкодую коли вона лежить без діла. Замість того, щоб бути прочитаною ще раз і ще раз іншими книголюбами. Тому радо обмінюсь книжками з друзями. А кілька місяців тому навіть створили в нашому офісі своєрідний буккросинг- шафу», - зауважує франківчанка.

За словами дівчини, з шафи будь-хто з колег може взяти на необмежений термін цікаву для нього книгу.

«Майже кожен долучився до такої практичної справи та приніс хоча б одну книжку. Щоправда, деякі з них зовсім не цікаві. До прикладу, каталог підприємств. А натомість взяв іншу, більш цікаву. Хоча в нас цей рух несправжній. Адже в нас є правило - назовсім книги забирати не можна. Насправді, мені навіть шкода віддавати улюблені книжки. Тому коли повертають, можу ще раз перечитати. І тим більше не хочеться, щоб вона пропадала на якихось запилених полках», - зізнається Ліля.

Незважаючи на таких ентузіастів, буккросинг, як громадських рух в Івано-Франківську вмирає, так і не прижившись.